Ціни на Херсонщині кусаються. І все дужче…

Україна посіла перше місце серед усіх країн Європи за зростанням цін на продукти харчування. Зокрема, вартість споживчого кошика за рік збільшилася на 15%. Про це повідомляє “Новий день” з посиланням на ТСН.

Ціни кусаються. І все дужче

Так, ціна на традиційний в Україні продукт, сало, зросла найбільше — на 67%. Далі йде м’ясо. Свинина стала дорожчою на 47%, яловичина — на 34%, а курка — на 32%. Пояснюється така ситуація дефіцитом поголів’я великої рогатої худоби і свиней.

«Зараз в Україні найнижче за всю історію незалежності поголів’я великої рогатої худоби і свиней», — повідомив експерт сільськогосподар­ських і продовольчих ринків Андрій Панкратов.

Піднялися ціни і на молочні продукти та хліб. Молоко тепер коштує на 32% дорожче, масло — на 28%, а хліб — на 20%.

За даними експертів, ціни піднімаються значно швидше, ніж зростає інфляція, пенсії і заробітна плата.

— Рано чи пізно така ситуація, про яку йшлося вище, мала статися, — говорить заслужений працівник сільського господарства України, професор Національного університету біоресурсів і природокористування Віктор Пабат. — Чому? А тому, що одна з головних галузей вітчизняного АПК — тваринництво — майже пов­ністю знищена.

Станом на 1 січня ц. р. (порівняно з 1991-м) поголів’я великої рогатої худоби зменшилося в 7 разів, корів — у 4 рази, свиней — у 8, овець і кіз у 6 разів. Лише одне поголів’я птиці залишилось на рівні 1991 року. А звідси рівень виробництва продукції, що прямо впливає на продовольче забезпечення населення України, не говорячи вже про робочі місця і формування бюджету держави.

Прикро, що нам постійно радять зарубіжні радники, як потрібно вести аграрне виробництво, а самі його дотують. Судіть самі:

Розмір субсидій в країнах ЄС, євро/га

Країни      Пряма підтримка Розвиток територій        Всього

Болгарія          190                            135                                   325

Греція              258                           128                                  386

Естонія            112                           135                                   247

Литва               143                           101                                   244

Латвія              83                               98                                    181

Прикро, що сьогодні продовольчу безпеку забезпечують дрібнотоварні господарства і сільські двори, де відсутня технологія виробництва і безумовно санітарна безпека. Тому сьогодні на державному рівні необ­хідно забезпечити господарствам населення, які утримують худобу, свиней, ветеринарну обробку і селекційну справу. Без такої допомоги, опинившись у скрутному економічному становищі, селяни будуть і далі ви­різати худобу і свиней.

У цьому ключі слід було б повер­нутися до досвіду створення громадських дворів, як це було зроблено у 2006 році в Херсонській області. Такий громадський двір, зокрема, був створений у селі Тавричанці Кахов­ського району за ініціативи тодіш­нього керівника місцевого дослідного господарства «Асканійське» Героя України Віри Опанасівни Найдьонової. Тут для громадської череди корів був облаштований літній табір із молокопроводом, встановлена холодильна установка. Жителі села, провівши через ветеринарний огляд корів та зробивши необхідні щеплення, завели корів на облаштований громадський двір.

Тоді була і зараз залишається велика різниця у вартості кілограма молока, отриманого у господарствах різних форм власності і селянських. А от створені умови утримання корів і технологія виробництва ціну молока в «Асканійському» і в селянських дворах вирівняли. Крім того, селяни позбулися щоденних клопотів про те, де взяти корми, як і де корів подоїти, а головне — у них не боліла голова, кому продати вироблену продукцію. Всі ці клопоти взяло на себе господарство.

Ініціатива «Асканійського» викликала велике схвалення серед селян. Але добру справу нове керівництво Міністерства агропромполітики України не підтримало, і добра справа була загублена.

Або візьмімо інше питання. Тоді ж, у 2006 році, урядом було прийняте виважене рішення під назвою «Багатодітній сім’ї — безкоштовно корову». Цей напрям взяв хороший старт в Полтавській, Черкаській і Сумській  областях. З того часу пройшло більше десятка років, але люди пам’ятають, яка це була корисна справа. На жаль, знову змінилося керівництво Мі­ні­стерства АПК і важливу справу теж загубили.

Ці приклади  наводжу для того, щоб ще раз наголосити: в Україні були і є  всі можливості і ресурси відновити  галузь тваринництва. А це додаткові  робочі місця, наповнення бюджету і т. д. Тому лозунг 2006-го року «Тварин­ництво — основа села» сьогодні ще актуальніший, ніж тоді. Відновлення  галузі тваринництва потрібно розпочинати з ретельної оцінки селекційно-генетичних факторів худоби і свиней, тобто з того, що ми маємо в регіонах, в господарствах різних форм  власності і особистих господарствах населення. Маючи такі дані, необхідно відпрацювати механізми заохочення особистих селянських господарств з вирощування нетелів, а бичків на відгодівлі заборонити забивати вагою менше, ніж 450 кілограмів. Такі заходи сприятимуть збереженню власних генетичних ресурсів, і їх не потрібно буде закуповувати за великі кошти за кордоном. Крім того, за таких умов поліпшаться сировинні ресурси м’яса.

Що стосується ринків збуту продукції, то цим питанням повинно щоденно займатися не тільки Міністерство АПК,  а насамперед Міністерство економіки і торгівлі та Міністерство закордонних справ. Так сьогодні працює дипломатичний корпус інших країн у нашій країні.

З метою поліпшення розвитку, а вірніше становлення галузі тваринництва, вважаю доцільним на законодавчому рівні змусити латифундистів займатися і тваринництвом із розрахунку одна корова на один гектар ріллі.

На регіональному рівні слід розробити і затвердити програми розвитку тваринництва строком на 5 років або й більше, які б не відмінялися зі зміною керівництва на рівні держави чи області. Тоді в Україні будуть і молоко, і м’ясо, а ціни не кусатимуть українців так, як кусають зараз.

Василь ПІДДУБНЯК.

COMMENTS