Податкова реформа: чому Трамп кращий за Гройсмана та Порошенка

В той час, як у Сполучених Штатах триває найбільша за останній час податкова реформа (що має на меті полегшити життя громадянам), в Україні податковий тиск на них лише зростає.  Причому без всяких реформ. Парадокс у тому, що в Штатах не всі задоволені пом’якшенням податкового клімату – Трампу навіть пишуть листи із вимогою зберегти статус кво. В Україні ж ніхто не протестує проти закручування гайок, хоча останні тиснуть дуже сильно. Втім, про все по порядку, інформує сайт “Левый берег“.

Мета нинішньої реформи в США – пожвавити економічне зростання через зниження податку на прибуток для великих компаній. Саме податкова реформа була центральною темою передвиборної програми Дональда Трампа. Нові робочі місця, приплив інвестицій і в цілому зростання економіки – ось які наслідки скорочення податків для корпорацій і заможних громадян обіцяє американський президент. Наразі перший етап його обіцянок виконано – не дивлячись на чисельних критиків.

«Ухвалення цього законопроекту – краще, що ми можемо зробити для зростання економіки, відновлення можливостей і допомоги сім’ям із середнім рівнем доходу, які відчувають проблеми», – заявляв перед початком голосування спікер Палати представників Пол Райан.

У варіанті, який був прийнятий Сенатом США, передбачається, що ставка з податку для компаній, яка зараз становить 35%, знизиться до 20%. Для приватних же осіб вирішено встановити сім рівнів ставок по податках в залежності від розміру одержуваних доходів. Наприклад, для тих, чий дохід в рік нижче $ 9,525, податкова ставка не зміниться і складе 10%, а для тих, хто в рік заробляє більше $ 500 тисяч, ставка знизиться з 39,6% до 38,5%.

Очікується, що зусилля республіканців по просуванню нових податків дадуться взнаки через 2-3 роки. Саме тоді можна буде чекати на ефект від перетворень. В кожному разі, ті юридичні та фізичні особи у США, котрі платитимуть менше податків, навряд чи можуть поскаржитися на політику уряду. А останній заслуговує на похвалу бодай за здатність тримати слово та дотримуватися виборчої програми. Погодьмося, дуже часто така чесність перед своїм електоратом буває в дефіциті.

Що відбувається в УкраїніА тим часом на іншому боці земної кулі – в державі Україна – формально знижується кількість податків, проте життя від цього легшим не стає. ЗМІ з радістю повідомляють про те, що позиція України в рейтингу «Оподаткування-2018» покращилася майже вдвічі у порівнянні з минулим роком – за рік із 81 місця країна піднялася на 43-тє серед 190 країн світу. Такі дані були представлені у спільному дослідженні PwC і Групи Світового Банку.

Однак цей рейтинг стосується спрощення оподаткування, а не зниження того тягаря, котрим податки лягають на бізнес. Щоб розібратися із ситуацією в Україні, варто ще раз звернутися до цифр держбюджету на наступний рік. Отже, депутати запланували в порівнянні з 2017 роком зростання доходів бюджету на 18,5% (до 914 млрд. грн.), а витрат – майже на 18% (до 989 млрд. грн.). І це при тому, що податкова база залишилася практично незмінною, зростання ВВП у 2018 році складе 3-3,5%, а інфляцію Кабмін має намір утримати в рамках 9% (останній показник, звісно, є волюнтаризмом у чистому вигляді, але мова зараз не про це).

То ж за чий рахунок відбуватиметься «бенкет»? Власне, за рахунок платників податків. Податок на доходи фізосіб повинен принести в 2018 році держскарбниці 91 млрд. грн., що на 18% більше, ніж у 2017 році, податок на прибуток – 82 млрд. грн. (зростання більш ніж на 22%). Надходження від рентної плати перевищать 46 млрд. грн. (падіння в порівнянні з 2017 роком на 8%), а від акцизів, у тому числі і з ввезених на територію України товарів – 124 млрд. грн. (приріст на 10%). ПДВ, як внутрішній, так і імпортний, забезпечить бюджету понад 384 млрд. грн. доходів, що на 27% перевищує кошторис 2017 року.

Звідки візьмуться ці кошти? З посиленого фіскального тиску на платників податків. І на фізосіб, і на бізнес. Наприклад, через підвищення мінімальної зарплати з 1 січня 2018 року до 3723 грн. зросте навантаження на компанії, які мають у своєму штаті найманих працівників (мова йде про сплату ПДФО та ЄСВ), а також на підприємців на спрощеній системі оподаткування. Адже ставки єдиного податку для СПД другої і третьої груп прив’язані до мінімальної зарплати. Крім того, всі підприємці платять за себе ЄСВ, базою для розрахунку якого теж є «мінімалка».

Крім цього, з 2018 року на 29,7% зросте загальна ставка акцизу на тютюнові вироби, що, природно, відіб’ється і на обсягах надходжень акцизного податку до бюджету.

До оцінки того, скільки українці платять податків, можна підійти й з іншого боку. Ось типові обчислення, на які можна часто натрапити у пресі. Наприклад, для того, щоб нарахувати людині 10 тисяч гривень «білої» зарплати, роботодавець повинен заплатити так званий єдиний соціальний внесок (ЄСВ). Відповідно до нинішнього законодавства, ставка відрахування для всіх найманих працівників одна і становить 22% від фонду оплати праці та підлягає оплаті за рахунок роботодавця. Іншими словами, для того, щоб виплатити 10 тисяч, наймач має витратити 12,2 тис.

Однак брати податки тільки з роботодавця державі здається недостатнім, тому вона оподатковує і працівника. Кожен з нас платить податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) і військовий збір. Розмір цих податків становить 18% і 1,5% відповідно. Неважко порахувати, що на руки найманий працівник отримає вже 8050 грн. Порівняйте цю цифру з тією, яку працедавець витратив на зарплату – у підсумку вийде, що з моменту нарахування зарплати держава вже «відкусила» від неї третину. Але це далеко не все.

Купуючи будь-який товар у магазині, 16,7% від його вартості ви віддаєте державі. Це горезвісний ПДВ, або, як його називають в інших країнах, податок з продажу. Він входить в ціну практично всіх товарів і послуг, якими ви користуєтеся. Відтак від вашої зарплати в 8,05 тис. грн. в разі покупки всіх товарів в магазинах, які платять ПДВ, держава отримає ще 1345 грн. Таким чином, чистих грошей лишається 6705 грн.

Але і це не все. Якщо ви п’єте і курите, то платите державі ще більше податків. У кожній пляшці алкоголю закладений акцизний податок. Крім того, акцизний збір стягується при продажу палива. Стосується він не тільки автолюбителів або тих, хто постійно роз’їжджає на таксі. У вартість проїзду у звичайній маршрутці теж входить акцизний збір. В середньому з прибутку кожного громадянина 150 грн. йде щомісяця до державної скарбниці у вигляді акцизів.

Є й ще один прихований податок. Він називається рентна плата. Його платять видобувні компанії, які змушені закладати вартість ренти в ціну своїх товарів. Пораховано, що це – ще 100 гривень з людини на місяць. Віднімаємо від 6705 грн. акцизи і ренту і виходить, що чистими у людини залишається 6455 грн. Іншими словами, близько 47% від суми зарплати держава вже забрала у нас в якості податків.

Досі ніхто з топ-менеджменту України не зважився на те, аби поламати цю схему чи бодай внести в неї серйозні корективи. А звідси – й значна частина бід нашої держави, зокрема, її гігантська тіньова економіка, котра – за обчисленнями прем’єра Володимира Гройсмана – становить мало не 50%.

Кожен бізнес, котрому вдасться не розоритися в нашій країні, буде прокладати собі шлях у «тінь». Позаяк інакше він просто не виживе. Якщо подібна схема всіх влаштовує, то жалітися більше ні на кого. Ми можемо тільки дивуватися вчинку 400 американських мільйонерів, котрі наполягають на тому, щоб й надалі платити державі податки у повному обсязі.

Михайло Поживанов Михайло Поживанов , політик, громадський діяч, депутат Верховної Ради чотирьох скликань

COMMENTS