Голова Міністерства у справах ветеранів І.Фріз: Ми створимо Єдиний державний реєстр ветеранів і переглянемо всі пільги

22 листопада Верховна Рада проголосувала за створення Міністерства у справах ветеранів. Перемовини велися з лютого цього року, проте парламентарі не відразу підтримали пропозицію, мовляв, є ж Мінсоцполітики і Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції. Нове відомство очолила 44-річна Ірина Фріз – колишній керівник департаменту інформаційної політики Адміністрації Президента України і вже екс-нардеп від «Блоку Петра Порошенка».

Попри те, що Фріз восени 2016 року очолила постійну делегацію України у Парламентській асамблеї НАТО, а також обіймала посаду голови підкомітету з питань безпеки державних інформаційних систем комітету ВР з питань національної безпеки та оборони, на нового міністра одразу посипався шквал критики. Частина ветеранів, як і політиків, не зрозуміла, чому профільне відомство очолюватиме людина без звання та бойового досвіду. Втім, за словами самої Фріз, критика лилася і ллється позаочі – через матеріали й коментарі колишніх колег у ЗМІ.

В інтерв’ю «Повернись живим» міністр розповіла, як планує переглянути пільги, як будуватиме гендерну стратегію відомства і як намагатиметься прирівняти всіх ветеранів незалежно від того, воювали вони на Донбасі чи були, наприклад, у складі миротворчих місій.

Коли стало відомо про ваше призначення, я була на передовій. І, чесно зізнаюся, цікавилася «без диктофону» у військових, що вони думають з цього приводу. Були ті, хто казав: «Фріз? А хто це? Не знаю такої, але хай працює, подивимося». Але більшість реагували негативно, мовляв, як людина без бойового досвіду і звання може очолювати Міністерство у справах ветеранів? Що думаєте про таку реакцію?

Абсолютно логічне сприйняття безпосередньо моєї кандидатури на цій посаді. Я це абсолютно адекватно сприймаю, без жодних зауважень і заперечень. Кожен має свою думку. Просто я ставлю перед собою конкретні завдання, які я як не військова і не учасниця бойових дій зможу точно зробити.

Про які завдання йдеться?

Про нормативну базу. Я точно можу закласти, на мій погляд, правильний фундамент нормативної бази, щоб це Міністерство функціонувало. Далі вже функціоналом зможе керувати будь-хто, хто буде призначений. Але розставити систему запобіжників необхідно, щоб Міністерство не перетворилося навіть для людини з бойовим досвідом чи для військовослужбовця на можливість нівелювати все те, що на нас покладають. Це моє головне завдання. І я розумію, скільки у мене є часу. Його дуже мало. Усвідомлюю, на що потрібно спрямовувати свою діяльність: на знаходження компромісів, на швидкий запуск усіх процедурних і конкурсних аспектів, на створення нормативної бази, за якою функціонуватиме Міністерство, і на залучення міжнародних донорських коштів, щоб запустити процедуру створення на проектній основі, а не державним коштом таких напрямків, як Єдиний державний реєстр ветеранів та платформа Е-ветеран. Я за це беруся і буду готова звітувати, скажімо, за рік. Думаю, на той час вже буде інша політична складова, зміниться Кабмін і парламент і, відповідно, буде новий міністр. І я матиму звітувати за те, що беруся.

Чи є список, скажімо, із ТОП-5 питань, якими насамперед займатиметься новостворене відомство? Наприклад Єдиний державний реєстр та платформа Е-ветеран, про які ви згадували.

Мені показували соціологію за 2016 рік. На жаль, з того часу жодного всеукраїнського соціологічного опитування не проводилося. І я перше, що хочу зробити, – соціологічне опитування, яке дасть змогу чітко визначити пріоритетність. А вона для кожної з областей України може бути різною. Тому ці ТОП-5 ми визначатимемо вже після соціологічного дослідження, коли буде зроблено відповідну аналітику. Адже від цього, зокрема, залежатиме запуск конкурсів за тематикою, яка визначатиметься для того, щоб працювати з громадським сектором.

Зараз я можу зазначити, що названі нами раніше чотири напрямки діяльності Міністерства залишаються. Це медична допомога, соціальна адаптація, вшанування пам’яті, створення Єдиного державного реєстру та платформи Е-ветеран. І є найголовніший напрямок – розробка стратегії діяльності.

Я впевнена, що одним із пріоритетів має бути утворення Єдиного державного реєстру ветеранів, де буде чітко видно стан ветерана, його потреби та пільги. Цей реєстр, який, я сподіваюся, ми розроблятимемо спільно з нашими міжнародними партнерами, буде тією прозорою базою, яка дасть змогу уникнути будь-яких корупційних моментів, які є зараз. Тому що немає чіткого обліку і чіткого розуміння, немає контролю за використанням державних грошей. Коли ж до держреєстру все внесено, то, відповідно, кожен розуміє, які пільги і кому потрібно надавати.

Хто стежитиме за безпекою персональних даних ветеранів, які увійдуть до єдиного реєстру?

Це апробована система. Ми зустрічалися з представниками ІТ-структур, які займалися, зокрема, створенням порталів для Кабміну і Адміністрації Президента. Є процедурний аспект, що надає таким реєстрам відповідний дозвіл, тому що база має бути максимально захищеною. Ми навіть говорили про те, щоб випробовувати цю систему на міцність ще на стадії тестування. Звертатимемося до приватних структур, щоб вони її випробовували, перш ніж запустити її у повному обсязі. Я впевнена, що захист даних ми зможемо забезпечити.

До яких непопулярних заходів вдаватиметься Міністерство після створення такого реєстру?

Ми точно переглядатимемо всі пільги. І робитимемо це шляхом широкого громадського обговорення з ветеранськими організаціями. Я не буду сама щось сидіти і визначати, що потрібно, а що не потрібно. Я проситиму ветеранські організації сісти за один стіл без камер і з’ясувати всі питання, що стосуються реєстру пільг. Ми пропонуємо його актуалізувати. Тому що у переліку, який існує зараз, є мертві пільги, на які виділяються бюджетні кошти. Ми маємо це все впорядкувати. Повторюся, виключно через громадське обговорення з ветеранськими організаціями. При цьому Міністерство не розділятиме кадрових військових і мобілізованих ветеранів. Міністерство захищатиме інтереси всіх без винятку ветеранів – миротворчих місій, бойових дій, війн.

А чи доречно зрівнювати всіх ветеранів? Наприклад, ветеранів війни на Донбасі та тих, хто брав участь у миротворчих місіях.

Це питання досить делікатне, але я стою за те, щоб не поділяти. Як тільки я почну поділяти ветеранів за різними війнами і миротворчими операціями, ми одразу отримаємо розбрат. Я за те, щоб ветеранський рух розвивався. Переважна більшість ветеранів є зараз учасниками російсько-української війни. Здебільшого це досить молоді люди, яким потрібно дати шанс реалізувати себе не лише на фронті, а й у цивільному житті. Але поділяти ветеранів Міністерство з питань ветеранів не буде. Я думаю, що від цього безпосередньо залежить єдність ветеранського руху.

Коли Міністерство запрацює, є якийсь прогноз?

Міністерство вже зареєстроване. В середу Уряд ухвалив рішення про створення Міністерства, а вже у четвер ми отримали реєстраційний номер у Мінюсті. Після цього ми вже мали можливість віддати проект положення про Міністерство у міністерства соціальної політики та охорони здоров’я. Зараз чекаємо на погодження положення і затвердження його Урядом. За постановою Кабміну про створення Міністерства, на розробку і затвердження положення відводиться місяць. Сподіваюся, ми вкладемося в цей термін. Але це буде найскладніший етап.

Скільки людей працюватиме у Міністерстві?

Ми подали штатну структуру на 325 осіб із розрахунку: 200 – центральний апарат, 125 – тероргани. Чому аж 200 осіб у центральному апараті? Тому що ми плануємо запустити окремим напрямком діяльності гарячу лінію, колл-центр з наданням юридичної і психологічної допомоги, а також такого сервісу, як кнопка-SOS, коли нею зможуть скористатися не лише військовослужбовці, а й члени їхніх родин.

Чи планується, щоб мінімум половина з майбутніх працівників Міністерства були людьми з бойовим досвідом?

В ідеалі, так, це має бути мінімум половина. Але все відбуватиметься на конкурсній основі. Ветерани мають бути готові до того, що для роботи у Міністерстві доведеться пройти конкурс. Шлях цей є нелегким, але він є чинним з огляду на Закон про держслужбу. І, до речі, точно можу гарантувати, що, якщо на конкурсній основі з однаковою кількістю балів на якусь посаду претендуватимуть ветеран і цивільний, пріоритет буде надано ветерану. Але тут мають докласти зусиль самі ветерани. Конкурс розпочнеться навесні.

Посади, починаючи від начальника департаменту і закінчуючи начальником відділу, мають пройти чотирьохфазну автентифікацію: конкурс, поліграф, співбесіда з HR, співбесіда зі мною. Кожна людина з огляду на те, що ми стартуємо з нульової позиції, має показати свою готовність до таких перевірок. Тому що цьому Міністерству мають довіряти. І гасло «Ветерани працюють для ветеранів» не є порожнім. З часом воно має стати основною засадою Міністерства.

Тобто всі співробітники Міністерства пройдуть поліграф?

Поліграф будуть зобов’язані пройти лише керівники. Починаючи від міністра, заступників і закінчуючи начальниками відділів. Звичайні співробітники не проходитимуть поліграф.

Відомо, що новостворене відомство забере частину функцій у інших міністерств. Зокрема, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства оборони (МО) та Міністерства соціальної політики. Що саме делегує МО?

Воно має погодити текст положення, в якому прописані функціонал та напрямки, за якими ми працюватимемо. І мені здається, що в цьому випадку ми – абсолютні партнери з Міністерством оборони, тому що Міністерство у справах ветеранів забирає від них необхідність відповідати за такі напрямки, як медична реабілітація та соціальна адаптація військовослужбовців. Що стосується Міністерства соціальної політики, то частину тих функцій, які виконувала Державна служба у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, ми забираємо автоматично, але є ще окремий департамент у Мінсоці, який так само опікується питаннями у справах ветеранів. І я не виключаю, що частина людей з Міністерства соціальної політики, яка вже має певний досвід саме в цьому питанні, за конкурсом переходитиме на роботу до Міністерства у справах ветеранів.

Чи буде у новоствореному Міністерстві якось окремо досліджуватися гендерне питання? Йдеться, зокрема, про роботу з жінками-ветеранами.

Я – за гендер. Ми відстоюватимемо права і чоловіків, і жінок. У мене вже зараз досить непогана комунікація з Марією Берлінською та «Невидимим батальйоном». Вони формують окремий жіночий рух ветеранок. І це є також абсолютно логічним і правильним, тому що, насправді, починаючи з 2014 р., багато дівчат були військовими і здійснювали роботу, яку не враховували за спеціальністю. Потім через співпрацю з Генштабом і Міноборони перелік посад для рядового та сержантського складу розширили: тепер, якщо жінка – снайпер, то її так і запишуть, а не кухарем чи бухгалтером.

При цьому поки що завмер наказ щодо офіцерського складу. Зокрема, необхідні великі консультації з Міністерством оборони. Наприклад, раніше жінка обіймала офіцерську посаду, йшла у декретну відпустку, перебувала в ній, скажімо, три роки, після чого ще раз йшла у декретну відпустку. А в нас звання даються за вислугу років. Відповідно, і посада за нею утримувалася весь цей час. Це питання потрібно обговорювати.

Коли я була в Іраку, до мене приставили жінку-сержанта з США. У неї троє дітей. І чоловік також військовий. Сержант була в Іраку вже рік, мала повертатися додому. Я запитала, а діти як? Вона відповіла, що діти вдома, разом з її батьками. На питання про декретну відпустку військова сказала, що термін дуже обмежений, але це її вибір. Тут потрібно також дуже коректно підійти, проаналізувати досвід інших країн, подивитися, яким чином там це сформовано, і спробувати запропонувати нашим військовослужбовцям-жінкам нову модель. Тому що в інших країнах є певні обмеження. Тут потрібно сідати і говорити. Це окреме питання.