Афганістан болить в душі моїй…

Двадцять вісім років… Багато чи мало?

Кожна сім’я веде власний свій лік
З тієї пори, коли перші “двухсоті”
З “Півдня” летіли… Несучи крик
Рідної мами, що сина чекала
З війська, додому, в сім’ю до батьків.
Але чому ж тії чорнії хмари небо закрили?
Хто так хотів?

15 лютого 2017 року – 28 річниця з дня виводу радянських військ з республіки  Афганістан. Саме цього дня 1989 року з Афганістану були виведені радянські війська, які протягом 10 років брали участь у війні на території цієї країни.  Афганська війна – сама трагічна сторінка історії нашого народу, яка тривала вдвічі довше ніж велика вітчизняна. Тисячі радянських солдат вірили, що свято виконують свій інтернаціональний обов’язок. Їхні батьки, матері, брати, сестри з вірою у душі чекали на бодай коротеньку звісточку з тієї сторони. Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу. В ім’я волелюбного афганського народу, в ім’я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче – життя.

Щороку в ЗОШ №3 проходять заходи для учнів, покликані вшанувати  людей, які загинули в цій жахливій війні. Тих, кому пощастило вижити в афганському пеклі, завжди раді бачити в стінах навчального закладу: тут традиційно відбуваються зустрічі з воїнами-інтернаціоналістами. 7 лютого 2017 року в ЗОШ №3 завітав Лебедєв Віктор Іванович, учасник бойових дій в Афганістані, полковник у відставці, аби провести зустріч з восьмикласниками.  Віктор Іванович розповів, що провоював шість років. Два роки він очолював прикордонну заставу на кордоні з Афганістаном, приймаючи участь в спецопераціях по знешкодженню бандитських угрупувань на кордоні та в інших спецопераціях. Тричі поранений, мав контузію. Учні поцікавилися у мужнього полковника про те, який з боїв був найважливіший. Відповідь була однозначною: легких боїв не буває, кожен з них важливий – адже він залишає слід у кожної з воюючих сторін. Головне на війні бути обачним, неухильно виконувати накази командира – від цього може залежати не тільки твоє здоров’я, а й життя.

Підводячи підсумки зустрічі, Віктор Іванович наголосив: війна – це завжди погано. Вона несе з собою розруху, каліцтва, сльози, смерть. І саме юному поколінню будувати майбутнє своєї держави. І яким воно буде, залежить від нас – від наших вчинків, від нашого світосприйняття, від нашого бажання бути патріотом рідної України.

Учні подякували гостю за цікаву розмову і в знак подяки вручили квіти.

 

Галина Фірсова, заступник директора з ВР ЗОШ №3,

Ірина Кучеренко, класний керівник 8-Б класу