«Вишиванка єднає Україну»: делегація новокаховчан відвідала Львівщину

Нещодавно грант проекту «Містки громадської активності» отримала Новокаховська громадська організація «Центр сучасного розвитку «Астра». Проект реалізується за підтримки програми національних обмінів і фінансується Європейським Союзом та національним фондом підтримки демократії. Проект, який замислили Олена Михайленко та Даніела Іванюш, підтримала  депутат Новокаховської міської ради Діана Іваннікова, має за мету знайти те спільне, що поєднує українську вишивку різних регіонів, зберегти автентичність українського одягу, сприяти розвитку традиційної української вишиванки.

Прикладом для проекту «Вишиванка єднає Україну» став подібний проект подружжя Немир, який зачепив і картинну галерею Нової Каховки, «Єднання. Схід-Захід», що побував на виставках у восьми містах  України – від центра до сходу нашої держави. Тому й зрозуміло, що зустріла нас у Львові пані Катерина Немира, яка склала цікавий маршрут для старту проекту.

Відразу ми поїхали до Миколаєва, що на Львівщині. Там ми зустрілися з цікавими та доброзичливими людьми, які завзято працюють над збереженням культурного надбання у своєму місті. Сам міський голова пан Андрій Щебель провів нам екскурсію містом, розповів  про плани примноження культурного спадку. До речі, основну частину  виставки, яку ми привезли з Львівщини, надала  Леся Демчук – відома і шанована вишивальниця, яка живе в Миколаєвському районі, селі Новий  Роздол. А ще з Миколаєва вийшла перша книжкова мандрівна толока, організатором якої стала пані Люба Хомчак. А ще тут проходять симпозіуми по скульптурі. Таке маленьке містечко, а скільки творчих починань державного масштабу!

Друга зупинка була в майстерні автентичного вбрання Роксоляни Шемчук. Колекціонерка стародавнього українського строю чекала на нас. Те, що ми почули, а тим паче побачили, неможливо описати словами. Емоції переповнюють досі! Скарби нашого народу вразили своєю різноманітністю, вишуканістю, неповторністю. Ідея колекції зародилась ще у 89-у році минулого століття – була придбана вишиванка як перша правдива сорочка для себе особисто. Цікавими історіями поповнення колекції поділилася з нами пані Роксоляна. На виставці представлені не просто вишиванки, вони поєднанні в костюмах разом з горбатками, плахтами, запасками,  намітками, хустками, очіпками, чільцями, крайками, кептарями, сардаками, керсетками, камізелями, тощо. Приємно здивувало чоловіче вбрання, особливо у гуцулів –  яскраві строї, барвисті кептарі, оздоблені прикрасами з металу. Цікавий чоловічий убір голови рогатка – в давнину по тому, як він був одягнутий під час бойових дій, знали, в якому стані перебуває боєць.

Традиційне українське вбрання то один із найбагатших витворів декоративно-прикладного  мистецтва. Тому недарма дуже багато заявок на виставку у пані Роксоляни Шимчук. Маємо надію, що колись і новокаховчани будуть мати можливість побачити цю колекцію в картинній галереї ім. А. С. Гавдзинського. А взагалі, українських вишивальниць потрібно давно занести до Книги рекордів Гіннеса за працьовитість, неповторне вміння та  оздоблення одягу!

Третя зупинка за  маршрутом – фабрика вишиванки «Фолк мода». Молода фірма  з виготовлення спортивного одягу та сувенірів, шкарпеток, светрів з національними символами та орнаментами. В асортименті сучасні вишиванки, виконані як на льоні так і на трикотажі. Ця фірма обслуговує українську збірну з футболу. Її товари розходяться  найбільшими супермаркетами, їх рекламують знані люди України. Працюють трохи більше півсотні людей на німецькому обладнанні – одночасно вишиваються десять виробів! Неймовірно цікаво спостерігати, як швидко лягають хрестики на полотно, і мріяти, як би отак руками можна було б вишивати!.. Ми домовилися з директором паном Петром Скірчуком, який привітно зустрічав нас, організувати виставку-продаж вишиванок та іншої продукції підприємства у нас в Новій Каховці для  містян до Дня вишиванки.

Наступного дня наш маршрут пролягав до Трускавця, де на нас чекала Даніела Іванюш, і де ми відвідали художній музей М. Біласа. У закладі  постійно експонується творчий доробок відомого майстра гобелену, старшого і головного  модельєра будинків моделей Львова, Харкова, Києва, Народного художника України Михайла Якимовича Біласа. Такі гобелени побачити, оригінальні та життєрадісні, унікальні, неповторні,  – вважати  себе щасливчиком, бо створив їх досвідчений ткаль і вишивальник, справжній майстер текстильної пластики. Вразили вишивки подушок на мішковині – вирізування на них виглядає пречудово. Так , такої краси не зустрінеш ніде інше – всі вони створені в одному екземплярі. Єдине шкода, що виставка не подорожує Україною, тож не  всі можуть побувати в Трускавці і побачити це чудо.

З Трускавця шлях лежав до основного міста проекту,  Дрогобича. Там нас спочатку чекала зустріч в гімназії ім. Б. Лепкого, де вивчають декілька ремесел. Форс-мажор стався – всі учні і майже всі вчителі гімназії рушили в традиційний щорічний  похід в бабине літо. Та нас зустріла пані Дарія Цимейко, яка  поділилася, як вона передає свою любов до народних ремесел учням. Її кабінет, то справжня галерея творчих робіт, виконаних учнями гімназії. Чого тільки не побачиш в експозиції! Порадували роботи в техніці імітації гобеленів (пані Дарія була близько знайома з М. Біласом) – діти вишивкою створюють гобелени. Це важко, але дуже гарно. А які вишиті дитячими руками серветки – немов справжні майстрині вишивали їх. Даніела Іванюш, член Національної Спілки майстрів народного мистецтва,  провела для нас майстер-клас з покрою та з’єднання деталей автентичної вишитої сорочки. Познайомилися ми і з директором гімназії паном Іваном Лепким, який радо повідав історію навчального закладу, подарував книгу своєї поезії та книги з кращими дитячими творами. Вразило відношення педагогічного колективу до збереження народних традицій, народних ремесел. Не забули в них такий предмет як народознавство.

Наступна зустріч відбулась в музеї-світлиці Мирослави Кот. Це незабутнє знайомство з вишиванками різних регіонів України. Новокаховчани вже знайомі з експонатами цієї приватної колекції – в картинній галереї відбулися три виставки, в яких експонувалися деякі з вишиванок та рушників. А нам пощастило побачити ще й доторкнутися, і навіть одягнути, ту красу рукотворну. Пані Леся Савка зі знанням справи провела екскурсію, повідала історію створення колекції вишиванок. Зараз опікується  не сестра Мирослави Кот пані Оля Гут. Вона гостинно надала нам можливість провести міні-дефіле власними моделями. Це висока довіра. Ми пишаємося цим і дуже вдячні такій нагоді! Є така мрія – показати у нас повну колекцію… Шукаємо меценатів!

У суботній день останнім пунктом маршруту  проекту був Львів – зустріч з вишивальницями  області, які зібралися у приміщенні, що надало їм Маріїнське товариство. Спілкування  було теплим, привітним, змістовним. Обмін досвідом, показ останніх вишитих новинок. Майстрині  привезли з собою рушники минулого століття для виставки в нашій картинній галереї. Знайомство з вишивальницями Заходу України позитивно впливає на єднання народної творчості нашої держави. Це і є мета нашого проекту. А ще ми отримали пропозицію взяти  участь в акції «Україна вишивана», яку розпочали тернополяни. Звичайно,  погодилися. Тепер Нова Каховка буде вишивати свою область на  карті України!

Щасливі, трохи змучені темпом нашого маршруту,  повернулися додому, сповненні нових ідей і творчого натхнення. Готуймося до дефіле в картинній галереї до Дня вишиванки і зробимо його традиційним.

Дякуємо всім, хто посприяв отриманню гранту і  фінансував цей проект.

Олена Михайленко, директор картинної галереї

 

COMMENTS