На власному досвіді: мешканці Нової Каховки вже встигли скористатися перевагами безвізу (оновлено)

За перші дні безвізового режиму з ЄС сотні тисяч українців перетнули кордони Європи, з них десятки тисяч мали при собі лише біометричні паспорти і не оформляли для своїх подорожей візи. Серед перших безвізових мандрівників були і мешканці Херсонщини. Подробицями своєї подорожі з нами поділилась новокаховчанка Галина Т.

NK: Пані Галино, чи довго ви готувалися до цієї поїздки? Як обирали напрямок і транспорт?

Пані Галина: Біометричні паспорти оформили з чоловіком ще задовго до того, як безвізовий режим набув чинності. А от сама подорож була спонтанною. Ми перебували у справах у Львові. Вийшло так, що наприкінці перебування в цьому чарівному місті, у нас звільнилося три дні. Змінити квитки до Херсона на ближчі дати в літній час не так вже й просто. Тому впродовж цих днів просто не мали б, куди себе діти.

Проходили повз залізничні каси в центрі Львова і подумали «А чому б не податися до Перемишля?» Вирішили так і зробити. Квитки на потяг Інтерсіті виявилися недорогими – близько 173 гривень в одну сторону на людину.

Кляштор францисканців (XVIII століття) і Кляштор єзуїтів, XVII століття (зараз – катедра УГКЦ)

У той самий день оформили страховку. Поки чоловік купував квитки, я знайшла в Інтернеті пропозиції від страхових компаній. Зрештою, знайшли те, що нам було треба. За десять хвилин дісталися офісу страховиків, і ще за десять – мали на руках страхові поліси.

Буквально за декілька секунд забронювали житло через Інтернет. Тож саме планування й організація подорожі зайняли буквально дві години. Це, напевно, одна з основних переваг безвізового режиму – просто значно менше мороки.

NK: Чи хвилювалися перед поїздкою? Не боялись, що щось піде не так?

Пані Галина: Хвилювання є завжди, коли десь їдеш, навіть в межах рідної країни. Але тут додалось те, що це було просто незвично. Думала, як так я просто покажу паспорт… А що як запитають про візу?

Але, разом з цим, за день до нашої подорожі, 11 червня з Києва відправився перший безвізовий потяг і пасажири повідомляли в соцмережах, що все проходить добре. Тому сподівалися на краще.

NK: Як проходила процедура перевірки документів? Чи запитували вас щось польські прикордонники та митники?

Пані Галина: Перевірка документів у потязі Інтерсіті до Перемишля проходить під час руху. Українські прикордонники починають перевіряти документи від Львова. На кордоні він стоїть декілька хвилин – на станції Медика, коли сідають польські прикордонники і митники.

Ми підготували паспорти, зворотні квитки, бронювання, страховку і кошти (для короткотривалого перебування в Польщі від одного до трьох днів кожен турист повинен мати при собі 300 злотих і потім по 100 злотих на кожен день). Проте прикордонниця, яка нас перевіряла, лише привіталась, перевірила паспорти і поставила позначки про перетин кордону. Про наявність інших документів не запитувала.

Потім зайшли митники, попросили деяких пасажирів відкрити сумки для огляду. Комусь поставили кілька запитань.

Після того, як оформлення закінчилось, вже за декілька хвилин, ми прибули до Перемишля.

Przemyśl Główny (7)

Вокзал у Перемишлі Krzysztof D./www.flickr.com

NK: Що було потім? Як вас зустрів Перемишль?

Пані Галина: Спокійно (сміється – прим.ред.). А от нас емоції переповнювали. Це було, ну дуже незвично! Здавалося, ну, от, тут нас ще раз мають перевірити… А, ні? То що, просто виходити в місто з підземного тунелю?

Перемишль

Центральна частина міста Перемишль

Та, виходячи з вокзалу у Перемишлі, одразу потрапляєш у дивовижну атмосферу середньовічного міста, і всі турботи забуваються. Хоча, той, хто був у Львові, не надто здивується місцевій архітектурі і викладеним бруківкою дорогам. Разом з тим, деякі будівлі таки виглядають напрочуд помпезно.

NK: А як щодо цін? Вони здивують пересічного українця?

Пані Галина: Не думаю. Ми знімали готельний номер на двох у самому центрі міста за 700 гривень на добу. Якщо бронювати заздалегідь і далі від центру, можна знайти і дешевші варіанти.

Гуляш в сусідньому пабі коштує 9 злотих – 63 гривні. А це фактично казанок тушеного м’яса з овочевою підливою. Звичайно, є дешевші страви, а є і значно дорожчі. Вони відповідно більші, в них входить більше інгредієнтів.

NK: А сувеніри? Привезли додому якісь цікавинки, пов’язані з Перемишлем?

Пані Галина: Власне, з сувенірами якось не склалося. Натомість шопінг був досить вдалим. Це стосується як речей, так і різних європейських делікатесів, які в Польщі коштують значно дешевше, ніж в Україні

NK: Можете навести приклад різниці в цінах?

Пані Галина: Кофтинка відомого бренду з нової колекції на 50 гривень дешевша ніж така сама у Львові (350 та 400 гривень відповідно). Або чоловічі джинси того ж бренду, які у Львові коштують 1200 гривень, а в Перемишлі – 1000. Нам вдалось купити їх ще й з додатковою знижкою – всього лише за 350 гривень.

В загальному, якщо ви їдете в Європу на шопінг, то треба чекати саме сезону розпродажів, коли речі відомих брендів можна купити втричі дешевше. Хоча культура святкових знижок дійшла вже й в Україну – принаймні у Львові та Києві вона вже міцно вкорінилась.

З продуктів – щось дешевше, щось дорожче. Якщо знову ж таки брати акційний товар, то в супермаркетах можна знайти французький сир камамбер за ціною 150 гривень за кілограм (в Україні ціни на аналогічний продукт стартують від 350 гривень за кілограм) або ж 250 грамову пачку 100% арабіки (високоякісний вид кави – прим. ред.) за ціною 50 гривень.

NK: Як на вашу думку, чи не матиме це негативного впливу на український бізнес? Адже багато хто зможе поїхати купити дешеві продукти в Польщі, а не втратити кошти в Україні.

Пані Галина: Та, ні, звичайно. Навпаки це дозволить людям спробувати щось нове, подивитися на буденні речі під іншим кутом. От, наприклад, в Польщі відносно дешеві в’ялені помідори. Цей товар тільки виходить на український ринок і в багатьох містах наразі є досить дефіцитним. Разом з тим, вже зараз є декілька українських виробників, які виготовляють такі помідори й готові презентувати свій товар на вітчизняному ринку. Так, через дефіцит цей товар наразі дорожчий в Україні, проте навряд чи хтось буде їздити за кожною новою банкою до Польщі. Спробувавши такі томати там, український споживач звернеться наступного разу до місцевого виробника. Це дозволить виробникам збільшити об’єми й знизити ціни. Це банальний приклад, але це працює.

Так, можливо українським товарам доведеться конкурувати з європейськими, але хіба це погано? Це шлях до вдосконалення.

Free photo from Graficzny.com.pl

Старе місто вночі Andrzej Gdula/www.flickr.com

NK: Чи не виникало мовних проблем?

Пані Галина: Ні, зовсім не виникало. Польською я не розмовляю – хіба декілька слів, але розумію добре. Так з місцевими і розумілися. Загалом, це прикордонне місто і поляки звиклі і до українців, і до української мови. Навіть сайти місцевих торгових центрів і готелів можна знайти в україномовному варіанті.

NK: Що б ви порадили подивитися в Премишлі?

Перемишль

Кляштор францисканців (XVIII століття)

 

Пані Галина: Поблукайте середньовічними вуличками, зайдіть у кав’ярню, відвідайте храми – вони тут просто дивовижні. Завітайте у підземелля міста та підніміться на оглядовий майданчик міської ратуші. Також можна відвідати Перемишльський замок – нам нажаль не вистачило на нього часу.

Також з Перемишля зручно відправлятися в інші польські міста – Жешув, Вроцлав, Краків, тому саме звідси ви можете продовжити свою подорож Польщею чи й цілою Європою.

NK: Що порадите тим, хто хоче скористатися безвізом?

Пані Галина: Не переживати, але тримати напоготові всі необхідні документи. Вам самим буде спокійніше, якщо ви знатимете, що виконали всі необхідні умови. Справа в тому, що прикордонники мають переконатися, що у вас є зворотній квиток, кошти на прожиття й житло. Це означатиме, що ви не створите проблем ні собі, ні офіційним структурам держави, до якої направляєтесь.

Ну, і, звичайно, подорожуйте – змінюйте світогляд та відкривайте нові горизонти!

COMMENTS