додому Економіка Чотири роки з початку Майдану: Що сталося з українською економікою (продовження)

Чотири роки з початку Майдану: Що сталося з українською економікою (продовження)

Продовження. Початок дивись тут. По матеріалам сайта “112 ua”

Металургія, машинобудування, хімічна промисловість

За чотири роки після Майдану ВВП в Україні одночасно і виріс, і скоротився. У гривні зростання відбувається, але якщо перерахувати ВВП з урахуванням курсу долара, що відображає девальваційні процеси, то ситуація інша, кажуть експерти.

“Зростання ВВП, про яке рапортують з Печерських пагорбів, відбувається не завдяки розширенню і модернізації виробництва, а за рахунок інфляційних і девальваційних процесів. Весь ріст – у гривні, а не доларах. Адже якщо говорити про доларовий рівень, то він нижчий, ніж у 2006 році”, – сказав 112.ua директор спеціальних проектів НТЦ “Психея” Геннадій Рябцев. Зараз показник ледь перевищує 93 млрд дол., а чотири роки тому був понад 183 млрд дол.

За словами експерта, в останні роки частка реального сектору в структурі ВВП зменшується, і відбувається це за рахунок скорочення промислового виробництва, яке скоротилося щонайменше на третину за останні 4 роки. При цьому зростання у сфері послуг також не спостерігається.

Серед головних причин нинішнього стану справ в економіці експерти відзначають конфлікт на Донбасі і скорочення обсягів виробництва ряду ключових промислових підприємств, зокрема, через недостатню забезпеченість сировиною.

“На Донбасі в охоплених війною регіонах було зосереджено близько 20% промислового виробництва України. Донецька область – чи не найбільша в Україні промислова агломерація, яка об’єднувала видобувні, збагачувальні, металургійні, машинобудівні гіганти. Сьогодні практично всі вони зупинені. Після введення заборони на поставки товарів з непідконтрольної уряду території повністю припинилися поставки сировини, необхідної підприємствам Запорізької і Дніпропетровської областей, які забезпечують істотну частку валютних надходжень”, – розповів Рябцев.

Зазначимо, що через війну на сході Україна втратила території, на яких залишилися шахти, які видобувають вугілля антрацитової групи. Зараз на підконтрольній території немає жодної шахти, яка добувала антрацит – всі 60 залишилися за лінією розмежування. Це призвело до проблем на блоках теплоелектростанцій, більшість з яких працювали на антрациті. Зараз вони забезпечені вугіллям тільки на 40% від плану, затвердженого Кабміном.

Міненерговугілля анонсувало наміри виправити цю ситуацію, перевівши блоки ТЕС на роботу на газовому вугіллі, що добувається на підконтрольній території. “Відповідні роботи вже формально завершені на шести блоках. Тільки от забезпечити їх стабільну роботу поки не вдається. Тобто стрічку перерізали, натиснули кнопочку, а не працює. Вийти на проектну потужність переобладнані блоки зможуть не раніше лютого 2018 року”, – розповів 112.ua Рябцев.

Україна досі продовжує імпортувати вугілля з Росії, говорить експерт. “Всупереч заявам, що жодної тонни вугілля ми не беремо, дані ДФС свідчать, що саме з РФ надходить велика частина цього ресурсу. Причому мова йде як про коксівне (необхідне для металургів), так і енергетичне вугілля. З інших країн (Південної Африки, США) в Україну ресурс також імпортується, однак реальні обсяги поставок в рази менше заявлених. А угоду про імпорт американського вугілля було підписано, швидше, з міркувань політичної, а не економічної доцільності“, – сказав Рябцев.

Непрості часи переживає українська металургія. В рейтингу Світової асоціації виробників сталі (Worldsteel) у вересні 2017 року Україна опустилася вже на 13-е місце серед 67 країн. Відзначимо, що в кращі часи наша країна займала 7 місце в світі за обсягами виробництва сталі і третє – з експорту металу. Навіть у 2013-2016 роках Україна ще трималася в десятці найбільших виробників металу. Зараз же обсяги виробництва скотилися до рівня 1995-1996 років, коли економіка була в пострадянському занепаді. За 9 місяців 2017 р. виробництво чавуну склало 14,6 млн тонн, що на 18% менше показників за аналогічний період 2016 року. Сталі було вироблено 15,8 млн тонн (на 14% менше), прокату — 13,5 млн тонн (на 16% менше).

Причин скорочення виробництва декілька, головні – втрата російського ринку, демпінг на зовнішніх ринках виробників Китаю і розрив виробничих зв’язків через війну на Донбасі. Регіон служив джерелом основної сировини для металургії: від видобутку вугілля і вапняків до концентрації найбільших металургійних підприємств, на яких вироблялася готова продукція. Остаточно зв’язки з непідконтрольними територіями були розірвані після блокади Донбасу, після якої комбінати, що залишилися на підконтрольних територіях, були “націоналізовані”, а поставки вугілля перервані.

Тільки найбільший виробник сталі комбінат ім. Ілліча за весь період блокади знизив обсяги виробництва на 50%, а “Азовсталь” – на 30%.

Ще одна причина плачевного стану металургії – скорочення машинобудівної галузі в Україні, на яку металургія традиційно зав’язана. Заводи стоять без замовлень і їм не потрібен метал.

Ще одна причина, по якій ряд секторів української економіки втратили конкурентні переваги – підвищення цін на газ. Поставки газу в Україну з Росії припинилися з 25 листопада 2015 року. За даними “Нафтогазбудінформатики”, в 2013 році обсяг імпорту газу в Україну склав 28,1 млрд куб. м, 25,9 млрд куб. м з цього обсягу було імпортовано з РФ, ще 2,1 млрд куб. м з країн ЄС.

Ціна російського газу в 2012-2013 рр., за даними Уніговського, становила 416-430 дол. за 1 тис. куб. м (при курсі 7,9 грн/дол.) і з урахуванням 100-доларової знижки, про яку сторони домовилися в Харкові. Гендиректор “Нафтогазбудінформатики” зазначив, що в той же час, ціна “Газпрому” для європейських споживачів у цей же період становила 380-390 доларів за 1 тис. куб. м. Зараз “Нафтогаз” продає українським промисловим підприємствам газ за ціною 8805-9692 грн за 1 тис. куб. м, що з урахуванням нинішнього курсу долара відповідає ціні 320-360 дол. за 1 тис. куб. м (основний обсяг газу, що поставляється в рамках реекспорту з Європи).

Експерти кажуть, що після подорожчання газу багато підприємства, що підконтрольні українським олігархам, втратили конкурентні переваги, які вони мали на світових ринках. Характерна ситуація з найбільшим виробником аміаку в Україні (сировина для виробництва мінеральних добрив) Одеським припортовим заводом, який за фактом був державним, але за даними учасників ринку, був задіяний в бізнесі Дмитра Фірташа. Завдяки заступництву бізнесмена, структури якого займалися імпортом газу, до подій Майдану завод працював безперебійно і був одним з центрів ціноутворення в регіоні. Як відомо, ОПЗ зараз має непогашений борг перед компанією Фірташа – 250 млн дол., підтверджений Міжнародним судом.

Після подій Майдану та від’їзду Фірташа з країни, ОПЗ втратив можливість купувати дешевий газ, який є основною сировиною для виробництва його продукції і працює в режимі простоїв, останній з яких тривав з липня по листопад поточного року. Експерти пояснюють, що саме відсутність можливості працювати з дешевим газом є причиною того, що цінний промисловий актив досі не вдається продати – конкурс з його продажу вже кілька разів переносився, а також на ньому знижувалася ціна. Нову оціночну вартість пакета акцій ОПЗ Фонд держмайна пообіцяв оголосити до кінця листопада.

Скорочення промислового виробництва в постмайданні роки відбулося і через розрив торговельних зв’язків з російськими компаніями, говорить Рябцев: “До 2014 року тісна кооперація з росіянами простежувалася чи не у всіх секторах національної економіки. Сьогодні ринки нашої агресивної сусідки для України втрачені, а на інших нас не чекають. Найбільше постраждали високотехнологічні галузі: машино-, судно-, авіабудування, військово-промисловий комплекс”.

Експерт зазначає, що зокрема суднобудівна галузь зараз перебуває в жалюгідному стані. До 2014 року її підприємства були орієнтовані в основному на Росію, але сьогодні замовлень практично немає. “Та ж проблема з літакобудуванням – “Антонов” фактично стоїть. І надування щік щодо того, що ми на черговому авіаційному салоні представили два літаки, виглядають просто смішно, тому що крім них у підприємства більше нічого немає. Широко розпіарений контракт з Саудівською Аравією теж викликає скепсис, особливо на тлі підписання цією країною багатомільйонного контракту з Boeing. Схожа ситуація на “Південмаші”, який поставляв двигуни для російських ракет. Підробіток на американських комерційних запусках – це, звичайно, чудово. Але потрібні плани щодо забезпечення роботи підприємства на роки вперед“, – сказав Рябцев , додавши, що і армія поки не поспішає розміщувати серійні замовлення на виготовлення вітчизняної техніки на підприємствах військово-промислового комплексу. “Періодично в ЗМІ з’являються повідомлення: модернізували БТР, показали новий танк. Але скільки одиниць цієї техніки Міноборони замовило? Адже п’ять броньованих модулів – це не замовлення для великого підприємства”, – сказав експерт.

Відсутність контрактів вже призвела до суттєвої “оптимізації” персоналу. “Нема замовлень – нема необхідності щось розробляти, модернізувати. Тільки от відновити роботу таких КБ вже неможливо. Фахівці їдуть у Німеччину, Польщу, Словаччину, які створили кілька мільйонів робочих місць для трудових мігрантів з України. По всій Європі з розпростертими обіймами приймають кваліфікованих робітників та інженерів, які готові працювати з ранку до ночі за 500-600 євро”, – сказав Рябцев.

“Розрив економічних зв’язків з Росією позначився і на сільському господарстві – Україна постачала на російський ринок великі обсяги продукції з доданою вартістю: сир, молочні продукти, ковбасні вироби, фрукти, овочі і за рахунок цього обсяги поставок цих категорій з України скоротилися в рази, тому певні втрати у нас, звичайно, є”, – розповів  президент “Української аграрної конфедерації” (УАК), народний депутат Леонід Козаченко. За його словами, деякі підприємства від цього постраждали, але в цілому ситуація стабілізувалася. “Ми всі чудово розуміємо, що сьогодні Росія означає для кожного з нас. Так що з одного боку ми втратили, але з іншого – швидко переорієнтуємося на інші ринки, стрімко нарощуючи постачання продовольства в країни Індокитаю, Близького Сходу та Північної Африки”, – сказав Козаченко.

Далі буде.