“Ваші мертві вибрали мене” – Джеймс Мейс, індіанець племені Черокі, що започаткував традицію запалювати свічки пам’яті за жертвами Голодомору

свічаСьогодні в День пам’яті жертв голодоморів згадують не лише мільйони загиблих українців, а тих, хто присвятив життя дослідженню історії голоду, тих, хто довгі десятиліття вимагав у світової спільноти визнати цю трагедію геноцидом.

Зокрема, йдеться про Джеймса Мейса, американця, чиї предки походили з племені Черокі, який був виконавчим директором Комісії США з Голоду в Україні, створеної для дослідження Голодомору за вимогою української діаспори 13 грудня 1985 року.

На Комісію покладались обов’язки дослідити Голодомор в Україні 1932—1933 років (зібрати всю доступну інформацію про Голодомор в Україні 1932–1933 років; проаналізувати причини та наслідки Голодомору для української нації та інші країни; дослідити та вивчити реакцію вільних держав на Голодомор) та надати Конгресу для друку остаточну доповідь результатів досліджень.

Саме ця Комісія першою в світі, серед іншого, визнала, що голод в Україні був штучним і спричинений максимально можливими вилученнями продуктів харчування в сільського населення, але аж ніяк не посухою, а кількість жертв трагедії йде на мільйони. Окрім того комісія звинуватила тогочасний уряд США в бездіяльності, адже той мав широку та вчасну інформацію про Голодомор, але виявився нездатним зробити будь-які дії, які б покращили ситуацію, а також окремих представників американської преси, які співпрацювали з радянським урядом у приховуванні правди про існування Голодомору в Україні.

За твердженням Українського інституту національної пам’яті саме Джеймс Мейс написав звіт Комісії, який був затверджений Конгресом, а отже став не лише науковим, а й політичним документом. Уперше на ґрунтовній науковій базі Голодомор було визнано геноцидом. Визначили такі механізми геноциду: «максимальну конфіскацію сільськогосподарських продуктів у населення села», «обмеження виїзду селян за межі свого району», «знищення навіть тих поміркованих національних прав, які були до того».

Окрім роботи в Комісії Джеймс Мейс брав участь у гарвардському проекті щодо джерел про Голодомор 1932–1933 років. Організував дослідницьку програму програму «Усна історія українського голоду 1932–1933 рр.» Згодом ці свідчення були використані у роботі Комісії США з Голоду в Україні та видані в тритомник. В Україні його перевидали лише 2008 року. Також історик допомагав Роберту Конквесту в створені потужного історично дослідження про Голодомор, яке облетіло весь світ, «Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор» (англ. The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror-Famine).

1993-го Джеймс Мейс переїхав до України. Працював у Києво-Могилянській академії, займався політологією і дослідженням Голодомору. “Мені судилася така доля, що ваші мертві вибрали мене. Не можна займатися історією Голокосту та не стати хоч би напівєвреєм, як не можна займатися історією Голодомору й не стати хоча б напівукраїнцем”, – писав у своїй колонці в газеті “День”.

Історик все своє життя присвятив вивченню геноциду різних народів. У своїй автобіографії дослідник писав: “Своїм життєвим покликанням досліджувати геноцид я великою мірою завдячую випадку. Зростаючи в невеликому містечку в Оклахомі, де мешкало тільки кілька єврейських сімей, я знав, що мої індіанські сусіди пройшли власною “дорогою сліз”. Коли я був малим, батьків товариш по риболовлі і співробітник на залізниці Джордж Гес навіть змайстрував мені лука зі стрілами без наконечників. Його прямий предок і однофамілець, який був більш відомий за своїм індіанським прізвиськом Секвойя, розробив складову абетку для мови індіанців племені черокі, яка надала письмової форми мові народу, що пройшов своєю “дорогою сліз” за умов, які мало відрізнялись від того, що пізніше пережили вірмени. Це було задовго до того, як я вивчив слово “геноцид”, але вже тоді він опосередковано торкнувся мене”.

Щодо причин, за якими радянська влада вчинила злочин проти українців, Джеймс Мейс зазначав: “Щоб централізувати повну владу в руках Сталіна, потрібно було вигубити українське селянство, українську інтелігенцію, українську мову, українську історію у розумінні народу, знищити Україну як таку. Калькуляція дуже проста і вкрай примітивна: нема народу, отже нема окремої країни, а в результаті — нема проблем”.

Саме Джеймс Мейс запропонував запалювати свічки в знак пам’яті за померлими від Голодомору, щоб вони освітили «майбутнє без жертв, без насильства, без жахів». 2005 року його посмертно нагороджено орденом Князя Ярослава Мудрого.

 

COMMENTS