Біль Чорнобиля

26 квітня – 35-ті роковини вибуху на Чорнобильській атомній станції.

Вся світова спільнота згадує цей страшний день. В Україні заплановані заходи, а ми хотіли б згадати наших земляків, які приборкували атомну стихію.

Новокаховчанин Іван Козікін направлений на ЧАЕС у 25 років. Працював водієм. Перевозив пісок у селище Гдень Брагинського району Гомельської області для обсипки дороги від Білорусії через річку Прип’ять до самої станції. Пізніше бригаду водіїв перекинули возити щебінь та асфальт безпосередньо на ЧАЕС.

Серед ліквідаторів Ікатегорії корсунчанин Віктор Чистяков. З жовтня 1987 до лютого 1988 року перебував у чорнобильській зоні. Працював на різних об’єктах: вивозив забруднену техніку на могильники, прибирав радіактивне сміття з даху третього енергоблоку, брав участь у бетонуванні котловану під воду для охолодження реактора.

37 днів працював на пункті санітарної обробки транспорту Олександр Топольник. Працювали по 10-12 годин. За зміну обмивали від радіаційного пилу і бруду сотні машин, а за увесь період перебування в зоні – їх було тисячі.

В складі військової частини з Овруча прибув на місце аварії Руслан Зюлковський, працював водієм, 4,5 місяці – зі спеціалістами з Москви і в 30-кілометровій зоні, і на території станції під радіоактивними опадами.

Живуть у нашому місті брати Волощуки – обидва ліквідатори. Микола Олександрович, в жовтні-листопаді 1986 року працював у Чорнобильській міській лікарні, брав участь у проведенні санітарно-гігієнічних та протиепідеміологічних заходах, а його брат Олександр, водій пожежної машини, перебував на станції і в зоні понад 4 місяці.

Більше 3-х місяців ліквідовував наслідки аварії Гаріб Айператян. З 1980 року працювала в конструкторському бюро станції його сестра Світлана Айператян, а після аварії, упродовж 6 років, до кінця 1992 року, у службі технічного контролю інженером-дозиметристом.

Складна місія випала і медичним працівникам, рятуючи опромінених, вони самі отримували радіаційні опіки та променеву хворобу. Тоді медики вперше зіткнулися з такою ситуацією, коли не знали, як і чим допомогти людям, яких привозили із зони аварії, з набряками, запухлих, збуджених, схвильованих. Безпосередньо у 30-кілометровій зоні працювали Алевтина Хлібова, Маргарита Богданова, Наталя Мусевич, Віктор Микула.

Усіх згадати неможливо. Разом з тим, варто назвати прізвища хоча б тих, хто найдовше працював у зараженій зоні. Майже 2 роки стажу ліквідатора має Володимир Стрелан, 5 місяців – Володимир Ящук, 80 днів – Віктор Шевченко. Тривалий час працювали в зоні Олександр Грищенко, Віктор Тараканов, Сергій Штефан, Сергій Михасюк, Євген Жижин та багато інших.

Майже 50 тисяч будівельників були залучені до будівництва житла та інших об’єктів для переселенців з 30-кілометрової зони. Від нашої області провідним організатором і виконавцем робіт стало об’єднання «Херсоноблагробуд», спеціалісти і підрозділи якого з честю виконали завдання в рамках Чорнобильської програми. В стислі строки, в селах Колонщина і Королівка, були споруджені їдальня, душові, наметове містечко, на місці кукурудзяного поля підготовлена ділянка для забудови фактично нового села.

Через 4 місяці після аварії, 23 серпня 1986 року, наші будівельники здали в селах Колонщина і Королівка 265 присадибних будинків загальною площею понад 16 тис.кв.м. з необхідними господарськими спорудами і навіть домашньою живністю. Задовго до настання осінньої негоди більше тисячі людей мали не тільки помешкання, а й все необхідне для проживання на новому місці.

Ліквідатори-будівельники – це вони в найкоротші строки захоронили ядерного монстра в бетонне укриття – саркофаг. Для цього знадобилося 60 тисяч тонн металоконструкцій, 200 тисяч кубометрів бетону, 500-тонні балки, 170-тонні опори, 27 труб у перекриття реактора, забетонувати 10 вертикальних секцій (кожна більше 100 тонн).

У ліквідації наслідків аварії взяли участь 32 тисячі співробітників міліції. Вони вивозили із зони зараження опромінених у клініки та лікарні, займалися евакуацією населення. Менш ніж за добу підготували 1100 автобусів, у кожному знаходився працівник міліції і впродовж 6 годин вивезли з Прип’яті 51 тис.чол. Розміщували їх в селах, заселяли клуби, школи, будинки селян, інші приміщення. Через три дні евакуювали з Чорнобиля ще 40 тис. чол.  З небезпечної зони загалом евакуювали 163 тис. чол., а за 10 днів після аварії вивезли з Києва і околиць 526 тис. дітей. Співробітники міліції залишалися на посту і в забрудненому місті для охорони, і на території АЕС.

Мудрість, єдність, згуртованість народу по-справжньому випробовуються на крутому зламі історії, в надзвичайних ситуаціях, під час доленосних подій. Такими і стали аварія на Чорнобильській АЕС і тривалий період ліквідації її наслідків, під час яких виявилися кращі риси характерів людей, справжній патріотизм.

В музеї історії міста підготовлено експозицію ліквідаторам наслідків аварії, вже традиційними стали зустрічі з учасниками двобою з ядерною стихією, бо ж їхня самовідданість, активна громадянська позиція й жертовність, є свідченням справжнього патріотизму, вартого пам’яті та наслідування.