«Проникновенье наше на планете особенно заметно вдалеке!»

 Проникновенье наше на планете
Особенно заметно вдалеке –
В общественном парижском туалете
Есть надписи на русском языке
(В.Высоцкий)

 

Сергій ЦИГІПА

Нотатки мандрівника. Майже за Висоцьким: “Пронікновєньє їхнє на планєтє особєнно замєтно вдалєкє!”, або присвячення півничним сусідам.

Года два не был “в дальнем зарубежье” (а в ближнем – и подавно!) и вот что бросилось в глаза: вассалов царя эРэФии там меньше не стало, то тут то там слышишь русскую речь. НО! Я пока еще не видел ни одного представителя руцького мира в бейсболке. футболке, куртке или с чем-то еще, где бы красовался триколор или их любимый двуглавый гусь – символ недоИмперии.
В отличии этих “от братьев наших меньших” ваш покорный слуга выглядит как ходячая реклама Неалежної України. Троллю потихоньку руцьких и иногда даже слышу неодобрительное шипение за спиной, издаваемое подданными двуглавого гуся. Да и фиг с ними, нехай клевещуть!
Однако, неприятный осадок все-таки остался. На витринах некоторых магазинов красуются наклейки с триколором и надписью: “Член общества www.veniceTV.ru ДОБРО ПОЖАЛОВАТЬ!”. Это лишний раз напоминает о том, что путин активно ведет информационную войну в Европе, продолжая обрабатывать местное население своим “зомбоящиком” с пропагндистско-рашистскими телеканалами.
А в холле 108-метровой колокольни, с которой Венеция видна как на ладони, на настольной лампе у администратора привяана георгиевская ленточка. Спрашиваю наивно, показывая на ленточку у девушки-администратора характерной славянской внешности: “До дня перемоги готуєтесь?”. Молчит. Делает вид, что не понимает. Ну и хрен с ней.
Но факт остается фактом: Пронікновєньє їхнє на планєтє особєнно замєтно вдалєкє!

***

Побачити у звичайному незвичайне. Війна з агресором триває ще й на стінах. Здавалося б, що тут такого в графітті «СЛАВА УКРАЇНІ!»? Кожен з нас міг бачити сотні таких надписів. Але якшо врахувати, що саме цей слоган написаний за 3, 5 тисячі кілометрів від України та в 100 метрах від Атлантичного океану в місті Кашкайш, то, погодьтеся, є підстави ним пишатися.
І все було б добре, якби поверх нашого синє-жовтого заклику чиясь ворожа рука не прималювала чорну та червону свастику. Комусь дуже муляє, що в далекій Португалії українці підтримують Батьківщину (маю на увазі не партію) і серцем разом із нею.
Отже, путіноїди продовжують ставити палки в колеса, аж смішно – тепер вони атакують наші патріотичні гасла! Не на тих напали!

***

Цинізм наших ворогів, так, саме – ворогів, просто немає меж! Зустрічався з головою Спілки українців Португалії Павлом Садохою, хотів дізнатися в який спосіб краще дістатися з Лісабона до Браги, де встановлений всього два тижні тому перший за межами України пам’ятник Небесній Сотні, і узнаю, що вночі (Страсна п’ятниця!) цей монумент був спаплюжений «невідомими» вандалами. Червоною фарбою на ньому були зроблені надписи «DONBASS», причому останні дві літери  нагадували сумнозвісну абревіатуру фашистської «SS».

Українські патріоти в шоці і потребують від поліції ретельного розслідування цього акту. Цілий день волонтери віддраювали пам’ятник від цинічного бруду. Проте, це зайвий раз нам нагадує, що місцеві вибори в ОРДЛО на Донбасі за кремлівсько-мінським домовленностями – це шлях в безодню «руцького миру», який, нажаль, наразі підтримує політична еліта Заходу.

«Революція Гідності не мала безпосереднього стосунку до Донбасу, і цей вчинок тільки красномовно доводить люту ненависть до людських цінностей у тих, хто зараз воює проти України»,- саме так відреагували на підступну провокацію ворогів в Спілці українців Португалії.

Реваншисти атакують. А що ми: так і будемо чекати, доки вони і в Києві та інших містах України не розпочнуть погроми, будемо йти їм назустріч,- амністувати вбивць, дозволяти їм проводити місцеві вибори без вибору  і таким чином втрачати ту саму Гідність, яка була завойована на Майдані кров’ю та життям наших побратимів?! Сумно. Гнівно. Болісно…

***

Завітали до венеціанської кав’ярні cкуштувати їхнього відмінного gelatto -морозива – та випити не менш апетитного espresso. Офіціант, індус за походженням, вдивляється на надписи KYIV та UKRAINE на моєму вбранні та приймаючи замовлення щиро посміхається, тикає в мене пальцем, наче побачив старого знайомого, та каже: «Андрій Шевченко! Україна!». А потім додає неполіткоректну (для когось) фразу: «Україна – супер! Раша – сєпаратиста, у-у-у!».
Наознаку подяки навчаю його двом найбільш відомим нашим фразам. Коли прощаємось, кидаю індусу: «Слава Україні!». І чую у відповідь, що ехом прокотилося усім центром Венеції : «Героям Слава!».

***

Як випадково потролив італійського вболівальника. Роздивляюсь в венеційському “Hard-Rock Cafe” вітрину. Відчуваю на собі пильний погляд продавця. Підіймаю на нього очі. Він тикає пальцем в мою футболку та каже: «Не люблю це». А на футболці англійською написано – 01.07 Євро-2012. Київ. Фінальний матч Іспанія-Італія. Така собі лімітована футболка, що була зроблена спеціально для цього матчу. Я його зрозумів. Але він пояснив: «Ми тоді програли…».» Звісно програли – 1:4»,- відповідаю та додаю: «Я був на тому матчі та вболівав за італійців». Він потиснув мені руку і мені задлося, що його очі проскандували: “Україна – понад усе!”.

***

Страсна п’ятниця застала мандрівника в Лисабоні. День почався чудово. Врешті-решт таки мав можливість перевірити своє знання португальської. Поки що вийшло не дуже, на таку собі задовільну оцінку. Так і кортило переходити на англійську (бо в Португалії її місцеві мешканці знають добре і залюбки спілкуються з туристами), але робив надзусилля та згадував давно позабуті слова та вирази.

На російськомовній мапі-гіду (українських аналогів ще нема) все ніяк не міг знайти потрібну станцію метро. Аж тут чую поруч українську мову – якийсь дядько по телефону розмовляє. Підхожу до нього і – наче зустріч старих добрих друзів. Не встиг ще рота розкрити аж майже в обійми попав. Друже! Ти з України? А звідки?! Я ось тут вже майже 15 років працюю. І пішло поїхало!

Валерій – так звали лісабонського українця – з Дрогобича, працював багато років будівельником. Зараз, каже, вже здоров’я нема, тому доглядаю двох старих – одному 90 рокыв, а другий майже сліпий,- гроші ж для родини треба заробляти.
Тобто, кажу, працюєш таким собі “діду-сіттером”? Еге ж, відповідає. І додає: син кілька днів тому прилітив з України, закінчує навчання в міліцейській Академії у Львові, я вже замахався сплачувати навчання – хабарі та таке інше. Питаю: так начебто зараз вже хабарі за навчання у минуле пішли? Може й пішли,- відповідає, – тільки син чомусь на магістратуру йте не хоче… А потім додає: а донька закінчила минулого року з “червоним” дипломом Київський універ ім.Шевченко, факультет міжнародної економіки і що? Роботи нема, хоче до мене приїхати і тут десь влаштуватися. Ось такі справи.

Отож бо й воно: крокуємо до Європи в прямому сенсі цього слова. Гірко якось…

А Валерій мені допоміг. І все розпитував: а як воно там – в Україні? Відвовідаю, що все буде добре.

Все буде добре, чи не так, друзі?.._0H_09H
04_27_@0H_0

Вітрина одного з магазинів Венеції, на якій красується наліпка члена спільноти російського телеканалу www. venіcetv. ru… 1@030_=51_A_B=O_1