Душа тисячоліть шукає себе в слові

1

З нагоди 85-річного ювілею від дня народження Ліни Костенко члени літературно-музичного клубу  «В колі друзів»  при центральній бібліотеці  18 березня завітали до письменницької  лавки української поетеси «Душа тисячоліть шукає себе в слові».

Про це повідомляє директор Новокаховської централізованої бібліотечної системи Людмила Петрова.

Ліна Костенко – це унікальне явище в українській літературі, і не тільки в українській, а й у європейській, світовій, тому що такої глибини переживань і самокритичності сучасна література ще не знала.

Вона не просто геніальний поет – це складна, щедра на добро, спрагла до щастя і волі українська душа. Це – нові теми, образи, трагедії і гармонії, властиві українській землі, але співзвучні загальнолюдським.

Гості залюбки читали та обговорювали поезію Ліни Костенко. Особливо сподобався вірш-подяка.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому.

За тих лісів просвітлений Едем

і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,

і за мої обпечені зеніти.

За те, що завтра хоче зеленіть,

за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.

За те, що можу, і за те, що мушу.

Вечірнє сонце, дякую за всіх,

Котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.

Що десь у світі кров ще не пролито.

Вечірнє сонце, дякую за день,

за цю потребу слова, як молитви.

2