Голова екологічної організації “Мама 86-Нова Каховка” про проблеми вживання та використання водних ресурсів

Напередодні відзначення світового Дня води голова Новокаховської міської громадської екологічної організації «МАМА-86-Нова Каховка» Таісія Козак розповіла про проблеми, повязані із захистом прав мешканців Новокаховської  міськради та людства взагалі на користування і вживання безпечної води.

Взагалі-то про воду і її якість світова спільнота говорить кожного року, обираючи тему, під егідою якої по всьому світові  відбуваються різні заходи, прямовані на захист водного середовища. У 2018-му такою стала Природа для води, згідно неї зусилля вчених і громадськості спрямовані на дослідження і вивчення питань використання природи для подолання водних проблем XXI століття.

Не треба зайвий раз нагадувати про те, що екологічний збиток від користування людством природними ресурсами разом із кліматичними змінами веде до таких катастроф, як повені, посухи, деградації рослинності через забруднення води, ґрунту, річок та озер.

У доповіді Світового водного розвитку ООН від 2018 року акцентується на попиті людства на воду, відповідно її якості, а також здоровий клімат і довкілля.

Якщо говорити про доступ до води, то за даними 2015 року, які надала Державна служба статистики, в Україні близько 9,5 млн. українців не мали доступу до послуг безпечної води. До нинішнього часу в нашій країні понад 950тис. осіб користуються привізною або неякісною водою, а у світі приблизно 1,8млрд. людей постійно використовують незахищені джерела питної води. Статистика свідчить і про те, що у  світі понад 80% стічних вод, які продукує суспільство, скидається в навколишнє середовище без очистки і повторного використання. Користуючись даними статистики, засвідчимо: в Україні частка скидів забруднених (без очистки або недостатньо очищених) стічних вод у водні об’єкти у загальному обсязі скидів у 2015 році склала 15,7%.

Чималої шкоди приносить довкіллю неправильне використання води людиною у промисловій та сільськогосподарській діяльності. Зокрема, близько 1,8 мільярда людей вже постраждали від деградації та опустелювання землі, а 65% лісових угідь знаходиться в деградованому стані;  через ерозію землеробство втрачає 25-40 мільярдів тон ґрунтів щорічно, значно зменшуючи врожайність і здатність ґрунту утримувати воду, вуглець та поживні речовини. Поверхневий стік, який утворюється при цьому процесі, містить велику кількість азоту і фосфору та є істотним джерелом забруднення води. Прогнози невтішні: кількість людей, що знаходяться під загрозою затоплення, у 2050 році зросте до близько 1,6 млрд. (зараз – 1,2 млрд.). Загалом з 1900 року в результаті «нерозумної» діяльності людство втратило приблизно 64-71 % природних водно-болотних угідь.

Щодо конкретніше до нашої крани, то за оцінкою вітчизняних експертів, Україна є однією з найменш забезпечених у Європі країн за запасами місцевих водних ресурсів – 1 тис. куб. м на 1 жителя (для порівняння: у Швеції та Німеччині – 2,5 тис. куб. м на 1 жителя, Франції – 3,5, Великобританії – 5), але водночас їх використання є неефективним та нераціональним. Протягом XX ст., за оцінками фахівців Національного інституту стратегічних досліджень, відбулося масштабне зарегулювання річок України, зокрема Дніпра, що призвело до техногенних порушень 70-80 % руслового стоку, підпору ґрунтових вод і регіонального підтоплення земель. Ці дії були здійснені з метою збільшення господарського використання води, незважаючи на негативні наслідки для навколишнього природного середовища. Згодом людська діяльність змогла досягти зменшення техногенного навантаження на водні об’єкти та значного скорочення обсягів водокористування (у порівнянні з 1990 роком – майже вдвічі), але екологічний стан поверхневих і підземних джерел водопостачання не покращується. Основною причиною виникнення кризового стану водних об’єктів є низькій пріоритет екологічної політики в Україні.

У 2017 році Україна адаптувала на національному рівні Цілі сталого розвитку (надалі –  ЦСР), зокрема ЦСР № 6 та два її завдання: 6.1 «До 2030 р. забезпечити для всіх всеохоплюючий і справедливий доступ до безпечної та економічно доступної питної води» та 6.2 «До 2030 р. забезпечити доступ до адекватних та належних санітарно-гігієнічних умов». Показники та індикатори моніторингу ЦСР 6.1 і 6.2 мають бути узгодженими або ж однаковими з національними цільовими показниками до Протоколу про воду та здоров’я, а саме: частка (%) міського населення/домогосподарств, що мають доступ до централізованого водопостачання; відсоток сільського населення/домогосподарств, що мають доступ до покращених джерел водопостачання (централізованого водопостачання, свердловин, захищених колодязів і каптажів);

  • кількість/відсоток дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів та медичних закладів, що мають доступ до покращених джерел питної води.

Відповідні індикатори мають бути визначені згідно з вищезазначеним завданням 6.2 (із забезпечення доступу до адекватних та належних санітарно-гігієнічних умов), базуючись на даних моніторингу такого доступу для вказаних груп населення і споживачів України до покращеної санітарії.

Відновлення лісів, пасовищ і природних водно-болотних угідь, повторне підключення річок до заплав, створення буферів рослинності уздовж водотоків – це приклади рішення з урахуванням природних факторів, що допомагають в управлінні наявності та якості води. Вони можуть надати інноваційні та економічні варіанти доповнення до недосконалості та застарілої інфраструктури водних об’єктів. Прикладом такої дії є:

  • наявність та зберігання води: утримання води водно-болотними угіддями забезпечує вологість ґрунту та/або поповнення підземних вод, що є більш стійким і економічно ефективним, ніж сіра інфраструктура (наприклад, дамби);
  • якість води: забруднення від сільського господарства може призвести до суттєвих скорочень питної води, тому введення засобів охорони довкілля у цій галузі, наприклад: захист ґрунтів від ерозії або створення прибережних буферів, смуг землі уздовж водогонів за рахунок висадження дерев і чагарників, можуть допомогти вирішити цю проблему;
  • управління ризиком: впливи зміни клімату, що викликають надзвичайні повені, можуть бути покращені низкою рішень з урахуванням природних факторів, наприклад: створення прибережних буферів або відновлення зв’язку річок із заплавами, що дозволяє контролювати затоплення та зменшувати ризик стихійних лих.

Застосування деяких рішень на основі природних процесів, створює так звану “зелену інфраструктуру” – природні та напівприродні системи (екосистеми), які дають нам еквівалентну або подібну користь традиційної “сірої інфраструктури”, створеної людиною. Ці рішення здатні не тільки покращувати стан водних об’єктів, наприклад: побудовані водно-болотні угіддя, які використовуються для очищення стічних вод, а також забезпечити біомасу для виробництва енергії, поліпшити біорізноманіття та створити рекреаційні простори і створити додаткові робочі місця.

У свою чергу, екосистеми забезпечують користь суспільству та економіці, надають багато послуг, необхідних для підвищення безпеки водних об’єктів, сприяють природному зберіганню прісної води, регулюють потоки, очищають воду, поповнюють підземні води, впливають на клімат, захищають ґрунти та зменшують ризик стихійних лих, пов’язаних з водою, а також забезпечують воду для сільського та рибного господарств, судноплавства, працевлаштування, відпочинку та туризму.

Нам необхідно розвивати «зелену» інфраструктуру та погоджувати її з «сірою», де це можливо. Висаджувати нові ліси, відновлювати зв’язку річок із заплавами та водно-болотними угіддями, що допоможе відновити збалансований водний цикл, поліпшити здоров’я людей і надати їм засоби для існування. Такі рішення на основі природних процесів допоможуть вирішити багато проблем, пов’язаних з водою.

Стосовно Нової Каховки Таісія Козак розповіла: зважаючи на те, що  місто  отримує питну воду з досить невеликої глибини підземних надр (до 25-40) метрів і захищена невеликою товщою піску треба при водокористуванні зважати на наступне:

  • При будівництві об’єктів обов’язкове дотримання меж охоронних зон джерел водопостачання.
  • Встановити контроль за недопущенням несанкціонованого забору піску на території Новокаховської міськради.
  • При ремонті та будівництві об’єктів соцкультпобуту вирішувати комплексно питання водозабезпечення та водовідведення, надаючи пріоритет вирішенню питань санітарії.
  • Для соціально незахищених груп населення вирішити питання безкоштовного користування туалетами в громадських місцях (вокзалах, парку, ринку тощо)..
  • Берегові смуги малих річок, Дніпра, Північно-Кримського каналу, Каховського водосховища  оберігати від розорення, забруднення неочищеними січними водами та сміттям і постійно озеленювати, не допускаючи беззаконної вирубки зелених насаджень.

 

підготувала Таісія Козак, голова Новокаховської міської громадської екологічної організації «МАМА-86-Нова Каховка»