Микола Дмитрук: «Я залишаюся зі своєю партією – партією людей»

Dmitruk_4Шановні виборці! Дорогі мої земляки!

Завершилися позачергові вибори до Верховної Ради, залишивши по собі довгий шлейф здивувань і чимало відкритих запитань. Не буду голослівним, на моє прохання в окружній виборчій комісії результати виборів навіть на одній із дільниць перевірити так і не дозволили, хоча було досить очевидних приводів для перерахунку бюлетенів. Скажу лише, що я боровся чесно, протиставляючи обіцянкам своїх суперників реально зроблені справи для людей. Дуже сумніваюся, що започатковані мною благодійні традиції в окрузі будуть продовжені. А відповідати перед людьми доведеться вже сьогодні: як прожити на нинішні зарплати і пенсії, як вирішувати матеріально-технічні проблеми шкіл, дитсадків, ФАПів, на які кошти ремонтувати вікна, дахи і дороги? Яка доля медичної і пенсійної реформ? Як виживати молоді, як зупинити її відтік із сіл і надати роботу? А найперше, як пережити цю зиму, коли вугілля коштує в середньому 3 тисяч гривень за тонну, при пенсіях 1100 гривень і зарплатах, найнижчих в Україні? Ці питання ми з вами обговорювали під час зустрічей, і разом нам вдавалося знаходити шляхи вирішення. Тепер відповідь на них своїми конкретними справами має давати людина, яка офіційно від округу пройшла у Верховну Раду. Нині стоїть питання виживання наших людей, тому контроль за діями нової влади має бути жорстким.

Я все ж розраховую, що не кануть в небуття мої напрацювання, які я розпочав упроваджувати, перебуваючи у Верховні Раді. Зокрема, встановлення енергозберігаючих вікон в дитсадках і школах округу. Стосується це і моєї законотворчої діяльності, яка була направлена на підтримку малого і середнього бізнесу, а головне – розвиток села і агропромислового комплексу – зупинення процесу скасування пільгового ПДВ для аграріїв, підтримку фермерських господарств, встановлення мораторію на продаж землі, контролю за ціноутворенням на молоко та інше.

Дорогі мої виборці, сердечна подяка усім, хто висловив довіру і проголосував за мене. Кожен ваш голос важливий – цим ви надали мені снаги, аби продовжувати займатися тим, що й робив раніше – допомагати вам. Спасибі кожному із вас – жителям сіл і міст, військовослужбовцям, які на знак визнання і довіри до мене, вже після оприлюднення результатів виборів, через помічників в окрузі передавали квіти і слова підтримки, приносили подяки, надсилали листівки й есемески.

Для виборців, які в мені засумнівалися і не проголосували, я, мабуть, не був досить переконливим і не зумів донести свою позицію. Але вірю в те, що все одно зумію в подальшому переконати їх, що людські цінності у нас спільні, а шляхи вирішення нагальних проблемам, які я пропонував, були правильними. Адже кінець-кінцем перед усіма нами стоїть єдине завдання – зробити життя кращим для усіх людей. А від «нових облич» у парламенті ми чекаємо лише чесного виконання свої зобов’язань. І не хотілося, аби вони їх розпочинали з політичних репресій і нагнітання ситуації, щоби боротьба за партійне лідерство, яка зараз триває, призвела до того, аби забулося те, заради чого створюються всі партії.

Якщо суспільство вже заговорило про об’єднання країни, то треба єднатися навколо інтересів людей, а не внутрішньопартійних зацікавлень. Для мене особисто єдиною партією залишається партія людей, якій я продовжу служити надалі. Особисті обіцянки, які давав під час передвиборчої кампанії, я вже почав виконувати і скоро доведу їх до логічного завершення. За останній час, як і ви всі, я став іншим – ситуація, в якій ми опинилися, дала багато приводів до роздумів і власної переоцінки. Та головне, що закладаючи основу для спільного майбутнього, ми маємо рухатися вперед, вистояти і подужати всі труднощі разом. Я підтримував вас задовго до того, як став народним депутатом України, і робитиму зараз, не потрапивши до парламенту. Хоча без депутатського мандату матиму менше можливостей, я залишаюся з вами надалі, адже за час нашої спільної роботи ми стали справжніми друзями. І моя рука – друга для вас – залишається протягнутою і відкритою.

Щиро з вами, Микола Дмитрук