Мистецтво і сьогодення. До Нової Каховки завітали митці Галичини

У минулі вихідні в Херсоні відбувся  перший Південний фестиваль читання і книги «Книжковий Миколай». В рамках заходу картинна галерея ім. А. С. Гавдзинського спільно з подружжям Немир організувала зустріч «Мистецтво і сьогодення» з творчими людьми.

У розпорядженні невеличкої делегації – Миколи Зубкова, Лани Перлулайнен, Галини Пагутяк та Володимира Немири – було зовсім обмаль часу, аби познайомити гостей галереї зі своєю творчістю, останніми виданнями, новинами в світі сучасного літературного мистецтва. Але навіть за цей  невеличкий відрізок часу  присутні отримали масу цікавої інформації про сучасну українську мову від Миколи Зубкова, відомого українського мовознавця, в минулому – доцента кафедри українознавства філософського факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, представника Київської школи української мови, автора понад 50-ти підручників, навчальних посібників з української мови, упорядника словників. Микола Григорович багато часу своєї науковій діяльності присвятив обгрунтованому дослідженню “Кобзара” Т. Г. Шевченка. І 2014 року побачило світ складене ним повне видання “Кобзара”, видане харківським (скрипніновським) правописом. Це прекрасне видання у вишуканій палітурці побачили і гості картинної галереї. Сьогодні Микола Зубков живе у Львові і активно бере участь в культурних відвідуваннях Сходу України.

Про походження поетеси Лани Перлулайнен говорить не тільки її прізвище, а й інґерманландський північний спокій і скромність, увінчані тихою, ніжною зовнішньою красою. Понад двадцять років тому Лана з чоловіком, покійним нині Євгеном Запекою – українським письменником, переїхали жити до Львова. І хоч вона уродженка Росії і рідна мова для неї російська, за словами Лани вона “вирішила: якщо живу тут, то мушу і писати мовою цього народу. Не знаю, як для кого, але для мене це було ніби перемкнути реєстр. Вимкнула російську, і з того часу російською не пишу “. Лана Перлулайнен член Національної Спілки письменників, Лауреат премій ім. Василя Стуса, часописів “Сучасність” і “Березіль”. Автор 17 книг – дві з яких прозові, решта – поетичні. Вона прочитала для гостей зустрічі всього один вірш і уривок зі своєї поеми “Мазепа». Не знаю, як хто, але я була вражена її поданням своєї поезії – не всі поети вміють так гарно читати свої твори. Тихий, спокійний, чарівний голос приємно пестив слух і хотілося слухати і слухати її. А за фахом, як не дивно, Лана фізик….
Галина Пагутяк – мисткиня,  чия душа сповнена  переживаннями, емоціями. Серйозна, незвичайна, містична і загадкова – вона дослідила свій давній рід по лінії матері і дійшла до висновку, що вона – нащадок Влада Цепеша, більш відомого як Дракула, – може, тому й пише в жанрах фентезі, наукової фантастики, готичного роману.  Твори її користуються великою популярністю читацької аудиторії, неодноразово відзначалися різними преміями, одна з них –  Національна премія України імені Тараса Шевченка 2010 року, за роман «Слуга з Добромиля». Мене дуже зворушило, як пані  Галина любить Україну і переймається усім, що нині відбувається, – не лише на батьківщині, а й світі.  

Творчість Володимира Немири шанувальники картинної галереї вже добре знають. Йому було що розповісти гостям, але, за браком часу, він передав теплий привіт присутнім від своєї дружини Катерини, чиї думки, без сумнівів, були того дня поряд з нами, та виконав місію – подарував картинній галереї книги про мистецтво від гостей зі Львова. Делегація поїхала додому з пам’ятними горнятками від «Магії світла», на яких зображені краєвиди нашого чарівного міста.
Зустріч вдалася, хоч і небагато місцевих виявили бажання зустрітися з такими цікавими людьми.  На жаль… Сподіваюся, що на наступний фестиваль читання і книги нас збереться у рази більше і нам не буде вистачати місця у затишній залі картинної галереї. А зараз тішуся тим, що майже кожен хто прийшов на зустріч, повернувся додому з українською книжкою і не однією. Тож головну мету фестивалю  реалізовано.

Олена Михайленко, директор картинної галереї