Костянтин Стогній: Що зробити, щоб поліція стала народною

Стогний

Константин Петрович Стогний родился 16 августа 1968 года в Киеве. Мать работала кладовщицей, отец — прорабом. В семье отца было двенадцать детей.
В 1986 году Константина Стогния призвали в пограничные войска. После обучения в школе сержантского состава был направлен Афганистан. Награжден медалью “За боевые заслуги”, почетным Знаком “За отличие в охране Государственной границы СССР”. Также награжден афганской медалью “Воину-интернационалисту от благодарного афганского народа”. В настоящее время боевые награды Константина Стогния находятся в экспозиции музея Великой Отечественной Войны (г. Киев).
В 1989 году поступил на факультет журналистики Киевского государственного университета имени Тараса Шевченко. Окончил университет в 1994 году. В 2002 году закончил Национальную академию внутренних дел Украины (г. Днепропетровск).
К.Стогний работал в различных украинских и иностранных редакциях и агентствах. В американском телевизионном журнале National Geographic он был координатором программ «По странам бывшего СССР». С 1998 и по 2007 гг. работал на украинском телеканале «Интер». Здесь создал ряд авторских программ про резонансные криминальные события, а также исторические расследования.
В 2008 году создает Константин Стогний собственное журналистское агентство расследований «Ж.А.Р.А.». Студия «Ж.А.Р.А.» производит его новый авторский проект «Чрезвычайные новости» для телеканала ICTV.
Наибольшую известность студии Константина Стогния «Ж.А.Р.А.», принесли документальные фильмы, снятые в горячих точках мира, по следам глобальных и резонансных событий: захват заложников в Москве в театре на Дубровке, падение «Шаттлa», смертельное цунами в Таиланде, эпидемия «SARS», освобождение захваченного пиратами судна «Фаина». А также ленты, снятые в зонах боевых действий: Косово, Приднестровье, Ирак, Панкинское ущелье (граница Грузии и Чечни), Сомали, Афганистан.
С 2003 года — Стогний автор документальных фильмов. За этот период им было создано 480 документальных проектов. За творческие успехи награжден национальной премией имени Ивана Франко.
Служба в органах внутренних дел. Служил в столичном уголовном розыске. Позднее служил в центральном аппарате МВД Украины. В 2004 году Президент Украины Леонид Кучма наградил орденом «За мужество» III степени. Полковник милиции.
В марте 2015 года занял пост министра внутренних дел и чрезвычайных ситуаций в теневом кабинете Министров Украины, созданном партией “Оппозиционный блок”. В декабря 2015 года вышел из его состава.

Порох с полицейскимиУ останніх соціологічних дослідженнях питання безпеки громадяни ставлять на перші місця. Нічого дивного тут немає: чи може йти мова про добробут, коли люди бояться вийти з оселі на вулицю або з тривогою очікують повернення дитини зі школи? (по матеріалам сайта “Кросс-медиа”)
У статті 2 Закону України “Про міліцію” говориться, що основними завданнями міліції є забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення. Але ми знаємо, що на сьогодні в реальному житті виконання цих завдань не є пріоритетом для МВС. Ця структура налаштована на інше – на обслуговування та захист влади. Отож, не дивно, що міліція все частіше сприймається як джерело небезпеки, а не захисту. Потрібна справжня реформа аби налаштувати правоохоронні органи на службу народу.
Діючим урядом запропоновані заходи, які, по-суті, мають косметичний і декларативний характер, а в певних умовах призведуть до небезпечного посилення існуючої структури МВС, яка не буде обмежена ніяким зовнішнім контролем: ні громадським, ні державним. Насправді, очікувати, що МВС реформує само себе, було наївно з самого початку.
Для ефективного реформування потрібно відповісти на питання: в чому криються головні проблеми? З чого все починається?
В МВС є багато особливостей та чинників, серед яких специфічна корпоративна культура, особливості підбору кадрового складу та ще чимало інших. Але, насправді, це не є принциповим, тому що сама система нав’язує стимули та вирішує, хто в ній залишиться, а хто ні. Як це працює?
З метою контролю якості роботи у МВС встановлена система показників, яка й визначає те, як повинна працювати міліція. Ця система запроваджена ще в радянські часи і називається “палочная”. Можете бути впевнені, що протягом однієї-двох діб з моменту повідомлення про злочин, працівники міліції та прокуратури вже уявляють собі що буде з цією справою в суді. В системі, де всі знають, скільки приблизно повинно бути виявлено злочинів і якого характеру, це призводить до намагання всіма способами відмовитись від справи, яку важко розкрити, по якій немає достатньо доказів.
Також ця система веде до зростання кількості керівного складу. Тобто, бюрократії. Наведу гіпотетичний приклад: у ЗМІ набув розголосу випадок з крадіжкою, яку скоїли цигани в центрі Києва. Що відбудеться далі? В міністерстві призначать відповідального, який розішле запити на місця. У відповідь отримає рапорти, в яких буде позначено, скільки аналогічних випадків за участю циган було, які заходи було проведено і які плануються. При цьому всі розуміють, що все, що міститься у рапортах, написано не з реального життя, а у відповідності до очікуваних показників. У штабі узагальнять інформацію, можливо, зроблять якусь перевірку “на місцях” та видадуть рекомендації та завдання: посилити контроль, провести заходи. Дефіцит надійної інформації, фальсифікація показників та бажання керівництва посилити контроль призведуть до зростання кількості працівників в центральному апараті. Все це роками йде по замкнутому колу. Як результат: співвідношення кількості працівників керівного складу (фактично, бюрократів) до кількості дільничних та слідчих при дуже оптимістичній оцінці складає 50/50. Насправді, ситуація значно гірша.
Давайте розглянемо показники поліцій різних країн.

Ми бачимо надмірну кількість працівників в нашій міліції у порівнянні з демократичними країнами. Ще ми бачимо, що при очевидно більш високому рівні реальної злочинності, наша правоохоронна система реєструє значно менше злочинів, ніж більшість інших країн. В перерахунку на 100 тис. населення у Швеції – 15 000, Германії – 7 383, США – 3 465, Польщі – 2 961, в Україні – 1 147. Ці цифри ріжуть око при порівнянні з показниками вбивств, що наближені до правди лише тому, що факти вбивств важче сховати.
Ось ще актуальні цифри, які можна побачити на сайті Генеральної Прокуратури України. Що можна про них сказати? В країні, де йде справжня війна з використанням артилерії, де кожен день вибухають десятки снарядів та мін, умисне вбивство з використанням вибухових речовин “сягнуло” цифри шість! Кількість злочинів невеликої тяжкості зменшилось з якогось дива на 17,5 %, при тому, що в реальному житті вірогідність, що ваш автомобіль пограбують біля супермаркету, підскочила в рази.

Українська міліція разом з Прокуратурою під керівництвом нових керманичів цілком офіційно запевняють нас, що загальна кількість правопорушень в порівнянні з мирним 2013-м роком зменшилась на 34 421! Як таке можливо? Відповідь проста: ми маємо ситуацію, коли кількість звернень зростає, а кількість злочинів, які реєструються, падає. В викривленні реальної картини також задіяна Прокуратура. МВС та Прокуратура домовляються по справах між собою. То ж ми маємо ситуацію, в якій нам терміново потрібно провести комплексну реформу системи правоохоронних органів, включаючи прокуратуру та суди.
Що треба зробити для виправлення ситуації? В першу чергу потрібно ліквідувати причини, а не наслідки:
• змінити конфігурацію структури в напрямку формування дієвої моделі стримувань і противаг,
• принципово змінити систему стимулювання працівників,
• забезпечити зовнішній державний та громадський контроль.
Ось головні напрямки реформування.
ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ та оптимізація процесів керування.
Наближення функції охорони громадського порядку ближче до населення, інтересів місцевих громад та підвищення відкритості та звітування поліції перед громадянами. До складу атестаційних комісій повинні бути залучені представники громадськості.
На базі МВС створюються поліції трьох рівнів: муніципальна, регіональна та національна, що діють в єдиному правовому полі, але організаційно автономні один від одного і відповідальні перед владою відповідного рівня, а також місцевими громадами.

До компетенції поліції національного рівня входять розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів на всій території України, боротьба з міжнародною, міжрегіональною та організованою злочинністю, інші міжрегіональні функції. Для виконання цих функцій створюються підрозділи національної поліції на регіональному та місцевому рівнях.
До компетенції регіональної поліції входять кримінальне переслідування по нетяжким злочинам і злочинам середньої тяжкості, регулювання дорожнього руху на всіх трасах в межах регіону.
У сферу відповідальності муніципальної поліції потрапляють охорона громадського порядку на рівні міст і районів, профілактика злочинів, реєстрація правопорушень (з передачею злочинів для розслідування в регіональні та національну поліції).
Чому важливо зробити так, щоб реєстрацією правопорушень займалась одна ланка працівників, а розслідування та відповідальність за результат перекладалась на іншу? Давайте подивимось, що трапляється зі справою про злочин в реальному житті сьогодні. Є злочини – крадіжка, пограбування, нанесення тяжких тілесних ушкоджень – яки розкриваються на момент повідомлення про злочин: злочинця схопили на місці скоєння злочину, або є відеозапис на камеру спостереження чи свідки. І тут немає “службових ризиків” для міліції. Такі справи реєструються, тому що без проблем доводяться до суду з отриманням звинувачувального вироку. В усіх інших випадках – більш складних справах – діють системні принципи, які змушують “випхнути” розслідування в “сіру зону” досудової перевірки та ОРД, щоб уникнути службових ризиків. В цій зоні права потерпілих ігноруються, немає захисту прав підозрюваних. Всі – і поліція, і прокуратура – є співучасниками єдиного процесу, налаштованого на головне – передачу до суду такої справи, результатом якої буде звинувачувальний вирок. В правоохоронних відомствах вкоренилася практика цільового відбору “зручних” правопорушень та відсів складних справ.
Якщо ми “відірвемо” дільничних (шерифів) від центральної влади та звільнимо від слідчої роботи і функції притягати до кримінальної відповідальності, ми отримаємо насправді народну міліцію, тому що:

а) в неї не буде зацікавленості у фальсифікації статистики по злочинності (з тієї причини, що вона не буде за неї відповідати);

б) вона буде підпорядкована не центральним органам влади, а місцевій громаді.
Муніципальна поліція повинна стати “першим вікном” в прийнятті заяв (реєстрації злочинів), що є ще одним з принципових моментів у збудуванні організації нового ґатунку.
Ще один наслідок децентралізації: кількість працівників “на місцях”, тобто справжніх правоохоронців, а не бюрократів, зростає, а кількість на верхніх щаблях значно знижується. Це дає змогу підвищити цільове (корисне) фінансування, не підвищуючи загальні витрати в рази, що в умовах теперішнього економічного стану в країні здається суттєвим.
Паралельно в цих же населених пунктах та регіонах працюватимуть і підрозділи регіонального та центрального підпорядкування, що дає контроль над їх діяльністю з боку центральної влади.
Така конструкція буде значно краще захищена від корупції, тому що ми отримуємо систему, де є декілька центрів, які наглядають один за одним, завдяки чому вкрай обтяжена можливість корупційної змови.
В напрямку децентралізації окремо потрібно сказати про необхідність надання незалежності експертам-криміналістам. Про виведення цієї ланки з-під прямого контролю слідчих для унеможливлення впливу на якість речових доказів.

ВІДМОВА ВІД НЕПРОФІЛЬНИХ ФУНКЦІЙ ТА ПІДРОЗДІЛІВ.

Багаторічне штучно створене так зване “недофінансування” міліції призвело до появи у МВС структур та функцій, які напряму пов’язані з комерційною діяльністю – з оцінкою вартості транспортних засобів та їх технічного стану, охороною та наданням інших видів послуг. В умовах закритості та підзвітності лише власному керівництву, ці псевдо-послуги набули характеру монопольних, нав’язаних громадянам, та корупційних ознак. Тож потрібно цього позбутися.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ МОТИВАЦІЇ ПРАВООХОРОНЦІВ.

Для цього, крім посилення контролю з боку громадськості, потрібно встановити справедливі матеріальні стимули. Людина, яка в будь-яку мить може втратити життя або здоров’я при виконанні службових обов’язків, повинна бути впевнена, що не вона сама, ні її сім’я не будуть жебракувати у разі втрати працездатності або загибелі. Держава повинна (та має змогу) забезпечити працівників поліції щомісячною зарплатнею в еквіваленті однієї тисячі доларів США та соціальним пакетом у вигляді оплачених з бюджету страхових полісів на всі види страхування: життя, здоров’я та інші. Повне страхування працівників дає змогу позбутись витратних та непрофільних для МВС відомчих медичних закладів.
Ще одним важелем є надання працівникам житла на умовах довгострокової комплексної приватизації. В контракті, який буде укладатись на весь термін служби, буде закладено, що поліцейський отримує житло в користування на початку служби, але права на жилплощу набуває поступово, за вислугою. Якщо в період служби поліцейського буде звинувачено, наприклад, в хабарництві, він, відповідно до умов контракту, втрачає право на житло. На прикладі європейських країн, де запроваджено таку практику та стандарти, рівень корупції серед правоохоронців знаходиться на низькому рівні.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ВІДКРИТОСТІ. СТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНОГО АГЕНТСТВА.
Суспільство шукає параметри для оцінки роботи правоохоронних органів. Застаріла система, звісно, не годиться. Але має бути зрозуміло, що без об’єктивної оцінки ніяка система в світі не працює – ні в бізнесі, ні в медицині, ні в економіці, ні, взагалі, в суспільстві. Будь-яка держава, в першу чергу, бюрократія. І як будь-яка бюрократична система, не існує без показників. Тож і Україна не обійдеться без цього. Держава має відповідальність перед суспільством за ведення в країні розумної кримінальної політики, яка базується на інформації. Чим більш некоректна або сфальсифікована інформація надається уряду, тим гірше держава буде виконувати свою функцію, а уряд буде коригувати або взагалі усувати не ту проблему. Не менш важливою є завдання налагодження системи збору інформації про правопорушення, фундаментом якої стане саме служба дільничних, які будуть, по-перше, під контролем громади, по-друге, не будуть зацікавлені в фальсифікації показників. Ще одним з важливих, найбільш прийнятних та поширених в демократичних країнах інструментів є соціологічні опитування населення. Сьогодні результати опитувань використовують лише політики задля самопіару. Чи не буде кориснішим ця інформація в руках справжніх спеціалістів? Потрібно створити незалежне інформаційно-аналітичне агентство національного рівня, яке не буде знаходитись у сфері впливу правоохоронних структур, завдяки чому зможе давати об’єктивну оцінку їх діяльності.
Завдяки роботі такої незалежної структури суспільство та уряд зможуть отримувати об’єктивну інформацію про стан злочинності та приймати адекватні рішення. До речі, в жодному з варіантів законопроектів, які зараз обговорюються, це ключове питання навіть не згадується.
Запропонована реформа МВС:
• Систематизує та розподіляє повноваження та відповідальність за рівнями управління всього правоохоронного блоку в Україні, адаптує їх до міжнародних стандартів.
• Ліквідує непрофільні функції і дублювання повноважень.
• Загальна кількість правоохоронців в країні (з різних відомств) прогнозовано буде зменшена до рівня західноєвропейських держав та США.
• Кожен новопризначений співробітник поліції пройде перевірку атестаційної комісії за участі громадськості, керівники регіонального рівня – погодження у місцевих громад.
• Спрямована на побудову якісно нової форми соціально-правового захисту працівників поліції, членів їх сімей.
• Запроваджує зрозумілі та ефективні важелі для ліквідації корупції в структурі МВС, зокрема, та в системі правоохоронних органів в цілому.
• Впроваджує принципово нові підходи до збору статистичної інформації про злочинність, надає державі та громадськості можливість бачити її реальний стан та приймати вірні стратегічні рішення
В результаті змін українська поліція наблизиться до країн Центральної Європи по кількості, витратам на кожного працівника, уявленню про реальний рівень злочинності та ефективності правоохоронної системи на підставі даних, які будуть надходити від різних незалежних джерел, включаючи дані опитувань, зросте законність методів ведення роботи з боку правоохоронців за рахунок взаємного контролю структур та незалежного суду та з’явиться нарешті ситуація, коли громадяни будуть знати свого дільничного та будуть з ним співпрацювати. Це дієві кроки для переорієнтації МВС від обслуговування влади до служби народу України.
На реалізацію концепції реформи потрібно 2-3 роки.