Доки серця палають – герої не вмирають!

“Не хочу вірити словам:  його нема…”, – рядок знайомий чи не кожному… І дійсно досі важко повірити, що життя людське таке коротке, крихке  і непередбачуване…Досі важко повірити, що  у мирному 21-у столітті, коли ми зазирнули у космос, у недра землі, опанували надсучасні технології,  на нашій благодатній  землі кращі сини України гинуть за її свободу. Серед них – наші земляки, люди, які ходили поруч з нами одними вулицями, дихали одним повітрям, дбали про своїх рідних… Тепер  вони живуть у серцях ріних, у добрих справах друзях, у знаннях молоді, у пам’яі земляків. Вони все так само посміхаються нам, але…вже зі світлин, закарбованих у граніті…

Одразу три меморіальні дошки вчора, 23 травня, відкрили у Новій Каховці в знак вшанування пам’яті загиблих в зоні провдення АТО новокаховчан – Романа Гавриленка, Валерія Вахненка та Віталія Галети. 

Перша пам’ятна дошка  встановлена у  школі №10, яку завершив Роман Гавриленко, а дві останні –   на вході до агроколдежу (ТД АТУ), який у 1988 та 1989 роках закінчили Валерій Вахненко та Віталій Галета. Трагедія родин  загиблих  – це трагедія нашого міста, держави. Саме тому  навчальним закладом була висунута ініцатива про увіковічненя пам’яті полеглих  новокаховчан,  випускників коледжу.

На подвір’ї коледжу зібрались їхні  побратими, рідні, друзі, родичі, студенти, молодь, небайдужі містяни. До присутніх звернувся керівник навчального закладу Геннадій Іванов, який,опановуючи тремтячий голос поділився спогадами про Валерія, оскільки той був старостою групи, куратором якої був Геннадій Іванович. “Це були унікальні студенти. Вони користувались авторитетом та повагою як викладачів, так і товаришів, студентів, – розповів він. – Вже під час навчання у них сформувався сильний, вольвоий характер, який дозволив їм стати справжніми чоловіками і захисниками рідної землі. Нехай пам’ять про наших студентів житиме  вічно. Від імені навчального закладу обіцяю:  пам’ятатимемо і пишатимемося ними завжди! Слава героям!”. 

Валерій Вахненко одним з перших створив у Новій Каховці групу волонтерів. Постійно надавав допомогу бійцям на передовій. У червні 2015 року пішов добровольцем в зону проведення АТО, а згодом поповнив лави військових за контрактом. 27 вересня 2016-го він трагічно загинув у ДТП  неподалік від Дебальцевого…

“Трагічні події в Україні поділили наше життя на “до” та “після”. І це омріяне “після” ще не настало, на жаль. Неоголеша війна триває, прикриваючись всього трьома знайомими усім нам літерами – АТО. АТО, в якому ведуться повномасштабні бойові дії, щодня гинуть наші хлопці-патріоти, які стали на захист Батьківщини і всіх її мешканців, – сказав, відкриваючи дошки, заступник міського голови, учасник АТО Сергій Давидюк . – Мені пощастило бути знайомим з Валерієм Вахненком особисто. Знаю його як порядну, добру, надійну людину. Як чудового батька і друга. Людину справи, щирого патріота. Гріє душу, що  усі студенти, які навчаються і навчатимуться у цих стінах знатимуть і пам’ятатимуть цих героїв – Віталія та Валерія. Бачу серед людей, які прийшли сьогодні вшанувати пам’ять краян, тих, хто допомагав нам у 2014-у, волонтерів,без яких армія  не змогла би стати на ноги, тих людей, хто також зі зброєю став на варту захисту кордонів нашої Вітчизни. Доземний уклін тим людям, які продовжують  боронити нашу державу. А всім  полеглим вічна слава! Ми не маємо права забуввати ті подвиги, які вони зробили заради нас!”. 

Ім’я Віталія Галети вже добре відоме усім новокаховчанам. У жовтні 2014-го на його честь була відкрита меморіальна дошка  у школі №1 ім. Довженка.  А тепер його соколиний, проникливий погляд на фото супроводжуватиме  студентів та всіх відвідувачів агроколеджу, нагадуючи про те, що забувати не можна.

Віталій  Галета мешкав у Новій Каховці з 6 років. Закінчивши 8 класів, вступив до агротехнічного коледжу в рідному місті. У 20 років був призваний до збройних сил Радянського Союзу. Військову службу проходив у ПВС у м. Грозному. В 1991 році демобілізувався. Коли в нашій країні розпочалися революційні події Віталій Анатолійович вступив добровольцем до загону Дніпро-1 у м. Дніпропетровськ. Звідти був відправлений в зону АТО, зарахований у розвід-групу. Під час виконання бойового завдання біля села Піски в 2014 році разом з побратимами потрапив  у засідку бойовиків, де  загинув від руки ворога. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Віталія Галету нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

За словами волонтера, керівника БФ “Українські серця” Олега Баркаренка, на  території області, у навчальних закладах, будинках, де проживали герої та інших закладах,  встановлено вже 85 меморіальних дошок…”Любі діти, ви вже дорослі. Дехто з вас, мабуть, стане невдовзі і сам татом, мамою. У мене до вас єдине прохання: як би не склалося ваше життя, ви маєте бути гідними прикладів цих хлопців,  – акцентував він. – Наші співвітчизники гинуть нині, аби ми з вами жили в мирі, не чули  вибухів і розривів снарядів. Скільки б дошок ми не встановлювали,  масштабу трагедії це не зменшить, не заповнить пустку від втрати, не зменшить біль …Тож не забувайте частіше казати рідним та близьким, особливо –  татам, братам, чоловікам, як ви їх любите та цінуєте!”. “Любіть своїх батьків, поважайте вчителів, – закликав присутню молодь настоятель Свято-Миколаївського храму отець Миколай (Шуцький).- Тільки коли є спільність і єднання, можна на щось   сподіватися. Коли є любов – можна  повноцінно жити і  відчувати. А розуміння – то один з найцінніших наших дарів. Тож нехай Господь дарує кожному з нас мир, якого ми так потребуємо. Але не на словах. На ділі”.

Завершився захід покладанням квітів до меморіальних дошок, а також переглядом документального фільму про події у селі Піски.

Герої не вмирають. Герої поміж нас!  Слава їм і вічна пам’ять!

COMMENTS