Нова Каховка – Сент-Етьєн-дю-Рувре. Дружба триває

Багато років, починаючи з 1964-­го, Нова Каховка підтримує теплі дружні стосунки з французьким містом­побратимом Сент­-Етьєн­-дю-­Рувре.

На початку нинішнього року, в останні зимові дні французька делегація, до складу якої увійшли президент Комітету поріднення Жак Дютей, президент асоціації «Дружба» Жанін Лебре та заступник мера мадам Рено, відвідувала наше місто з нагоди святкування 65­річчя Нової Каховки. Щира та гостинна зустріч залишила у нормандських друзів лише приємні враження. Покидаючи місто, вони дуже сподівалися на зустріч з новокаховчанами вже у Франції.

І от візит не змусив чекати надто довго. Днями делегація з Нової Каховки, яку очолив секретар міської ради Олександр Лук’яненко, відвідала друзів з мальовничого і гостинного Сент-­Етьєн­-дю­-Рувре.

— Дружнім стосункам наших міст­побратимів, думаю, можуть лише позаздрити навіть найбільші міста України. Впродовж багатьох років Нова Каховка підтримує зв’язок і він далеко не формальний, — зазначив, розповідаючи «НК онлайн» про візит Олександр Лук’яненко. — Відбуваються постійні обміни делегаціями. Нормандське місто­побратим за ці роки відвідували новокаховські учні, художні, спортивні колективи. Нас там знають, вітають як добрих друзів. Тож взаємини Сент­-Етьєн-­дю-­Рувре — Нова Каховка давно вийшли за рамки офіційних відносин двох міст. Це певною мірою популяризація всієї Херсонщини і України в цілому на території дружньої держави Франція.

Для візиту нам пропонували кілька дат, в тому числі і 8 травня — День пам’яті і примирення, який шанує вся Європа. Але ми обрали другу дату із запропонованих — 31 серпня, День визволення Сент­Етьєн­дю­Рувре від фашистських загарбників. Введення безвізу значно полегшило процедуру виїзду. Таке враження, ніби ти просто перейшов уявну, формальну лінію. Жодних принизливих процедур і дозволів. Дуже приємно відчувати, що до тебе ставляться як до рівного, такого ж європейця.

Поїхати до Франції ми запропонували депутатам, і багато з них виявили бажання відвідати місто­побратим, оскільки ще не були там. До складу делегації увійшли Віталій Перетятько, Сергій Хоменко, Наталія Марченко, Сергій Сліпий, Олександр Афанасьєв, Олена Іщенко. Максимально ефективне спілкування з друзями забезпечила наш перекладач, спеціаліст відділу інформаційно­комп’ютерного забезпечення та організаційної роботи Ірина Чабан. Важливо відзначити: французька сторона взяла на себе всі витрати, пов’язані з нашим перебуванням у Франції. За це їм особлива подяка. Загалом же поїздка відбулась за власні кошти депутатів. Міський голова В.Коваленко та відділ культури допомогли забезпечити для наших друзів сувенірну продукцію та презенти керівництву міста­побратима, Комітету поріднення, асоціації «Дружба».

Після зустрічі в аеропорту Парижа нам запропонували невеличку екскурсію центром. Ми відвідали Montmartre (Монмартр, найвища точка міста), звідки відкривається неймовірна панорама французької столиці. Нашим постійним гідом була Жанін Лебре, яку в Новій Каховці дуже добре знають. Саме вона стояла біля витоків створення асоціації і зародження дружби між нашими містами. Незважаючи на те, що нещодавно обрано нового керівника, Жанін активно продовжує займатися справами об’єднання. Вона й організувала для нас усю насичену культурну програму.

Оселились ми в Руані — адміністративному центрі Верхньої Нормандії. Місто — старовинне, колоритне, дуже цікаве.

Його населення складає понад 100 тисяч, без врахування довколишніх населених пунктів. Руан дуже відомий своїм собором — найбільшим, збудованим в стилі нормандської готики. Деякі місцеві навіть порівнюють його зі знаменитим Собором Паризької Богоматері. І багато французів все ж таки схиляється до думки, що превалює у цьому «двобої» саме Руанський собор.

Також це місто пов’язане з такою історичною постаттю як Жанна д’Арк. В центрі площі В’ю Марші у 50­роках на її честь був зведений собор. Нині це великий сучасний архітектурний комплекс. Його дах нагадує багаття, на якому саме в цьому місці була страчена Жанна д’Арк. Також нашу увагу привернула інсталяція на стінах собору Руана у вечірній та нічний час. Словами те яскраве, оригінальне і самобутнє видовище важко описати.

Весь день 31 серпня ми провели у Сент­-Етьєн-­дю-­Рувре. Урочисті заходи з нагоди Дня визволення міста були заплановані на вечірню годину, тож у нас був час на знайомство з містом. Нас супроводжував всюди заступник мера Мішель Родрігез, відповідальний за культурну та спортивну діяльність цього населеного пункту. Спочатку ми відвідали соціально­культурний центр, який був побудований 2011 року. Таких у місті чотири, які розташовані в різних кварталах. Центри культурного життя та розвитку містян. Там є і бібліотеки, і зали для занять музикою, танцями, невеликі приміщення для концертів, лекцій. Заклади орієнтовані не лише на молодь або дітей, а на всіх мешканців, незалежно від віку. Такі заклади — спільний проект, профінансований з бюджету держави, регіону та міста. Зараз установи перебувають на утриманні міста. Деякі заняття в них безкоштовні, а деякі можна відвідувати за доволі символічну плату.

Звісно, ми не могли не відвідати церкву, де у липні 2016 року трапився теракт. Трагічні події досі відлунюють у житті спокійного містечка. Городяни донині не можуть відійти від шоку, оскільки один з терористів був місцевим жителем Сент­-Етьєн-­дю­-Рувре, який, завдяки товаришу, захопився ісламістськими ідеями. На траурному мітингу після трагедії був присутній тодішній президент Франції Франсуа Олланд. Цього року неподалік від церкви відкрили пам’ятний знак. На ньому закарбовані статті з Декларації прав людини. На стелі зображені профілі загиблого священика та інших людей, які стали жертвами терактів. Це свого роду увіковічення пам’яті жертв будь­яких терактів і нагадування про те, що права людини — найвища цінність і ніхто не має права посягати на них, не говорячи вже про найдорожче — життя. На відкриття знаку у річницю трагедії прибув новий президент Франції Еммануель Макрон.

Ми прогулялися ошатною старою частиною міста. Там зосереджені житлові масиви двох­ і трьохповерхових приватних будинків. Усе ніби в мініатюрі: невеличкі кафе, магазинчики, садочки, затишні вулички. Власники будинків не змінюються впродовж довгих­довгих років, фасади будівель, за правилами, повинні лишатися незмінними. Тож ті, хто хоче жити у більш сучасному житлі купують квартири у нових та більш комфортних багатоповерхівках. Тобто це питання вибору.

Завітали до міського театру Рів Гош. Це свого роду міська сцена, яку використовують для проведення різноманітних заходів — дитячих, молодіжних. Звичайно, туди приїжджають артисти, театральні трупи, там відбуваються виставки тощо. Сцена закладу у кілька разів більша за сцену нашого Палацу культури, технічне оснащення теж в рази краще, а тому і можливості для проведення заходів зовсім інші.

Мали нагоду пообідати в особливому і дуже гарному ресторані, в якому для працівників муніципальних служб пропонують пільгові ціни — близько 9 євро, при вартості близько 15 євро. Працює цей заклад лише в обід.

Об’єкт, який нам було особливо цікаво побачити, — це спортивний комплекс. Він споруджений у 70­-х роках і носить ім’я Юрія Гагаріна. Оскільки ми теж плануємо зведення у місті подібної структури, нам було на чому зосередити увагу. У комплексі є окремі зали для занять боротьбою, східними єдиноборствами, боксом, гімнастикою. Останній напрямок вони хочуть розширити, оскільки цей вид спорту останнім часом користується великою популярністю, особливо серед жінок. Є у комплексі шість відкритих тенісних кортів і три закритих. Поля для занять міні­футболом, міні­гольфом, волейболом та ін. Звичайно, є там і басейн, який якраз перебуває на капітальній реконструкції. Роботи проводяться також за спільні кошти держави, департаменту (наш так званий обласний гаманець) та міста. Левова частка фінансування — держбюджет. У нас в планах побудувати в місті не менший басейн. Ще нам показали велику тренажерну залу, де також проходять заняття з фітнесу. Там наявне все, що тільки потрібно для ефективних тренувань. Цікаво — зала перебуває у муніципальній власності. Всі містяни мають право займатися там на пільговій основі. Оплата складає всього 60 євро на рік, що для них — мізер. А для пенсіонерів, інвалідів та інших пільговиків ця ціна є ще нижчою. Така практика є корисною. Ідею, думаю, ми запозичимо і для нашого майбутнього комплексу.

Важливо відзначити: політика Сент­-Етьєн­-дю-­Рувре соціально орієнтована, на відміну від багатьох інших міст Франції. Влада робить усе можливе для того, аби кошти вкладалися саме у розвиток громади і абсолютно кожен мешканець мав доступ до всіх наявних послуг. І Нова Каховка прагне до такої ж соціальної орієнтованості. До речі, десятки років у мери тут обирають членів комуністичної партії, які втілюють стільки корисних ідей, що у людей не виникає навіть сумнівів кому віддати свій голос.

Захід, про який йшла мова на початку і на який ми були запрошені, відбувся біля мерії. Серед присутніх — ветерани, яких, на жаль, вже лишилося дуже мало, депутати, керівництво міста, пересічні мешканці. Багато людей з нами спілкувалися.

Навіть знайомих ми там зустріли, які колись відвідували з дружнім візитом Нову Каховку. Це було дуже приємно, відчувалось що ти перебуваєш у рідному оточенні. Урочистості відбулись у душевній, камерній атмосфері. Все дуже вишукано і скромно. До присутніх звернувся мер. Відбулось спільне виконання пісні партизан та, традиційно, Марсельєзи — державного гімну Франції. А завершилась церемонія покладанням квітів до пам’ятника біля мерії, встановленого полеглим за свободу французам, при чому у різні роки, не лише у Другій світовій.

У мерії всіх чекав невеличкий фуршет, який відбувався у форматі відкритого спілкування. Нам представили нового мера Сент-­Етьєн­-дю-­Рувре. Жоакім Муаз — молода, енергійна, відкрита до спілкування людина. Ми презентували йому свій подарунок — вишиванку, яку він одразу ж залюбки одягнув. Реклама України відбувалась автоматично, що й говорити!

Ми мали нагоду поговорити з керівником Комітету поріднення Жаком Дютеєм, нинішнім новим очільником Асоціації «Дружба» Аленом Клодом. Окрема цікава та змістовна бесіда відбулася з екс­мером Юбером Вюльфранком, який нині є депутатом Національної асамблеї Франції. Ми говорили про ситуацію, яка склалася в Україні у зв’язку з подіями на Сході. Пану Юберу було дуже важливо дізнатися нашу позицію як пересічних мешканців, оскільки повідомлення новин, офіційні заяви на рівні держави — це одне, а думка громадян — інше. Він не лишається байдужим до життя свого міста. Незважаючи на нову посаду, відвідує усі важливі заходи, допомагає вирішувати різноманітні питання, підтримує громаду. Таким чином, прибувши до парламенту, він не з чуток знає, як і чим живе його громада. Ось що важливо.

Завершились наші перемовини тим, що Юбер Вюльфранк пообіцяв лобіювати в парламенті інтереси України. Це не означає прийняття якихось конкретних законопроектів. Але це концентрація уваги довкола нашої держави, що дасть можливість покращити відносини між нашими країнами в цілому.

Фінальними акордами подорожі стали відвідини кількох чарівних міст Нормандії­ – Етрета, Онфлер та інших, які служили джерелом натхнення чи не всім всесвітньо відомим імпресіоністам, екскурсія до Ла-Маншу, підняття на Ейфелеву вежу, фото біля Тріумфальної арки. Поїздка була хоч і недовготривалою, проте дуже насиченою та плідною. Ми запросили нового очільника з делегацією відвідати наше місто і висловили надію на подальші дружбу та співпрацю. Сподіваємось що це буде новим витком у розвитку дружніх взаємин між Новою Каховкою та неповторним Сент­-Етьєн­-дю-­Рувре.

Наталія Левченко

COMMENTS