Героїзм українських лицарів закарбовано навіки

14 березня 2017 року Україна вперше святкує День українського добровольця, який став символом справжнього об’єднання усіх «людей доброї віри», котрі захищають Україну та допомагають зміцнювати обороноздатність нашої армії. 

Учні та вчителі ЗОШ №5 ( Директор Нестерович В.Й.) долучились до відзначення нового українського св’ята. В школі проведено тематичні виховні заходи ( 1-11 кл.):  виховні години,   стрілецькі тренування  козачат, перегляд  відеофільмів про  героїзм українських патріотів. В  шкільній бібліотеці оформлено виставку літератури « День Добровольця».

Особливо  яскраво   відбулось вшанування подвигу українських добровольців у 7-А класі (класний керівник О.О. Григорчук)  на тематичній виховній годині.  Яскравим взірцем  полум’яного добровольця  є Роман Васильович Мелих– тато учня  класу Дениса Мелиха, який, коли почалася агресія Росії проти України, залишив роботу, родину (дружину з двома дітьми – найменшій Софійці на той час виповнилось лише 5 місяців) і пішов добровольцем на фронт заради здійснення свого внутрішнього обов’язку – захисту цілісності території України. Незважаючи на важкі умови (холод, голод, відсутність зв’язку, теплого одягу)  дружина – Тетяна Олександрівна – мужнього підтримала  свого чоловіка, вселяючи у нього віру в перемогу, надію на щасливе та безхмарне майбутнє.

Роман Васильович  з 22.12.2014  по 02.05.2015 брав  безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні і захисті незалежності суверенітету та територіальної цілісності України. Спочатку був старшим сержантом, згодом – командиром І відділення кулеметного взводу. Захищав нашу  Батьківщину у місті  Маріупіль (довгих вісім місяців), за що і отримав грамоту «За зразкове виконання військового обов’язку, відмінні показники в бойовій підготовці і зразкову дисципліну», медаль учасника АТО, статус учасника бойових дій, Ветеран війни.   Про   свого батька-добровольця  розповів однокласникам його син  Денис , який   хоче бути  гідним свого  батька .

Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
У цьому полі у розпал бою.
Серед руїни і серед краху
Не дай пізнати глибини страху.
Не дай упасти в зневіру й розпач
І побратимам розбігтись врозтіч.
Побудь, мій Боже, отут, між нами.
Душею батька, сльозою мами,
Сестри любов’ю, брата плечима,
Чеканням милої, її очима.
Побудь, мій Боже, отут, зі мною,
Посеред світу, посеред болю.
Храни від смерті, від кулі вражої,
Будь мені, Боже, вартою, стражею.
Я тіло й душу тобі офірую.
Побудь, мій Боже, зі мною…
Вірую!” –

Любов Бурак. Мир Вам.

Сьогодні Україну захищають понад 40 тис. добровольців, День українського добровольця стане однією з основ, на якій будуть зростати і гартуватися нові покоління вільних українців. Рішенням Верховної Ради  закарбовано героїзм українських лицарів навіки.