Про що мріють громади?

5

На Херсонщині повернулися до перегляду умов об’єднання громад у рамках Перспективного плану розвитку територій області й дійшли висновку, що документ гостро потребує доопрацювання, а подеколи й зміни конфігурації об’єднання. Здебільшого громади виступають проти створення на теренах районів єдиної об’єднаної територіальної громади (ОТГ). Про аргументи на користь такого об’єднання говорили представники районів під час робочих нарад у облдержадміністрації під головуванням заступника голови ОДА Ігоря Шепелєва.

Херсон. Передбачається створення єдиної ОТГ з центром у Херсоні.

Місто має об’єднати навколо себе 12 селищних та сільських рад. Щоправда, представити бачення подальшого майбутнього великої громади прибули аж… 3 представники, що виглядало доволі блідо в порівнянні з районами області. Херсон же «прикрився» виконувачем обов’язків начальника управління економічного розвитку Оленою Яригою, компанію якій склали голова Дніпровської райради Владислав Кондратов та голова Наддніпрянської селищної ради Олег Кіцун. Як зазначалося, є список рад, які нібито схвалили рішення про приєднання. Хоча офіційної ініціативи, офіційного звернення з Херсона до сільських рад щодо цього так на місцях і не дочекалися (це питання навіть не порушувалося міською радою). Перелік же тих сільрад, які нібито категорично проти, говорять, теж є. Втім, документального підтвердження згоди/незгоди у майбутнього центру ОТГ немає по жодній з 12 рад. Отже, результат роботи — нульовий. Наразі Антонівка та Зеленівка, згідно з попередніми даними «розвідки» спроможності громад, вважають себе самодостатніми й не зацікавлені скласти компанію Херсону. Наддніпрянське, навпаки, згодне об’єднатися з містом.

Бериславський район.

За планом мали б утворити тут Бериславську, Козацьку та Новорайську об’єднані територіальні громади, однак Кабмін відмовив у створенні ОТГ з центром у Козацькому через недотримання нормативів по відстанях. Натомість голова тамтешньої селищної ради Андрій Чирко озвучує нову пропозицію — готовність об’єднати населені пункти від Веселого до Ольгівки, наголошуючи при цьому на необхідності повернутися до перегляду перспективного плану, зважаючи цього разу на історичні, господарські та бізнесові зв’язки між громадами. Щодо утворення Бериславської ОТГ після проведення місцевих виборів теж усе не так просто. Раніше ухвалені рішення деінде переглядають не на користь такому об’єднанню. Приміром, Новий Берислав уже дав згоду, Зміївка — у роздумах. Адже нинішня самодостатність деяких громад стримує настрої на єднання з іншими.

Великолепетиський район.

У плані — теж одна громада з центром у Великій Лепетисі. Хоча сьогодні тут панують настрої об’єднатися в дві — умовно розділившись на степову та прибережну зони з центром у самодостатній Рубанівці. До неї могли б приєднатися Миколаївська та Демидівська сільради. Спроможність своєї громади та її потужної інфраструктури об’єднати та повести за собою в деталях прорахував руба­нівський сільський голова Ігор Карп (на фото) і оголосив вердикт: «Осилимо!». Свої амбітні плани плекають і в Малолепетиській громаді: 2,5 тис. грн. доходів на кожного жителя — чим не самодостатність, аргументує керівництво сільради. Могли б, приміром, об’єднатися з сусідньою Первомаївкою Верхньо­рогачицького району. А чому б ні, якщо вигідно обом громадам, — легких шляхів не шукаймо! Залишилося запитати в сусідів, чи згодні вони на таке.

Великоолександрівський район. Мав би об’єднатися навколо двох громад — нинішнього райцентру та Борозенського. Але з 19 сільрад на останніх виборах змінилися сільські голови у 8. Однак, як запевняють, ніхто попередніх прийнятих рішень про об’єднання не відміняв. Щоправда, Білокриницька селищна рада налаштована сама створити ОТГ. Відмовилося від об’єднання Чкалове, яке розвиває власну базу, аби на ній створити свою ОТГ. У обох громадах наразі тривають перемовини з сусідніми селами про приєднання.

Високопільський район.

На теренах району уже розбудовує самостійне життя поки що єдина ОТГ на Херсонщині — Кочубеївська. На решті території перспективним планом передбачалося створити єдину Високопільську громаду. Від об’єднання наразі не відмовляються і обіцяють за 2—3 місяці документально визначитися щодо остаточної його конфігурації. Адже вимальо­вується варіант створення ще однієї — Архангельської ОТГ, яка має наміри об’єднатися з Новопетрівською, Зарічненською та Іванівською сільськими радами. Остаточно узгодити рішення щодо утворення ОТГ тут прагнуть уже в першому півріччі, оскільки затягування часу може призвести до того, що і наступний рік громади ризикують увійти в ниніш­ньому статусі, а отже, зі старим бюджетом без преференцій.

Нововоронцовський район.

Має поділитися на дві ОТГ — Нововоронцовську та Новоолександрівську. Об’єднавчі процеси тут теоретично начебто схвалюють, однак на практиці каменем спотикання є жахливий стан доріг, що суттєво ускладнює сполучення між населеними пунктами. Саме на цьому наголошує, говорячи про основну причину стриманості настроїв щодо утворення ОТГ, голова райдержадміністрації Василь Тітаренко. Якщо попередня каденція депутатів Новоолександрівської сільської ради підтримувала створення двох об’єднаних громад, то нинішня — проти, озвучує настрої своїх колег сільський голова Олександр Левечко. Розосередженість населених пунктів на великих відстанях при розбитих шляхах лякає населення. Як підвозити школярів, як діставатися до медичних закладів? До деяких сіл доріг узагалі немає. Не додає натхнення об’єднуватися й дефіцит кваліфікованих кадрів, а ще — до кінця не відома доля соціальних об’єктів, де фахівців й зараз-то негусто. Керівни­цтво району хоч і зазначає, що «останнім часом думку населення щодо об’єднання достеменно не вивчали», однак розписується за селян: «Люди в розпачі ви­словлюють думку залишити район у цілісності». Сільські ж голови аргументують небажання приєднуватися до жодної з двох громад ще й відсутністю об’єктивної інформації щодо перспектив та ризиків реформування.

Нижньосірогозький район.

Планується одна громада. Ініціативу про об’єднання ще в серпні минулого року озвучив селищний голова Олександр Грушко. Відповідне рішення схвалила селищна рада. Але з 13 сільрад згоду на створення ОТГ з центром у Нижніх Сірогозах дали поки що лише 5, серед яких Нижньоторгаївська, Верхньосірогозька, Дем’янівська. «Гальмівні» аргументи інших — бояться, що втратять школу, амбулаторію — мовляв, поганенька, та й ту закриють. Натомість кепкують, що «князюють» потроху — бюджети ж зросли в 2—2,5 раза завдяки податковій реформі, тож зненацька відчули кожен свою значимість, навіщо ж «ділитися» з іншими. Та й з кадрами теж сутужно, і дороги — хоч плач. Для поштовху назустріч один одному гостро бракує обгрунтованих фінансово-економічних висновків переваг об’єднання, наголошує Грушко, а ще позитивного досвіду вже об’єднаних громад.

Горностаївський район.

Тут також планувалося створити одну ОТГ. Рішення ініціатора об’єднання — селищної ради — було направлене всім сільським радам району. З них схвалили утворення ОТГ поки що 5: Козаче-Лагерська, Ольгинська, Червоноблагодатненська, Маринська та Славнен­ська сільради. Для вивчення думки громад провели сходки. Окрема точка зору виникла щодо Каїрської громади, яка виявила бажання об’єднатися з Любимівською селищною та Василівською сільською радами Каховського району. «Колись ми були центральною садибою, і Любимівка до нас входила», — аргументує сільський голова Анатолій Тарасенко і наводить низку конкретних аргументів на користь саме такого варіанту об’єднання, з якими важко посперечатися. Мовляв, нинішній потенціал Каїр цілком дозволяє скласти гідну компанію Любимівці, де зосереджені ключові підприємства Каховщини. У обох є ресурси і відповідна інфраструктура.

Іванівський район.

Тут не збираються відходити від перспективного плану і налаштовані створити одну громаду. Попри те, що саме селище — єдине в області, яке досі не звернулося з офіційною ініціативою стати центром майбутньої об’єднаної територіальної громади. Після виборів настрої тут кардинально змінилися, і Іванівка нарешті готує відповідне звернення до всіх сільських рад району, запевняє голова РДА Андрій Бутенко. Колишній шотів­ський сільський голова, а нині голова райради Віктор Дебелий підтверджує, що такі сільради, як та, що він донедавна очолював, без Іванівки просто не зможуть існувати через фінансову скруту. Тому там люди вже готові до об’єд­нання. Звісно, стримуючим фактором для деяких інших є жахливий стан доріг і дисбаланс місцевих бюджетів — той, хто більш-менш забезпечений, не налаштований тягнути на собі слабших. Іншим аргументом проти єднання є те, що в деяких громадах на території населених пунктів немає ані садків, ані шкіл чи амбулаторій. Натомість є ресурси, земля, які забезпечують їм безтурботне, а головне, безбідне сьогодення. Навіщо, мовляв, обтяжувати себе зайвими клопотами з утримання інфраструктури, коли можна лише акумулювати кошти, «розподіляти та владарювати».

Новотроїцький район.

Згідно з планом громади тут мають об’єднатися навколо аж 4 ОТГ: Новотроїцької, Сиваської, Громівської та Чкалівської. Сільські голови тільки-но прийшли до влади і не хочуть втрачати повноваження, бажають головувати самостійно. Вони не хочуть позбавляти села сіль­рад, бояться також втратити соціальну інфраструктуру, тому й не налаштовані на зміни, констатує перший заступник голови РДА Олександр Кондратенко. Чкалівська сільрада ініціювала приєднання до себе Подовської та Володимиро-Іллінської сільрад. Остання, що­правда, цього не бажає, бо вважає себе самодостатньою. Натомість з Іванів­ського району надійшла пропозиція від Новодмитрівської сільради, де по­двірний обхід мешканців депутатами продемонстрував налаштованість понад 90% населення на приєднання до сусідів. Мовляв, налагоджені зв’язки, і дороги пристойні, й на ринок приїздять, і в лікарню Новотроїцьку. Маркеєвська сільрада Чаплинського району нібито теж виявила бажання примкнути радше до сусідів, аніж до Асканії-Нової, втім, офіційного свого рішення про це поки що не надала.

Таврійськ.

У місті серед перших в області включилися в процес реформування і виступили ініціаторами приєднання до себе як центру громади дотаційної Малокаховської сільради, на що отримали попереднє схвалення тамтешніх жителів, зазначає міський голова Микола Різак. Однак, з його слів, коли дійшло до громадських слухань, процес вирішили призупинити. Попри те, що були попередні перемовини і жодних заперечень щодо об’єднання не надходило, у тому числі й від керівництва райдержадміністрації, констатує Різак.

Каховський район.

Спочатку планувалося створити 3 об’єднані громади — Каховську, Роздольненську та Тавричанську. Щодо останньої, то Кабмін не затвердив її внесення до перспективного плану, хоча якраз ця громада з центром у однойменному селі, де розташоване славетне Державне підприємство Дослідне господарство «Асканійське», є найбільш потужною за соціальною інфраструктурою та потенціалом розвитку. Зі слів керівника «Асканійського» Героя України Віри Найдьонової, вкладені ресурси в розбудову села зробили його надсучасним населеним пунктом європейського зразка. Тут є все для роботи, повноцінної освіти, надання сучасних адміні­стративних та медичних послуг, змістов­ного відпочинку, занять спортом та оздоровлення. Втім, комусь, вочевидь, надто кортить замість примноження здобутків та покращення життя і в сусідніх населених пунктах, що мали об’єднатися в одну ОТГ, підпорядкувати в рази потужнішу і самодостатню громаду такій, якій, як кажуть, «далеко куцому до зайця». Найдьонова ж щодо остаточного рішення уповає на думку селян, котрі мають самі вирішити конфігурацію добровільного об’єд­нання. Поки що ж жодне з сіл документального підтвердження згоди на приєднання не надало. Небагато охочих знайшлося й щодо об’єднання навколо «альтернативної» ОТГ з центром у Червоному Перекопі. Досягнуто згоди про об’єд­нання тамтешньої сільської ради з Дмитрівською громадою.

Нова Каховка.

Планується створення однієї громади. Втім, об’єднання не викликає особливого оптимізму ані в керівництва міської ради, ані в громадах навколишніх сіл. Мовляв, не хочеться нашкодити, стримано коментує ситуацію міський голова Володимир Коваленко. Хоча передумови до єднання є — і компактний адмінустрій, і розгалужена соціальна інфраструктура. Після виборів у Дніпрянській та Райській сільрадах змінилися сільські голови, рішень про об’єднання від них досі не надходило. До того ж, ці громади і так самодостатні, тож сподіватися, що вони, не обрахувавши всього, кинуться в чужі обійми, марно. Населені пункти, де розташовані потужні під­приємства, п’ятьма мільйонами гривень на розвиток, які можна отримати як ОТГ, особливо не здивуєш. Там потрібні потужніші аргументи.

* * *

Підсумовуючи викладене, ми поцікавилися думкою фахівців з місцевого самоврядування, які взяли участь у нарадах, щодо основних критеріїв спроможності громад області, враховуючи її особливості. Лариса Оленков­ська, виконавчий директор регіонального відділення Асоціації міст України: «Розмови про економічну спроможність в таких областях, як Херсонська, де дотаційними є 80% територіальних громад, є досить умовними, як і обрахунки бюджетної спроможності. Тож у першу чергу слід розглядати показники до­ступності та якості послуг, максимальне збереження інфраструктури та забезпечення благополуччя населення. Межові з іншими областями райони потерпають від наднизької щільності населення, і саме вони переважно й представлятимуть схему «район — одна громада». Ці райони й надалі залишатимуться джерелами робочої сили для розвинених промислових центрів сусідніх областей, якщо не досягти активізації населення та розбудови нової конфігурації спроможних громад». Оксана Сілюкова, консультант з правових питань Регіонального офісу реформ: «Після напруженої роботи з визначення намірів сільських, селищних та міських рад області на шляху до об’єд­нання залишилося передчуття непростого періоду становлення нових територіальних громад з принципово новими повноваженнями, ресурсами та відповідальністю за себе та інших. Що матимемо в результаті — однозначно не передбачиш. Можливо, ці об’єднання ще змінюватимуть свій склад, аналізуючи та приміряючи для себе кращі умови. В одному переконана на всі 100%: з перших створених в державі 159 ОТГ ще жодна не розчарувалася в прийнятому рішенні. Значить, у всіх громад Херсонщини попереду теж серйозна робота».

Олена НЕЧИПУРЕНКО, Новий день