Дві перемоги юних вітрильників з Нової Каховки

Нещодавно вихованці гуртка «Вітрильний туризм» Будинку дитячої творчості мали змогу на практиці перевірити знання: в’язання вузлів, надання долікарської допомоги, подолання перешкод, топографія, вітрильництво.

Регата «Козацький шлях-2021», до якої почали готуватися заздалегідь, для цього підійшла якнайкраще. Її цікавинка в тому, що вона містить в собі історичну, патріотичну, географічну, екологічну, психологічну складові, і є чудовою перевіркою хлопців на витривалість. До того ж вона збігається в часі з тією, що відбувається під час фестивалю «Купальські зорі» у Голій Пристані.

Отже, напрям обрано, заявка зроблена, маршрут визначено: Нова Каховка – Республіканець – Гаврилівська затока – Нова Каховка – Херсон – Гола Пристань – Аджигольський маяк – Нова Каховка. Усього майже 350 км, якщо вітер зустрічний, доведеться долати відстань у 1,5-2 рази більшу. І це за 9 днів.

Дев’ять днів хитавки на воді під вітром, сонцем та дощем витримає не кожний дорослий, а тут хлопці, наймолодшому з яких лише 9 років.

Враховуючи досвід та вік, поділилися на дві групи: одна бере участь у гонці з 27 червня до 1 липня в Каховському водосховищі, друга – в пониззі Дніпра з виходом у Дніпровський лиман з 1 червня до 5 липня. Нікіта Мірошніков – єдиний з хлопців, який ризикнув здолати увесь маршрут.

27 червня на яхті «Рапсодія» Антон Литвиненко, Владислав Пурей, Михайло Кузьменко та яхта супроводу «Любава» (обидва судна Новокаховського яхт-клубу, керівник О.Євстратов) вирушили на зустріч «Козацькому шляху», щоб з Гаврилівської балки пройти два перегонних етапи. Мореходів чекало шлюзування (дякуємо за це та організаційне забезпечення походу гендиректору ПрАТ «Новокаховський річний порт» Т.Філь.) та два тридцятикілометрові переходи. За бортом по черзі залишаються річковий порт, Каховка, Берислав, Зміївка, Червоний маяк, Гаврилівка. Всі ці населені пункти мають свою історію, свої таємниці, ділимося знаннями, враженнями.

28 червня, у День Конституції, виходимо з Республіканця, піднявши найбільший прапор на борту (потім на ньому залишать автографи усі капітани яхт регати, як знак поваги до юного екіпажу). На могилі Костя Гордієнка (співавтора Конституції Пилипа Орлика) підіймають прапор, хлопці вишикувалися, співають гімн. Погода сприятлива, тренуємось в’язати вузли, налаштовувати вітрила, готувати їжу в поході. Після прибуття в Гаврилівську затоку – екскурсія до залишків маєтку Фальц-Фейнів. Капітан «Любави» О.Панюшкін розповідає багато цікавого як про саму садибу, так і про діяльність цієї родини на Херсонщині. Він сам 9 років тому 13-річним хлопцем вперше з вітрильною експедицією побував тут, захопився і тепер досліджує.

29 червня прибуває регата, ночуємо, вранці о 9.00 старт. Свіжий вітер, хвилі та сонце, однак бентежить горизонт – щось він дуже похмурий. Через 6 годин перегонів сонце закривають хмари, вітер підсилюється і починається дощ. Два десятка яхт розкидані по всьому водосховищу, але на фініш всі зійдуться в одному місці. Йдемо не перші, але й не останні. Вітер підсилюється, розуміємо, що треба знімати стаксель (переднє вітрило). Двоє йдуть на ніс, один біля стерна і один в трюмі на підхваті. З труднощами, але все ж таки вдається зняти та закріпити вітрило. Зрозуміло: ми в штормі, не 9-й вал, звісно, та все одно. Головне – яхта на ходу, ми з перегонів не вибули, всі на борту, хоч і мокрі. Вже видно фінішне судно, а ось і конкуренти, та ми перед ними, фінішуємо, судді вітають, потім з’ясуємо, що ми прийшли другими. Шукаємо, де тихіше і можна стати на якір, майже всі речі мокрі.

Вранці о 7-й висаджуємося на берег Республіканця, на Січ. Вже чекає екскурсовод, піднімаємо з яхтсменами прапор регати. Старт о 9.00 . Хоч і без дощу та з вітром і хвилями. Антон перший приймає бризки на себе, затуляє собою інших, через 40 хвилин мокрий повністю. Усіх гріє думка, що увечорі вже будуть вдома, якщо дійдемо. Звісно, судно підтримки допоможе, але воно далеко, його екіпаж також бере участь у перегонах. Шість годин перегонів і… до фінішу не доходимо, адже вітер зникає зовсім, фінішувати встигли тільки чотири яхти. Знову шлюзування. Регата проходить повз пристань, а там з плакатами та кульками батьки вітають своїх переможців, ми ще не знаємо, що посіли 2 місце.

 

Пришвартувалися, міняємо екіпажі, тепер з Нікітою йдуть Владислав Бурдін, Іван Лузін, Трофим Ткаченко. На всі збори – вивантажити речі, прибрати яхту, набрати води, завантажити харчі, заправити паливо, розміститися, оформити документи, підтягнути матчастину – 4 години. Далі вже без супроводу. Відбій, підйом о 5.00 ранку.

Перехід до Херсона, підведення підсумків нагородження та фотографування, інтерв’ю, хвилинка слави, а завтра нові перегони, треба готуватися.

3 липня. Старт взяли перші, майже всю регату йдемо третіми з усього флоту, вітер несильний, відпрацьовуємо кожний його порив, доводиться крутити повороти кожні 2-3 хвилини, та ось він фініш – ось вона перемога! Нагородження на площі Голої Пристані під час фестивалю. Три години на берегу і знову в путь, до крайньої точки подорожі.

Перехід до Кизомису на ночівлю і вранці до маяка. За прогнозом погода псується, прогноз не схибив. Зранку і вітер, і дощик. Зазвичай, на Аджигольському маяку (18-й за висотою в світі), команда купається, та не цього разу, зараз тільки фото.

Вітер та хвилі підсилюються, повертаємось до Херсона по Дніпру. До речі, Дніпро в дельті не судноплавний, дуже мілкий, а судноплавство йде по річці Рвач. Залишивши лиман, позбулися хвиль та вітру, ще б позбутися дощу та він вже буде переслідувати нас до самого дому, надаючи перерви на декілька годин. Ще раз попадемо в шквал. Повернулися додому, як і планували, 5 липня, правда, не в 17.00, а в 23.40, однак цілі і здорові.

Тепер невеликий відпочинок і нові регати, нові походи, нові випробування.

Ігор Чернишев, керівник гуртка БДТ «Вітрильний туризм»