Профтехосвіта Херсонщини: виживуть найсильніші

ПТО1Є формула співвідношення кількості вчених, інженерів і кваліфікованих спеціалістів у головних галузях промисловості, яку розробив професор Г. Турмов. За його розрахунками на одного інженера потрібні: «половинка» вченого, чотири спеціалісти з середньо-технічною освітою та сім кваліфікованих робітників. В Україні скоро можуть зникнути перші, є велика проблема з третіми, а про кваліфікованих робітників годі й говорити. Про це пише сайт “Постфактум”

Міністр освіти Сергій Квіт стверджує: «Система профтехосвіти застаріла. Сьогодні уже нема тих заводів і фабрик, для яких готували спеціалістів у технікумах та училищах. Тож варто переглянути кількість спеціальностей на предмет їх затребуваності у кожному регіоні».
У стані, в якому сьогодні перебувають заклади профтехосвіти, вони не були з кінця 40-х років минулого століття – розкрадено матеріальну базу професійно-технічної освіти, приміщення та майно передано приватним структурам, ігнорується навчально-методичне забезпечення. У результаті, так званих реформ, освячених різними урядами, за 24 роки незалежності з освітньої карти України зник кожен четвертий заклад профтехосвіти, а контингент учнів значно скоротився.
За даними Держстату, кількість учнів профтехучилищ у нашій країні на кожні 10 тисяч населення сьогодні ледь сягає 11%. Цей показник найменший серед наших близьких і далеких європейських сусідів. У 2010 році частина професійно-технічних навчальних закладів була переведена на фінансування з місцевих бюджетів. Але ситуацію врятувати не вдалося.
Роботодавці теж не допомагають профтехосвіті вижити. Власники заводів, земель, корпорацій та асоціацій, за даними Держстату, на підготовку робітничих кадрів витрачають лише 193 гривні із розрахунку на одного учня, а середня вартість такої підготовки становить понад 15 тисяч гривень. Та власників можна зрозуміти. Для чого їм витрачати кошти на підготовку фахівців у закладах, де 96% обладнання та навчальної техніки фізично й морально застаріло, 60% сільськогосподарської техніки вже відпрацювало свій ресурс, а про сучасні технології та матеріали можна прочитати лише у Інтернеті.
Рівень заробітної плати в професійно-технічних закладах освіти, насамперед майстрів виробничого навчання, чи не найменшій в системі. Такі гроші кваліфікований муляр чи плиточник може без особливих зусиль заробити на будівництві за три-чотири дні, а не за місяць роботи із групою учнів.
Система повністю централізована, сама визначає потребу у кількості учнів, сама формує собі держзамовлення, існує за бюджетні кошти, не зацікавлена в кінцевому результаті – працевлаштуванні і якості підготовки професійних кадрів. Тобто значні бюджетні кошти витрачаються неефективно.
Навіть цей короткий аналіз дозволяє з упевненістю зробити висновок, що систему професійно-технічної освіти фактично знищено.
Система профтехосвіти потребує докорінних змін. Треба руйнувати стереотипи. І перший, який потрібно негайно зруйнувати — це переконаність у тому, що підготовка робітничих кадрів повинна здійснюватися за рахунок бюджету. У Німеччині, наприклад, держава фінансує лише 30% вартості підготовки робітників. Решту — працедавці, профспілки і 10% — ті, хто навчається. Бізнес та працедавці не можуть стояти осторонь системи підготовки робітничих кадрів. Що ж до форм участі бізнесу у підготовці кадрів, то їх є чимало.
На Херсонщині двадцять п’ять професійно-технічних закладів. Кілька тисяч учнів за роки навчання отримують професії, які мають попит на ринку праці. Хоча і тут є деякий перебір – наприклад перукарів готують, майже, у кожному училищі.
В цілому в Україні функціонують 1200 таких закладів. В одному з інтерв’ю міністр освіти і науки Сергій Квіт назвав училища «відголоском радянських часів». Якщо дивитись на ситуацію реально, аналізуючи ефективність роботи кожного навчального закладу, то це і справді так. Адже в державі вже давно не існує тієї мережі підприємств, заводів, фабрик, яким були потрібні такі працівники. «Кульгає» і наповнюваність закладів, керівникам училищ доводиться проводити велику профорієнтаційну роботу: агітувати, їздити у школи й заохочувати випускників навчатися саме в їхньому закладі. Бо якщо учнів мало, то виникає питання про непродуктивність існування ПТУ.
Міністерство освіти України стоїть на порозі кардинальних реформ, особливо це стосуватиметься професійної освіти. Сьогоднішня професійна освіта вимагає певних змін і невідкладних дій. Оптимізація, як і в медицині, торкнулася цієї сфери. Але тут повинен діяти медичний девіз: «Не зашкодь!».
Час диктує свої потреби, тому у жорстких ринкових умовах, у гонитві за наповнюваністю закладів перспективу вижити мають лише сильніші. Виживуть лише ті, хто самотужки впорається з проблемами і зможе вистояти. У міністерстві планують створити новий тип навчальних закладів — регіональні багатопрофільні центри професійної освіти.
А поки що повинен розпочатися процес, так званої, оптимізації, тобто укрупнення закладів: слабші об’єднують із сильнішими. Що це дасть, покаже час. Хоча деякі противники реформи вже б’ють на сполох.
В системі профтехосвіти ,завдяки державній підтримці, навчаються діти з малозабезпечених сімей, діти з особливими потребами… Що з ними робити, якщо закриють ПТУ? Можливо спочатку зробити пілотний проект на прикладі однієї області? Бо є вже приклади протистояння. У Києві на пікет вийшли учні та педагоги трьох будівельних ПТУ із протестами проти закриття цих навчальних закладів.
Але ці зміни потрібно починати не з того, що пропонує Кабмін у проекті державного бюджету на 2016 рік – передачі з 1 січня 2016 року видатків на підготовку робітничих кадрів у професійно-технічних та вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації державної форми власності на фінансування з місцевих бюджетів. Місцевий бюджет Бериславського району не зможе витягнути медичний та педагогічний коледжі. Бюджет села Архангельське – ПТУ, яке готує трактористів. У Херсоні теж виживуть найсильніші. А що робити іншім?
Тому депутат Херсонської обласної ради, голова депутатської групи «Освіта Херсонщини» Євген Криницький відправив листа Кабінету Міністрів України, у якому зокрема зазначив: «Зміна фінансування ставить під загрозу майбутнє системи формування трудового робітничого потенціалу і неодмінно призведе до закриття ряду потужних навчальних закладів. Такий стан речей спровокує соціальну напругу в Херсонській області, що неприпустимо у регіоні, який межує з окупованим Російською Федерацією Кримським півостровом.
Крім навчальної функції заклади виконують і соціальну, адже переважну більшість учнівського контингенту складають діти із соціально незахищених верст населення, майже 7% мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Запропонований варіант фінансування позбавляє державної гарантії учнів щодо виплат стипендій і унеможливлює утримання категорійних дітей.
Під загрозою опиниться потужна навчально-матеріальна база закладів профтехосвіти: будівлі, споруди, техніка, обладнання, інструменти, навчальні господарства, земельні угіддя тощо.
Прийняття подібних рішень може відбуватися тільки після проведення широкого громадського обговорення та ухвалення індивідуальних програм функціонування технікумів та коледжів у нових фінансових умовах.
У зв’язку із зазначеним, вважаємо, що прийняття статті 29 передчасне, законодавчо не підготовлене і призведе до позбавлення конституційних прав молоді на професійну освіту».
Спеціалісти Херсонського обласного управління освіти коментуючи ситуацію, говорять про неможливість функціонування більшості ПТУ в сільській місцевості. Навчальні заклади не матимуть можливості платити за комунальні послуги, які, між іншим нараховуються їм за тарифом підприємства. Під питанням – стипендії учням та заробітну платню майстрам та викладачам. Тобто – це колапс у якому опинилась система професійної освіти України, що вирішили «реформувати» у такий спосіб – викинути за борт і подивитися чи випливе.

Ксенія Келєберда