“Пам’ять голоду. Пам’ять серця…”. Новокаховчани вшанували жертв голодомору в Україні

IMG_2436У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої, найблагодатнішої землі. Як сталося що без засухи, без війни, в самому центрі Європи, в Україні, яка завжди була справжньою житницею, від страшного голоду померли мільйони невинних людей? Це була безжалісна, нелюдська війна тоталітарної системи проти нашої країни. І сьогодні, нарешті, ми говоримо про це відкрито. А день Пам’яті загиблих від голодоморів відзначається на державному рівні. Сьогодні, 28 листопада Україна відзначає 82 роковини голодомору 1932-1933 рр.

 За різними підрахунками впродовж всього одного року (з 1932 до 1933)  від голоду в країні  загинуло близько 12 мільйонів людей. Щодня це лихо забирало життя майже 25 тисяч людей, щогодини – тисячу, щохвилини – 17. І важко повірити у те, що від того жахіття нас відділяє всього-на-всього 82 роки…

Вранці  новокаховчани – представники місцевої влади,керівники та працівники організацій, установ, студенти, учні, викладачі, активісти, депутати, усі небайдужі містяни – взяли участь у церемоніалі пам’яті, присвяченому  жертвам    геноциду українського народу 1932-19133 років. Біля пам’ятної стели  жертвам голодомору, що на вулиці М. Букіна, було людно. Атмосферу навіть важко передати словами. Мало кому з присутніх вдавалося стримувати сльози, адже лише від розмов про те страшне жахіття, холоне кров у жилах, а на серці відчувається невимовний  біль і щем.IMG_2488

Міський голова Володимир Коваленко особливо акцентував своє звернення до молоді. «Пам’ятайте історію своєї країни. Не дайте нікому чинити на нашій землі розбрат,  – підкреслив він. – Адже саме розбрат – головна причина багатьох проблем нашої держави від давніх часів і до сьогодні.IMG_2457 Давайте писати сторінки і нашої історії таким чином, аби нашим загиблим пращурам і тим, хто віддав життя за нас  сьогодні, не було соромно за наші вчинки. Вічна всім їм слава і царство небесне!».

«Жертвам голодомору 1932-1933 років віддають дань пам’яті і схиляють голови усі цивілізовані народи світу, вважаючи ті події всесвітньою трагедією українського народу. Можна засекретити архіви, можна приховати викривальні документи, замести сліди злочинів, можна безліч разів переписувати історію, але пам’ять народу – незнищенна! Вона – найдостовірніше історичне джерело. Сьогодні багато на що нам відкрили очі, з’явилося більше достовірних відомостей про голодомори в Україні.  Без правди про минуле, якою б страшною вона не була, немає сьогодення. Відзначаючи роковини геноциду, пам’ятаймо – тільки власна держава є захистом свого народу. Тому, здобуту українцями у довготривалій боротьбі  незалежність, треба берегти і захищати як найдорожчий скарб!», – відзначила у своєму виступі  голова міського осередку «Просвіта» Віра Литвинова.IMG_2498

Міські солісти виконали кілька проникливих композицій, після чого єпископ Новокаховський і Генічеський Філарет здійснив молебень за загиблими. Завершився церемоніал хвилиною мовчання та покладанням квітів до стели жертвам голодомору.IMG_2524

IMG_2516

IMG_2464IMG_2504 IMG_2536 IMG_2550 IMG_2555 IMG_2567 IMG_2573 IMG_2605 IMG_2616 IMG_2624 IMG_2649

Зроніть сльозу. Бо ми не мали сліз.

Заплачте разом, а не наодинці.

Зроніть сльозу за тими, хто не зріс,

Що мали зватись гордо — українці.

Заплачте! Затужіть! Заголосіть!

Померлі люди стогнуть з тої днини,

Й благають: українці, донесіть

Стражденний біль голодної країни.

Згадайте нас — бо ми ж колись жили.

Зроніть сльозу і хай не гасне свічка!

Ми в цій землі житами проросли,

Щоб голоду не знали люди вічно!