Меру Нової Каховки Володимиру Коваленку – 60

2Кажуть, що вчені визначили: дні народження – дуже корисна річ. Тобто чим більше їх у людини, то довше він живе. Так от, у міського голови Володимира Коваленка нинішнього жовтня знайшлося вже шістдесят днів народження.

Ювілей – завжди традиційний привід для перших висновків. У разі керівника громади це привід поговорити про підсумки куди більш масштабні, ніж події в житті окремої людини.

Володимир Іванович вже втретє, єдиний з поміж усіх очільників Нової Каховки за всі роки її існування, очолює нашу громаду. Мова іде про в цілому чотирнадцять років служіння новокаховчанам на ниві місцевого самоврядування. Його третє обрання минулої осені стало заслуженим визнанням найкращих професійних якостей – відповідальності, щирості, справедливості, наполегливості, дисциплінованості, працелюбності, доброзичливості, людяності. В дужках відзначимо: ми знаємо, як Володимир Іванович не любить славослів’я, але вважаємо: раз у шістдесят років можна сказати все, що ми про нього думаємо.

Без сумніву: за час його керівництва Нова Каховка показала очевидну здатність до зміни і розвитку.

До речі, на це недвозначно вказує реакція тих, хто називає себе опозицією, хоча, може, у свято про тих людей і не варто було б згадувати. І все ж: те, що починалося зі зневажливості, нині обернулося різноманітними загрозами і практично істерикою зі звинуваченнями у всіх гріхах. Але ми знаємо: принцип «якщо нас лають, значить, ми все робимо правильно» в подібних випадках – аксіома.

Давайте згадаємо: це за часів В.Коваленка на місці пустиря на вул. Французькій виріс новий грандіозний, за масштабами нашого міста, торговий комплекс «Оскар». Поряд був побудований магазин «Партнер», що дало поштовх розвитку усього мікрорайону. Заглянемо до старої частини міста: ось він, красень «Прем’єр», що відродився на місті зруйнованого кінотеатру! А як перетворюється наш прибережний парк!

А тепер відправимось до мікрорайону «Сокіл», де навпроти центру «АТБ» знов на пустирі виріс житловий комплекс, який став прикрасою перехрестя Горького-Перемоги. А які підприємства були побудовані у минулі роки! Чого лишень варті соєвий та газобетонний заводи, які відправляють продукцію майже в усі куточки України. І таких прикмет нового на кожному кроці – безліч.

Із дуже великого багатосторінкового звіту: відкрито три пам’ятника – афганцям, вчителям та О.Довженку; введено в експлуатацію садок в Обривці, капітально відремонтовані поліклініка на вул. К.Маркса, кардіологічне відділення, іде робота в інфекційному тощо. Як змінилися сільські клуби, Літній театр та стадіон «Енергія» і так далі! Чи варто продовжувати, адже зміни на краще відбуваються у всіх на очах? Так, колекція святкових стрічок, які Володимир Іванович перерізав, відкриваючи той чи інший об’єкт, – сягає майже двохсот. Вражаюче!

Секрет простий: Володимиру Коваленку вдалося створити команду однодумців, які мають волю і хист разом із народними обранцями втілити в життя задумане заради добробуту новокаховчан.

Але, як виявляється, не це головне. Найсуттєвіше: громадське життя переживає найважливішу трансформацію за багато років – от де відбуваються найзначніші процеси в місті на даний момент. Незважаючи на важкі часи (а коли вони були легкими?) громада і її влада, не вдаючись до різких рухів, з повагою до минулого продемонстрували здатність до зміни і розвитку, адаптуючись до умов будівництва нового суспільства.

І над усіма цими процесами часом непомітно, а, буває, голосно і зримо відчувається фігура першої особи міста. До речі, його поважають далеко за межами Нової Каховки, тому з-поміж 700 мерів, які є членами Асоціації міст України, обрали до правління у складі 37 міських очільників.3

…Володимир Коваленко народився 16 жовтня 1956 року на Черкащині у селі Надточіївка Шполянського району. Живописна, неповторна Черкащина, краса України, козацький край, батьківщина Тараса Шевченка!

Кожна людина із великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де з’явився на світ, де промайнуло його босоноге дитинство з дивосвітом-казкою у затишній батьківській оселі. У нього було чудове, просочене сонцем дитинство, тепле, чисте, повне веселих пригод, яке робить людину щасливою на все життя.

З мудрої народної філософії, з вчинків і почуттів своїх тата і мами він сприйняв свої майбутні світоглядні принципи.

Мама, Марія Степанівна, невсипуща трудівниця, випромінювала сонячне тепло до всіх, навіть емоційність чоловіка не виводила її з душевної рівноваги. Вона була простою, але дуже мудрою і прозорливою жінкою. Володимир Іванович усе життя свято пам’ятає матусині поради, її і мудрі й прості слова.

Батько Іван Степанович, учасник війни, попри свою поривчастість, завжди давав відчуття безпеки і захищеності.

Зачарований природною красою, оточений добротою та мудрістю, ласкою і щедрістю на добро тата і мами, він вбирав в себе найкраще. А поруч мешкали чарівні у своїй простоті люди, натхненні, красиві і невтомні у праці. Саме з дитинства він виніс повагу до людської діяльності, такі якості, як людяність і працьовитість.

Саме у дитинстві він навчився шанувати свій рід, а відповідно шанувати і людей.

Учнем із задоволенням бігав до школи, любив вчитись, поважав своїх вчителів. Найбільше приваблювали математика, історія, географія і… співи. Завзято грав у футбол. Школу закінчив у 1970 році.

Життєва стежина привела до Лубенського лісотехнічного технікуму, який закінчив з червоним дипломом, отримавши направлення до Хабаровського краю.

Далі була армія. Строкову службу проходив у Тамбові. Тут він зустрів своє кохання – дружину Галину, з якою випадково познайомився на танцях. Їй було 18, йому – 20.

То був час неповторних студентських років, натхненних студій в лекційних аудиторіях, робота в студентських загонах, сповнені пошуком, самовідданою суспільно корисною працею.

Володимир і Галина були студентами інституту хімічного машинобудування. Вже тоді, спочатку в технікумі, потім в інституті в повній мірі проявився хист Володимира Івановича як організатора і керівника.

У студентській сім’ї народилася донечка Іринка, якій молоді батьки дуже раділи, а нині щиро пишаються: доктор наук, доцент Миколаївського національного аграрного університету, автор 130 наукових робіт. Найголовніше – вона подарувала їм онуку Мариночку, улюбленицю усієї сім’ї, якій нині чотири рочки.4Швидко спливли студентські роки. І знов – червоний диплом і розподіл до Нової Каховки, хоча, як найкращому студенту, йому запропонували роботу в Ленінграді. Але заради здоров’я донечки обрав жаркий сухий степовий клімат і… Нову Каховку, якою був зачарований на все життя. Тут він розпочав трудову діяльність майстром механічного цеху №30 приладобудівного заводу «Сокіл». Попереду були роки серйозної праці спочатку на підприємстві, а потім на службі у громади. З височини своїх років він вже знає: життя прожити – не поле перейти, тим більш якщо воно не полога нива, а вкрита байраками кількох епох пересічена місцевість.

Щира Вам вдячність від усіх новокаховчан, шановний Володимире Івановичу, за Вашу творчу та подвижницьку працю!

Ви – людина численних талантів: вправний господар, далекоглядний керівник, кандидат економічних наук, здібний організатор, справжній патріот свого міста.

Щиро бажаємо міцного здоров’я, невичерпної енергії, натхнення, оптимізму і нових здобутків! Нових Вам професійних перемог на славу Нової Каховки та усієї України!

Без сумніву: найближчими роками нам усім доведеться важко працювати. Запорука нашого успіху одна: Нова Каховка вміє вибирати керманичів. З огляду на випробування і кризи останніх років, через які пройшла громада, доля якої невіддільна від долі країни, є всі приводи для оптимізму і впевненості, що все буде гаразд і в доступному для огляду майбутньому. Так переможемо!