Анатолій Гуртовий: Чи будуть дороги кращими? Хочу сподіватися. Вони зношені на 95% і потребують відновлення

У розмові з директором КП «Новокаховське ШЕУ», депутатом Новокаховської міської ради трьох скликань Анатолієм Гуртовим ми говорили про діяльність очолюваного ним комунального підприємства та про умови, в яких зараз працює колектив управління.

– Коли кажуть: «Даємо ДЕУ кошти», так це не нам особисто. Ці кошти вкладаються в ремонт доріг, тобто у благоустрій міста. Про нинішній стан доріг я вже сказав вище. Звичайно, їх треба відновлювати. Цього року ми ремонтували центральну вулицю міста – Першотравневу. Почали від стадіону «Енергія» і дійшли до вулиці Дружби, – почав розмову Анатолій Павлович.

На прикладі вул.Електромашинобудівників, яка відремонтована 2005 року, він зауважив, що в нинішній час виконується полегшений капремонт. Це коли знімається верхній шар відпрацьованого асфальтного покриття, відсипається щебінь, а потім укладається новий асфальт. «Так прописано у нормативах служби доріг. А на цій вулиці, слава Богу, він тримається й донині», – уточнює і додає: завдяки міській владі для підприємства купили машину для ямкового ремонту. І хоча він довгий в часі, але ж дозволяє підтримувати нормальний стан доріг.

– Якщо порівнювати з 2005 роком, то в нашому місті вантажопотік машин збільшився в 10 разів. Можете собі уявити, яке навантаження на дороги, коли вантаж складає 38-40 тон плюс вага самої вантажівки! Особливо влітку, коли температура повітря до 40°С! Везуть не тільки продукти до магазинів, але й щебінь, цемент. Для вантажних машин ще чотири роки тому була розроблена схема руху на вул.Індустріальній. Для чого це робилося? Щоб вони не заїздили до міста і не псували міські дороги. Однак ми бачимо іншу картину. Хоча, якщо дорога відремонтована, то вона тримає і таке навантаження. А стан тих, що залишилися ще з часів радянської влади, погіршується, наприклад, Гідробудівників та Андріївської. Вони будувалися ще за часів будівництва Каховської ГЕС, коли замість щебеню використовувався гравій. Дороги на цих вулицях вже давним-давно зжили себе і їх треба ремонтувати, однак коштів не вистачає.

– Багато хто думає, що КП «ШЕУ» як комунальне підприємство «зобов’язане» ремонтувати дороги.

– Зовсім ні. Ми – виконавці робіт, замовником є міська рада. Минулого року на її замовлення виконали робіт на 13 млн грн., цьогоріч – на 10 млн грн. На наступні 2022-23р.р. для нас заплановано по 6 млн грн. Однак хочу підкреслити: якщо буде замовлення приміром на 30-40 млн грн., наш колектив здатен освоїти ці кошти. На нашому підприємстві виробіток на одного працівника в рік складає 800-850 тис. грн. На якому ще комунальному підприємстві є такий виробіток?! Люди в 40-градусну спеку працюють з гарячим (110-120 градусів) асфальтом. Якщо говорити про ситуацію зараз, то запланованих обсягів робіт нам вистачить на 4-5 місяців. Ще зовсім недавно були замовлення від фермерів, але тепер у них, як і у багатьох, складна ситуація. Хоча я був приємно вражений якістю доріг в області і за її межами, які побудовані в рамках проєкту «Велике будівництво».

– Звідки ви знаєте, скільки коштів для очолюваного вами підприємства заплановано в 2023році?

– Щороку готуємо кошториси на наступний рік і ще на два наперед – до 2024-го. Замовлення розписуємо по кожному виду робіт: ремонти – ямковий, зливової дорожньої каналізації, дорожніх знаків, розмітку, роботу світлофорів, зимове утримання. А хто мені може дати довідку, скільки опадів випаде взимку 2023 року? А вже зараз, у серпні-2021, змінилася ціна електроенергії, зміниться вона на газ і на паливо. Я вже не кажу про обладнання, якому більше 20 років. Асфальтному заводу взагалі 35. Треба передбачити, що і коли може вийти з ладу, які механізми, автонавантажувачі і спрогнозувати… Ми ж не працюємо на тарифах. Скільки заробимо, те й наше. Якщо в день ШЕУ буде виконувати робіт на 1,8-2 млн грн., то буде працювати. Зауважу, що підприємство сплачує всі податки і у нас офіційна заробітна плата. Наші працівники захищені.

– Скільки за нинішніми цінами коштує прокласти дорогу?

– Скажу на прикладі Дніпрян. Є звернення від мешканців. Я туди виїжджав, заміряв, розраховував і, без вартості проєктних робіт, виходить близько 260 тис. грн. Та ви ж не забувайте про діючі закони в нашій державі. Щоб виконати роботи на суму від 50 тис. грн., підприємству треба виграти тендер. Тобто ситуація така: згідно закону дороги на баланс ШЕУ передали, а щоб їх ремонтувати, ШЕУ треба виграти тендер.

– Ви, напевно, кожну яму знаєте на дорогах міста?

– Знаю, але теж попадаю в них. Я на власному автомобілі накручую тільки по місту 80-120 км. Що бачу? Крадуть зливні решітки на дорогах. Ми вже їх приварюємо, але ж…

– Анатолію Павловичу, розкажіть, чому після дощів утворюються калюжі біля будинків?

– Проблемами, що у дворах, завжди займався ЖЕК, потім ОСББ. От  буквально вчора ми працювали у дворі на Перемоги, 23. Тут біля люку утворилася велика промоїна. Чий він, ніхто не знає. Звідки тече вода, ніхто не знає. На балансі нашого підприємства – дороги. А біля будинків, крім зливової, ще є фекальні каналізації. Я не згоден з тим, що не може дощова вода потрапляла в фекальну. В Америці, наприклад, де я був на навчанні, нічого не розділяють, все йде в одну каналізацію. Невже вода, що потрапляє в каналізацію з квартир, менш агресивна, ніж дощова? Зверніть увагу, у дворі стоїть фекальна каналізація і біля неї калюжа. В старій частині міста теж є проблеми. За ці роки будинки так просіли, що під’їзди заливає. Звичайно, не у всіх будинках. Там, де працюють голови ОСМД, видно, що ремонтується, фарбується, відмостки робляться. Нещодавно ми працювали на внутрішньоквартальному проїзді на Героїв України біля двох будинків. В одному – все так, як я сказав. В іншому – сміття, гілляччя накидане, бур’яни. Так з нього ніхто і не вийшов навіть подивитися, що ж робиться біля них. А потім кажуть: а де влада? Треба ж і з себе починати. Щодо зливової каналізації, то ви б бачили, що пливе з потоком води: листя, гілки, пакети, паперові і пластикові стаканчики.  Пам’ятаю, як на початку моєї роботи в ШЕУ ми з хлопцями з колектора, що на Соколі, витягнули два мішки виноградних віджимків і самокат. Не треба смітити, щоб потім нічого не чистити.

– Чому на Затишній після дощів стоїть вода?

– Ваша газета написала про ями біля меблевої фабрики та магазину «33 кв м». Так от їх там немає. А на Затишній ситуація така: вода стікає з усіх доріг і через невеликій діаметр труб не встигає уходити до колектора, що прокладений на Героїв України. Та через дві години її вже немає.  На Горького також треба чекати, поки вода зійде. Тут під час минулорічного капітального ремонту, який виконувала не наша організація, було пошкоджено каналізаційну трубу. ЇЇ сильно придавили, тому вода під час дощів і злив не встигає швидко уходити. Мої хлопці знають, де і що забивається після дощу.  Три бригади їздять по місту, і коли вони стоять біля зливової каналізації і прибирають сміття, ганчір’я, то води на дорозі немає. Чомусь, коли показують Одесу, Харків чи високорозвинену Німеччину, де гинуть люди під час злив, це сприймається спокійно. А коли треба почекати 1,5-2 години, поки піде вода, у нас починаються скарги.

– Чи буде коли-небудь дорога на Робітничому селищі?              

– Це зона, яка не ремонтується багато років, але за відповідного фінансування ми можемо зробити тут дорогу. Знову ж таки з дотриманням технології. Та сьогодні в громаді не вистачає грошей на центральні дороги.

Не тільки про це ми говорили з Анатолієм Павловичем. Він розповів і про якість матеріалів, яка при високій ціні могла бути кращою. «В нашій роботі 95% – це вартість матеріалів», – уточнює він. Для порівняння: у 2004-му тонна відсіву коштувала 13,20 грн., зараз – 360 грн. Не влаштовує дорожників і якість фарби, яку наносять для розмітки доріг. Кажуть, враховуючи високу температуру повітря, машини швидко закатають її в асфальт. Та перед тим, як розмічати, потрібно виконати якісний ремонт дороги. Що ж розмічати, коли на дорозі яма на ямі, говорить сам А.Гуртовий. Окрім цього, увага приділяється дорожнім знакам. Під час нашого з ним об’їзду міста  директор ШЕУ поправив один такий, що біля 1-ї школи. Говорить, що його постійно вигинають. Можливо, молодь або просто комусь немає до чого прикласти руки. Завершуючи розмову Анатолій Павлович говорить: «Ми фотографій виконаної роботи не робимо і не піаримося. Нам дають завдання – ми виконуємо. Коли звертаються люди, реагуємо, допомагаємо. Однак на все потрібне фінансування».

Спілкувалася Лариса Голубєва