Забутий подвиг: як українські військові не дозволили повторити геноцид в Боснії

Війна на Балканах забрала тисячі життів військових і мирних жителів. Проте один з найбільших інцидентів став справжнім геноцидом босняків, коли за декілька днів боснійські серби у місті Сребрениця вирізали 8000 мусульман чоловічої статі віком від 12 до 77 років.

Тоді нідерландський батальйон миротворчого контингенту ООН у складі 650 осіб не зміг захистити місто і залишив місцевих жителів на поталу агресору. Пізніше, влітку 2017 року, суд в Гаазі навіть визнав, що близько 300 босняків було видано нідерландськими миротворцями сербам. Всі видані люди були вбиті. Відомо також, що 200 колишніх нідерландських миротворців подали позов проти уряду своєї країни, оскільки їх відправили на захист міста Сребрениця попри те, що тодішній міністр оборони назвав його “неможливою місією”. В тій бійні загинуло і семеро миротворців.

Заступник командуючого сектора “Сараєво” полковник Верхогляд М. Я. і водій старший прапорщик Куц С. Н. (казарми Тіто, травень 1995 року)

Та попри це для українських миротворців місія видалась можливою. Під їх опікою опинився подібний мусульманський анклав у Боснії – Жепа.

У липні 1995 року український контингент у складі 79 миротворців був атакований корпусом боснійських сербів «Дріна». Незважаючи на відсутність підтримки з боку ООН, НАТО, Червоного Хреста (який зазвичай забезпечує евакуацію) та ігноруючи загрози та наказ Ратка Младича відповідно до таємної директиви Радована Караджича на знищення миротворців та цивільного населення Жепи, українці змогли врятувати від загибелі більш ніж дев’ять тисяч осіб цивільного населення Жепи та біженців, що втекли зі Сребрениці.

Під керівництвом полковника Миколи Верхогляда, що виконував непрості обов’язки заступника командувача миротворчими силами ООН сектора “Сараєво” в колишній Югославії, українці здійснили блискавичну евакуацію населення.

Район Сараєво Грбавіца. 1996 рік.

Тоді серби оголосили, що всі чоловіки-мусульмани у віці від 17 до 65 років будуть затримані як військовополонені. Ясна річ, їх очікувала доля мешканців Сребрениці. Коли про це дізнались в Жепі, місцеві мешканці в паніці заблокували миротворчу базу, погрожуючи її знищенням, якщо військові не допоможуть всім жителям анклаву покинути оточену сербами територію.

Військовим 2-ої роти 240-го окремого спеціального батальйону у складі саме тих 79 українських миротворців довелося оборонятися на два фронти. Тоді полковник Верхогляд розпочав важкі переговори з сербським генералом Ратко Младічем та боснійським полковником Авдо Паличем, в результаті яких йому вдалося переконати сторони протистояння заспокоїтися. Серби також погодились випустити босняків з оточення. Головною вимогою українців було розміщення в евакуаційному транспорті сімей у повному складі. Жодну родину не можна було розділяти чи залишати когось у полоні, незалежно від віку і статі.

В результаті вдалої операції та переговорів український контингент не поніс жодної втрати та вивів з оточення близько 9000 боснійських мусульман.

Миротворці Укрбату. Праворуч – Микола Верхогляд

В інтерв’ю Історичній Правді у 2011 році Микола Верхогляд розповів: “В кожній машині знаходився солдат нашого батальйону, який супроводжував мусульман до місця призначення, а потім повертався до Жепи. Чесно кажучи, я віддав таке розпорядження чисто інтуїтивно, для більшої гарантії безпеки тих, кого ми евакуювали.

А тут ще після відбуття першого рейсу з пораненими по Жепі поповзли чутки, що українські солдати разом з сербами розстріляли всіх евакуйованих мусульман. Треба було заспокоїти людей, і я розпорядився повернути в місто декількох жителів Жепи, які підтвердили, що наші солдати доставили людей за призначенням.

Тільки років через десять, коли з’явилася можливість ознайомитися з матеріалами Міжнародного Гаазького суду, мені стало зрозуміло, наскільки правильно ми тоді діяли.

Адже що вийшло у голландців в Сребреніці? Вони вибрали класичний варіант конвою: військові їхали попереду і в замиканні колони, автобуси з біженцями – в середині. А потім з’ясувалося, що на маршруті проходження, коли колона розтягнулася, водії – серби згортали в ліс, а там їх вже чекали люди із зброєю.

Так були знищені тисячі чоловіків-мусульман. У Сребреніці їх заздалегідь посадили в машини окремо від решти жителів анклаву.

Я виїжджав з Жепи в числі останніх, коли з неї вивезли всіх жителів. Як тільки автобус, що замикає колону, з мусульманами перетнув міст через річку, до анклаву відразу ж увійшли солдати Армії Республіки Сербської. Через якийсь час пролунав могутній вибух – вони висадили мечеть. (Зазначу, що про майбутній вибух серби попередили, але час, правда, не вказали).

Я в той момент знаходився на базі нашої роти, в напівпідвалі будівлі метрах в ста від мечеті. Сила вибуху була настільки великою (пізніше з’ясувалося, що серби використали 120 кг тротилу), що вибуховою хвилею мене кинуло на підлогу, на декілька секунд я знепритомнів. У лихоманці тих подій я не надав великого значення події (руки-ноги на місці – і слава богу!), а зараз контузія все частіше дає про себе знати.”

Ексгумація жертв різанини у Сребреніці. 1996 рік. Фото: wikipedia

На питання журналіста “Чому, на Вашу думку, в Україні про ті події відомо зовсім мало?”, миротворець відповів: “Тоді, у 1995-му, у плутанині того, що відбувалось у Югославії, донесенням про результати операції в Жепі, мабуть, не надали великого значення. А якщо і надали, то не стали травмувати українську громадськість новинами про те, що українські солдати в Югославії наражаються на небезпеку.

Не виключаю, що і велика політика втрутилась. Лише згадайте, російське телебачення тоді закликало підтримувати сербських братів – слов’ян, а Укрбат в цей час рятував мусульман.”

Тогочасне керівництво країни проігнорувало важливу подію та не нагородило жодного військового попри те, що іноземні політики й дипломати називали її “важливим успіхом ООН”.

1996 року Укрбат увійшов до структури сил НАТО.  Український контингент залишив Боснію і Герцеговину тільки наприкінці 1999 року.

Згадаймо сьогодні звитягу українських військових, що й на чужині змогли врятувати тисячі життів в ім’я миру і злагоди у світі!

Спеціально для NK-Online.tv до Дня Збройних Сил України

вікіпедист, автор Галина Кавун

COMMENTS