Про військову службу за контрактом

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв’язку з виконанням ними конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України „Про військовий обов’язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі – Закон № 2232).

Статтею 2 Закону № 2232 встановлено наступні види військової служби:

  • строкова військова служба;
  • військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;
  • військова служба за контрактом осіб рядового складу;
  • військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

 – військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки;

 – військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

 – військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про оборону України» особливий період – це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Ст. 4 Закону України „Про оборону України» встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну, Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Поняття „воєнний час” та „воєнний стан” не є тотожними. Визначення обох понять зазначено у Законі України „Про оборону України». Відповідно до ст.1 зазначеного Закону воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройно ї агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У статті 4 цього ж Закону зазначено, що з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.  Мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Демобілізація – комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту – на організацію і штати мирного часу.

Указом Президента України „Про часткову мобілізацію” від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженим Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, оголошена часткова мобілізація. Рішення про оголошення демобілізації Президентом України не приймалося.

Питання щодо наявності особливого періоду в Україні поза межами строків мобілізації було предметом судового розгляду. Постановою вищого адміністративного суду України від 16.02.2015р. виходячи із системного аналізу норм Закону України „Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію” зазначено, що закінчення заходів мобілізації не припиняє особливий період.

Строки військової служби визначені у статті 23 Закону № 2232. Відповідно до частини другої цієї статті для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні:

 – для осіб рядового складу – 3 роки;

 – для осіб сержантського і старшинського складу – від 3 до 5 років;

 – для курсантів вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів – час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі вищого навчального закладу;

 – для осіб офіцерського складу;

 – для громадян, яким первинне військове звання присвоєно після проходження повного курсу військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу або в порядку атестування осіб до присвоєння первинних військових звань офіцерського складу запасу – від 2 до 5 років;

 – для інших громадян – від 1 до 5 років.

Частина третя цієї статті передбачає, що для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Для військовослужбовців строкової військової служби та військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, які під час дії особливого періоду вислужили не менше 11 місяців, осіб, звільнених з військової служби під час дії особливого періоду, які приймаються на військову службу за контрактом у період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану (настання воєнного часу) або оголошення рішення про демобілізацію, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється шість місяців. Строк проходження військової служби для таких військовослужбовців може бути продовжено за новими контрактами на строк шість місяців.

У разі закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію дія таких контрактів припиняється достроково.

Ст. 119 Кодексу законів про працю України встановлено наступне.

На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України „Про військовий обов’язок і військову службу” і „Про альтернативну (невійськову) службу”, „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову.

За працівниками, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом, але не більше ніж на строк укладеного контракту, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, в яких вони працювали на час призову.

На підставі викладеного, місце роботи, посада та середній заробіток зберігаються за працівниками, які, починаючи з 08.02.2015, уклали контракт на строк:

 – до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації;

 – шість місяців.

Для працівників, які уклали контракт на проходження військової служби на інший період (3, 5, 10 років), гарантії щодо збереження місця роботи, посади та середнього заробітку чинним законодавством не передбачені. Такі працівники підлягають звільненню на підставі пункту 3 статті З6 КЗпП України.

Виплата вихідної допомоги таким працівникам у розмірі двох мінімальних заробітних плат здійснюється в тому випадку, якщо така виплата передбачена колективним або трудовим договором, оскільки ця норма статті 44 КЗпП України 22.05.2008 визнана неконституційною.

У разі порушення прав і гарантій працівників, призваних на строкову військову службу настає адміністративна та фінансова відповідальність.

Частиною сьомою статті 41 КУпАП передбачено, що порушення встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України „Про військовий обов’язок і військову службу”, „Про альтернативну (невійськову) службу”, „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 до 1700 гривень).

Недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України „Про військовий обов’язок і військову службу”, „Про .альтернативну (невійськову) службу”, „Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, тягне за собою, відповідно до статті 265 КЗпП України, штрафну санкцію у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Матеріал підготовлено Управлінням праці та соціального захисту населення Новокаховської міської ради спільно з Територіальною державною інспекцією з питань праці у Херсонській області