Невідроджене відродження

Одним з найцінніших скарбів Нової Каховки, що надає місту своєрідності, унікальності, безумовно ставить його в ряд пам’яток національного значення, є роботи художника Григора Довженка. Це орнаментальні панно, виконані в техніці різьблення по сирому тиньку, що прикрашають кожний будинок кварталів по вулицях Леніна та К. Маркса. Григір Довженко належав до школи «бойчукістів», що стала гучною трагедією розстріляного відродження.

Самобутня «школа українських монументалістів» – культурне явище світового рівня, створена в грудні 1917 року самовідданою працею Михайла Бойчука, 1937 року перестала існувати. Михайло Бойчук вчився у Львові, Кракові, Мюнхені, в Парижі заснував свою групу «Renovation Bizantine», вивчав в Італії мистецьки техніки доби ренесансу. Після 1917 року  за запрошенням М. Грушевського очолив кафедру живопису при Українській Академії Мистецтв у Києві, де віддається втіленню ідеї відродження українського мистецтва. Головною метою педагогічної системи М. Бойчука було виховання національного художника нового типу з синтетичним мисленням, здатного осягнути нові естетичні цінності й піднести українське мистецтво до світового рівня. В 30х роках на вже потужну, знану, міцну школу Бойчука починаються наклепи, їх таврують за формалізм, націоналізм, буржуазні погляди, звинувачують в шпигунстві, розпаленні класової ворожнечі, і в 1937 році як ворогів народу розстрілюють самого  Бойчука, трьох його найближчих учнів-соратників та дружину Софію. Решта учнів підпадають під тиск, арешти; твори школи – численні монументальні розписи по всій Україні,  станкові роботи, декоративно-прикладні вироби, все –  до ескізів – знищується, збивається, палиться.2qch (2)Григір Довженко приєднується до бойчукістів  у 1925. Співпраця із М. Бойчуком над Селянським санаторієм у Хаджибеївському лимані справила величезний вплив на Довженка – саме тут він вправляється в розробці декоративного оздоблення плафонів, картушів, обрамлення порталів та вікон. Під час подальшої роботи в Одесі він знайомиться із кінорежисером Олександром Довженком – і власне на будівництві Нової Каховки два Довженка працюють натхненно і вільно. Часи тиску й репресій переживає тяжко. По війні повертається з Таджикистану до Києва і починає працювати при Академії архітектури УССР. Він стає автором винаходу різьблення по сирому тиньку з розписами на основі поліхлорвінілових синтетичних смол, водночас виступає за відновлення техніки темперного фрескового розпису та мозаїки. Тому кінець 40х – 50ті роки стають роками повної віддачі художника монументальному мистецтву. Художник багато працює у Дніпропетровську, Новій Горлівці,  Новій Каховці, в Донецьку,  Києві, Рівному та інших містах. Найбільш масштабною є його робота у Новій Каховці, тут він розробляє панно для фризу, люнетів, фронтону Палацу культури, оздоблює сцену Літнього театру, та розробляє й власноруч виконує разом із М. Катерногою більше 50 неповторних орнаментальних панно для фасадів двоповерхових житлових будинків.км 66ch (2)Таким чином, під час роботи у Новій Каховці, коли навіть згадувати про «бойчукізм» було заборонено, на хвилі духовного піднесення й могутньої підтримки збоку О. Довженка та академіків архітектури, співпрацюючи з ще одним учнем Бойчука – Олександром Мизіним, Григору Довженко вдається неможливе – втілити настанови українських монументалістів, не дати досвіду й напрацюванням бойчукістів канути в небуття, продовжити традиції несправедливо задушеної школи. Треба зазначити, що робота Довженка не була зрозуміла і оцінена в повній мірі на той час – ії критикували, вважали  за непотрібне «вицяцьковування», марну трату часу; в статтях, присвячених Новій Каховці, що вийшли після 1955р. саме Довженкові дістається за «надмірності».  Але попри все він зміг донести засади школи – цілісність й ритмічна рівновага композиції, обміркована  схематизація, простота, культура лінії, форми. Ліричність як національна традиція українського мистецтва. Стилізовані фігури, переплетені візерунки з птахами й рослинами – ритм, що виражає піднесено-радісне сприйняття життя, ідею духовного відродження. Майстер втілив це настільки вправно, що висока професійність і могутній дух школи відчутні донині.DSC01084ch (2) довж22ch (2) DSC01102ch (2)В 60-х роках художник працює в основному над класичними фресками на теми подій часів Київської Русі та Богдана Хмельницького. Лише в кінці 70х років стає можливим згадувати минуле й підтримувати зв’язки із рештою розкиданих учнів Бойчука, а остаточної реабілітації школи, як і своєї першої персональної виставки Григір Довженко не дочекався, помер у 1980 році.dovzh port (2)Ця трагедія якась невпинна – вони не були потрібні своїй батьківщині, своєму народу за життя,  не потрібні й своїм нащадкам, які вже «вільні», не замордовані пропагандою, що мали б вшанувати й вклонитись за цей подвиг виживання, зберегти ті крупиці, що лишились, втішитись, що ниточка культурна не перервалась, що ми чимось ще зв’язані з тими  людьми, не все знищено. Але ні. Ми таки не їх нащадки. Ми нащадки тих, хто розстрілював й цькував. Бо ці будинки нам  – «старье», «ветошь», «бараки», «конурки». Нам не вигідно напружуватись, щось там знати-зберігати, коли можна знищити, вибудувати на кістках прибуткове опудало, наклеїти на нього пластикові розетки – «мы новый мир построим», що прославить нашу споживацьку хижість й байдужість, наше небажання дивитись назад й невміння дивитись вперед.verblyd (2)За своє життя Довженко ковтнув багато гіркого – війну, репресії, розстріл художників лише за спроби малювати в українських традиціях, поламані долі тих, хто лишився – без права мати замовлення, виставлятись, збиратись, згадувати.  Їм так важливо було працювати, поділитись майстерністю, прикрасити страшну понуру дійсність. Певно, не думав він, що тепер його тиньковані квіти заважатимуть повісити кондиціонер, розширити вікно, причепити модне, як колись боброва шапка, зовнішнє утеплення пінопластом, що вони будуть валятись купкою сміття, збиті, як символ долі національного відродження, голос якого до сих пір не хочемо чути.  В той час як спадщина школи бойчукістів збирається по крупицях мистецтвознавцями, тут загрожує знищення практично «музею під відкритим небом». dovzh kolir (2)

Евсеева Елизавета архитектор, член Новокаховского общества охраны культурного наследия