Українська Сахара: Олешківські піски вражають… та попереджають

На півдні України, у Херсонській області розташувалася найбільша в Європі пустеля – Олешківські піски.

Це найбільший піщаний масив країни, який недарма прозвали українською Сахарою. Площа пустелі займає майже 200 тисяч гектарів. Загальна довжина пустелі сягає 30 км з півночі на південь та 150 км із заходу на схід. Цікаво, що самі піски майже повністю оточують ліси, які перешкоджають поширенню піщаних мас територією всього Причорноморського регіону, пише Ресурс. Без захисту лісів залишилася лише одна ділянка, яку раніше використовували під військовий полігон.

Територія пустелі складається із семи так званих «арен» – Каховська, Козачотабірної, Олешкінська, Виноградівська, Чулаковська, Іванівська і Кінбурнська. Попри те, що вона зветься пустелею, тут є багато унікальних рослин, дерев та тварин.

Трапляються й так звані ендеміки – рослини, які ростуть тільки на певних територіях.

Як утворилася українська пустеля?

До середини XIX століття на цій території був степ, але з розвитком капіталізму край став центром вівчарства Російської Імперії. Тільки барон Фальц-Фейн (засновник заповіднику Асканія-Нова) завіз сюди понад мільйон голів овець, які вмить знищили всю місцеву траву. Залишившись без рослинності, місцева земля внаслідок ерозії швидко перетворилася на піски, які стали наступати на сільськогосподарські землі. Спроби зупинити пісок ні до чого не призвели. Багатий на трави степ перетворився на пустелю.

Наприкінці 40-х років XX століття радянська влада розпочала масове висаджування лісу. Садили хвойні, березу та акацію, які найбільш пристосовані до піщаного ґрунту. Не зважаючи на скепсис, ліси прижилися і змогли зупинити пустелю, і стримують наступ пісків вже понад 60 років. Отже, Олешківська пустеля є своєрідним символом безпорадності людей, які своєю діяльністю знищили місцеву екосистему. Тепер вона загрожує зруйнувати орні землі Півдня України.

Дерева і чагарники, травостій з розвиненою кореневою системою ефективно знижують швидкість поверхневих повітряних потоків, забезпечують поглинання енергії падаючих крапель під час дощу і дисипацію (розсіювання) водних потоків на поверхні. Масове висадження лісу півстоліття тому було титанічною роботою, яке врятувало українську землю від висихання. І нам, нащадкам, треба зберегти цей унікальний ліс. А тим, хто не вірить у катастрофічні наслідки знищення місцевого лісу, варто відвідати Олешківські піски, аби пересвідчитися, на що може перетворитися значна частина України внаслідок зміни клімату.

Пустеля – не місце для експериментів

На жаль, за радянської доби пустелю не лише намагалися зупинити, але й використовували у військових цілях. Протягом 60-80-х років Олешківські піски були полігоном для випробування військових літаків країн Варшавського договору, які скидали бомби саме в пустелю. У пісках і нині залишаються десятки бомб, тому тут часто «полюють» шукачі металу. Туристам варто бути обережними і не сходити із туристичних маршрутів.

У зв’язку з військовим використанням наукове дослідження пустелі було неможливим. Та й зараз частина території використовується військовими для навчань, хоча більша частина Олешківських пісків захищена від активної діяльності людини.

В лютому 2010 року президент Віктор Ющенко підписав указ про створення національного парку «Олешківські піски», який обмежив перебування на території пустелі. Потрапити сюди можна тільки в складі екскурсійної групи або наукової експедиції. Заборона людської діяльності відразу позитивно позначилася на місцевій флорі та фауні. На території парку ростуть великі масиви берези, в тому числі ендемічні – дніпровської берези. Тут можна зустріти вовків, зайців, піщанок, диких кабанів, фазанів. Також тут мешкають великі популяції піщаного сліпака і тушканчика-кандибка.

Статус національного парку захищає не лише флору та фауну. На території заповідника розташоване величезне підземне озеро, яке живить питною воду значну частину області. Тому існування парку є питанням національної безпеки країни. Зараз він активно розвивається, як туристичний центр. Слава про найбільшу пустелю Європи манить сюди тисячі туристів. Сюди часто їдуть автобуси із школярами, щоб на власні очі побачити, що з природою може зробити людське втручання.

Подальша доля Олешків залежить від позиції нинішньої влади. Якщо уряд, нарешті, схаменеться, і почне фінансувати утримання лісів та антипожежні заходи в них, то висаджені нашими предками ліси ще довго захищатимуть нас від опустелювання, а Олешківські піски матимуть розвиток, як туристичний центр Херсонщини. Подальше ігнорування проблеми лісових пожеж стане причиною швидкого зникнення лісів, а піски захоплять значну частину орних земель країни.

COMMENTS