Закон «Про житлово-комунальні послуги»: інтерв’ю з фахівцем

10 грудня 2017 року набрав чинності Закон «Про житлово-комунальні послуги». Цей акт передбачає нову класифікацію послуг, виводить з тарифів витрати на абонентське обслуговування та регулює відносини щодо їх надання та споживання.

Закон викликав багато запитань, які ми адресували начальнику комунального відділу Новокаховського міськвиконкому Галині Кіпрушевій.

— Галино Ярославівно, Закон зобов’язує укладати тільки колективні договори в багатоквартирних будинках?

— Документ передбачає три моделі договірних відносин щодо надання комунальних послуг.

Співвласники багатоквартирного будинку (об’єднання співвласників) самостійно обирають одну з моделей за кожним видом послуги (крім постачання та розподілу природного газу і електричної енергії).

За рішенням співвласників (уповноваженого органу управління об’єднання співвласників), прийнятим відповідно до Закону, договір може укладатися з виконавцем відповідної комунальної послуги, по-перше, кожним співвласником самостійно (індивідуальний договір); по-друге, від імені та за рахунок усіх співвласників управителем або іншою уповноваженою ними особою (колективний договір); по-третє, об’єднанням співвласників або іншою юридичною особою, яка об’єднує всіх співвласників та в їхніх інтересах укладає договір про надання послуг, як колективним споживачем.

Щодо газу та електричної енергії — винятково на підставі індивідуальних договорів.

— А якщо співвласники самостійно не оберуть модель договірних відносин?

— Відповідно до перехідних положень Закону співвласники до 10 грудня 2018 року повинні визначитись з моделлю відносин, а спочатку — з формою управління спільною власністю — будинком. Тобто створити ОСББ або визначити собі управителя.

Якщо співвласники не приймуть рішення про вибір моделі з виконавцем послуги (централізованого водопостачання та централізованого водовідведення) у строк, між виконавцем та кожним співвласником буде укладено індивідуальний договір, який не передбачає утримання внутрішньобудинкових мереж, технічне обслуговування яких, поточний та капітальний ремонти — справа співвласників чи залучених ними уповноважених за власний рахунок.

У будинках, у яких на 10 грудня 2017 року не створено об’єднання співвласників, не прийнято рішення про форму управління, орган місцевого самоврядування зобов’язаний оголосити і провести конкурс у тримісячний строк з дня отримання протоколу зборів співвласників із проханням призначити управителя. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень.

— Чи передбачає Закон нові додаткові платежі за комунальні послуги? Наприклад, абонплату?

— Ні, не передбачає жодних, лише вимагає виокремлення із тарифів на комунальні послуги деяких складових, які вже до них включені. Зокрема — витрат на утримання абонентської служби. Тепер ці витрати оплачуватимуться тому, хто дійсно працює зі споживачем щодо укладання договорів та збору платежів.

Термін «абонплата» в Законі називається «плата за абонентське обслуговування». Вона буде нараховуватись, якщо виконавець комунальної послуги і споживач укладуть індивідуальний договір.

— Галино Ярославівно, а хто такі управителі?

— Управителем може бути компанія (юридична особа) або спеціаліст (фізична особа-підприємець), яка надає послуги з управління будинком на підставі договору зі співвласниками. Основна функція — забезпечити належні умови проживання у будинку.

З 1 січня 2019 року буде запроваджена професійна атестація управителів на відповідність кваліфікаційним вимогам професії «менеджер (управитель) житлового будинку (групи будинків)».

— А як з кадрами? Чи є серед кого обирати управителів?

— За даними асоціації управителів житла, в Україні приблизно 3 тисячі компаній, які надають відповідні послуги (джерело: «Україна Комунальна» http://jkg-portal.com.ua.).

Час покаже, чи вдасться до початку 2019 року забезпечити ринок достатньою кількістю управителів.

— Які послуги повинен надавати управитель?

— У Законі прописані обов’язкові послуги управителя, які будуть затверджені у типовому договорі Каб­міном, та додаткові. Обов’язкові: з утримання будинку та прибудинкової території (прибирання прибудинкової території та приміщень, утримання ліфтів, купівля електроенергії для функціонування спільного майна будинку, його поточний ремонт).

Додаткові можуть бути включені до договору за спільним бажанням співвласників та управителя. Наприклад, страхування спільного майна, здавання в оренду, проведення капітального ремонту тощо.

— Хто підписуватиме договір з управителем?

— У Законі вказані кілька варіантів. Співвласники можуть домовитися на зборах, обрати управителя та делегувати від себе представника, який від імені мешканців підпише договір.

Якщо у будинку створене ОСББ, і співвласники хочуть частину або всі функції з управління передати управителю, то договір підписує голова ОСББ.

Якщо ОСББ немає, і співвласники не проявляють ініціативи щодо найму управителя, то його за відповідним зверненням співвласників призначає орган місцевого самоврядування на основі конкурсу. А договір з управителем підписує уповноважена особа органу місцевого самоврядування.

— Хто буде встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги?

— Ціна на послугу з управління є договірною. Тобто співвласники і управитель повинні домовитися самі, без втручання органів місцевого самоврядування. Контролювати управителя також повинні самі співвласники. Якщо його послуги незадовільні — обрати нового або змінити форму управління.

Тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, постачання теплової енергії відповідно до Закону будуть встановлювати органи місцевого самоврядування.

COMMENTS