Реліктова рослина вбиває Дніпро

Риби в Каскаді Дніпровських водосховищ стає все менше не тільки через браконьєрство, незаконний видобуток піску, скидання виробничих і побутових стоків, але і через червонокнижну рослину – Водяний Горіх, який розрісся до такої міри, що покриває величезні водні площі. Горіх негативно впливає на екосистему Дніпра, завдаючи колосальної шкоди рибним запасам. Одним з найяскравіших прикладів цього може служити Київське водосховище.

Щоб повною мірою розкрити існуючу проблему рибальська громадськість ініціювало прес конференцію прямо посеред Київського водосховища в неосяжних заростях Водяного Горіха. Представники ЗМІ на власні очі побачили всю масштабність питання. Десятки тисяч гектар акваторії перетворилися в суцільні хащі Водяного Горіха. У прес конференції «Негативний вплив Водяного Горіха на еко систему Київського водосховища: шляхи виходу з ситуації, що склалася» взяли участь: голова Державного Агентства рибного господарства України Ярема Ковалів; доктор біологічних наук, Інститут рибного господарства України Національної Аграрної Академії Наук Ігор Бузевіч; голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков; керівник Асоціації рибопромисловіков Київського водосховища Микола Шинкаренко.

– Не знаю, чому Водяний Горіх досі залишається в Червоної книзі, – дивується голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков. – Повне знищення йому ніколи не загрожувало. В природі в нього немає ворогів. Його не їдять рослиноїдні види риб. Сьогодні цей реліктовий загарбник займає тисячі гектар акваторії водосховищ Дніпровського каскаду і річкових заток. Вчені стверджують, що сьогодні його плантації повністю затягнули більше 20 квадратних кілометрів Київського водосховища. Шкода завдається Водяним Горіхом колосальна. Він перешкоджає розвитку фітопланктону – найпотужнішого генератора розчиненого у воді кисню, без якого неможливе життя водних організмів. Під ним мертва вода без кисню – там не живуть ніякі водні організми. Затягнувши «непрохідними хащами» природні нерестовища він не дає рибі нереститися. Восени вся маса горіха опускається на дно і там гниє, що стає причиною зимового замору риби, під час, якого гинуть десятки тонн риби. Та й для людини рослина небезпечна: колючі, з величезними шипами плоди розносяться хвилями по берегах і травмують відпочиваючих на пляжах (колючки легко пробивають підошву літнього взуття).

Учасники прес конференції відзначили, що негативний вплив Водяного Горіха на Дніпро і водойми зазначеними факторами не обмежується, але і цього досить, щоб негайно розпочати боротьбу з агресором, зарості якого в наступному році збільшяться, як мінімум у вісім-десять разів настільки він інтенсивне розростається.

– За радянських часів його зарості проріджували. Тоді на водоймах він жив в повній гармонії з іншого рослинністю. Але після того, як цей релікт включили до Червоної Книги України, до нього ні хто не доторкається… Чим він і користується, захоплюючи все нові території і витісняючи з них все живе. Адже ця древня рослина, що прийшла до нас через мільйони років, пережила динозаврів. Вона пластична, живуча, легко пристосовується до будь яких температурних перепадів та природних явищ … Так, що нас з Вами і нашу річкову рибу воно переживе, це точно – каже Олександр Чистяков.

Рибальська громадськість звернулася до Міністерства екології та природних ресурсів, Агентство рибного господарства України, а так само Інституту ботаніки та Інституту гідробіології Академії Наук України з офіційним листом, в якому звернула увагу на гостроту цієї проблеми і закликала  негайно розробити план меліоративних заходів щоб проріджувати зарості Водяного горіха, але відповіді поки не отримала.

Якщо у чиновників є час, то у наших водойм його немає. Необхідно в рамках Програми цивілізованого водохозяйствованія на наших водоймищах знайти ефективне і комплексне рішення даної проблеми. Адже Водяний Горіх загрожує всьому Дніпровському каскаду, просто Київське водосховище на даний момент є, в порівнянні з іншими, більш наочним прикладом шкоди, що наносить цей реліктовий, колючий загарбник.

– На перший погляд невинна рослина з Червоної Книги, але вона все більше окуповує і губить вітчизняні водойми. Насіння Водяного Горіха не втрачають схожості протягом 40-50 років. Один кущ дає від 8 до 10 кущів на наступний рік. Плодючість горіха настільки колосальна, що його можна зустріти сьогодні майже в кожній вітчизняний водоймі, – говорить доктор біологічних наук Ігор Бузевіч. – Нещодавно Водяний Горіх вважався червонокнижною рослиною майже у всіх європейських країнах. Але після того, як він неймовірно розрісся, завдаючи шкоду місцевим водоймам, фактично всі країни викреслили його зі своїх Червоних книг. Заповідним він залишився тільки в Литві і у нас. В еко системі все взаємопов’язане. І потрібно підтримувати баланс, не даючи тому чи іншому виду домінувати, що може привести до негативних наслідків для всієї водної еко фауни.

Даючи цьому «релікту» назву, народ виявив своє ставлення до нього – Чортів горіх, Чилім, Рогульник, Бича голова. Коли він висихає, то нагадує якусь інопланетну моторошну колючку.

– Дана червонокнижна рослина, захоплюючи все більші акваторії, стала агресором на вітчизняних водоймах, завдаючи істотної шкоди рибним запасам. Це питання вже вийшло за берега одного водосховища і стає проблемою державного значення, яке потребує негайного вирішення, – каже голова Агентства рибного господарства України Ярема Ковалів – Рибалки б’ють на сполох, вимагаючи негайних дій, так як чилим стає небезпечним для еко фауни.

– Рослину, що приносить таку шкоду нашим водоймам можна використовувати. Зовсім недавно в Україні були ферми, де вирощували Водяний Горіх. Плоди, які дуже багаті білком пускали на кормові добавки для худоби. Листя, коріння використовували в медицині, і парфумерної промисловості. Всі ми пам’ятаємо затребувані і недорогі одеколони «Саша» і «Наташа». Одним з компонентів в них якраз і був Водяний Горіх – каже голова Асоціації рибопромисловіков Київського водосховища Микола Шинкаренко

Водяним Горіхом харчувалися ще первісні люди. Сьогодні в багатьох країнах його печені та варені плоди, що нагадують смак каштана, вживають в їжу і використовують як ліки при різних захворюваннях. Всі частини рослини містять цілий ряд корисних речовин: вуглеводи, фенольні сполуки, дубильні речовини, вітаміни, азотисті сполуки, мінеральні солі. У плодах виявлено крохмаль, жирне масло, великий набір вітамінів і мікроелементів. Свіжий сік листя і квіток в народній медицині використовують для лікування очних хвороб, як антисептик при білях, різних пухлинах, при укусах змій і комах. Його здатність підвищувати стійкість організму до несприятливих умов, надавати антивірусну дію підтверджена експериментально.

Сьогодні Водяний Горіх культивують в Китаї, Японії, Індії, країнах Африки застосовуючи ядра горіхів при імпотенції, як загальнозміцнюючий засіб після важких хвороб, як діуретичний – при захворюваннях нирок, диспепсії; всі частини рослини використовують як в’яжучий, що закріплює, тонізуючий, спазмолітичний, седативний, потогінний, жовчогінний засіб.

У штаті Кашмір в Індії приблизно 40 тисяч чоловік п’ять місяців на рік харчуються плодами чиліма. Індуси їдять його з сіллю і перцем, варять з нього юшку і печуть хліб. Чилім спеціально розводять на острові Шрі-Ланка та на півдні Африки. Назва озера Ньяса (Південно-Східна Африка) в перекладі означає «житло водяного каштана». У Дніпровських плавнях теж колись було невелике Горіхове озеро. Тоді Водяні Горіхи продавалися на ринках.

А в Австралії Водяний Горіх став справжнім горем нечисленних прісних водойм – в жаркому кліматі при повній відсутності травоїдних риб він росте настільки швидко, що заполоняє всю водну поверхню. Йому не страшна навіть звичайна для цього континенту посуха, адже  Водяного Горіха пристосовані саме до таких коливань клімату.

Для України рогульник, схоже, теж стає лихом. Чому ж вбивцею водойм виявляється те, що по суті справи є цінною сировиною?

– Гідроелектростанції, незаконний видобуток піску та «рукотворні» острова, на яких виростають палаци-хатинки, скидання нечистот, господарська діяльність на природоохоронної прибережної території, нераціональне сільське господарство, що застосовує найсильніші хімікати, які потрапляючи в водойму вбивають в них все живе – це все сьогоднішні реалії життя наших річок. Не варто так само забувати, що багато великих рік зарегульовані. Втративши природню течію, вода в них виявляється мало проточною, або взагалі стоячою. А якщо до «людського» фактору додати глобальне потепління, то більш комфортного середовище для експансії Водяного Горіха важко придумати – говорить голова Асоціації рибалок України Олександр Чистяков – Включивши Водяний Горіх до Червоної Книги, і зробивши, його недоторканним він отримав ідеальні умови для захоплення наших водойм. Тільки за п’ять років його, неконтрольованого розростання, привели до занепаду рибопродуктивності на Київському водосховищі на 35 – 40 відсотків. А це приблизно 400 тонн товарної риби щорічно … У семи няньок дитя без ока … Немає єдиного господаря на водоймах. Служб багато, а толку мало. Вже довгі роки, як відсутня Централізована державна Програма господарювання на українських водоймах. Київське водосховище багатостраждальне і потребує до себе особливої уваги. Спочатку на водосховище обрушилася Чорнобильська катастрофа. Потім в 2010 році, після залпового скиду води, лід, що впав своєю масою розчавив більше однієї тисячі тонн риби. Після цієї еко-трагедії була розроблена державна Програма з відновлення чисельності риб’ячих зграй Київського водосховища … Тільки воно почало оживати … І ось нова напасть – «червонокнижний» Водяний Горіх. Проблема в тому, що заборонено проріджування його гігантських заростей. Якщо так піде і далі, то по водосховищу можна буде ходити пішки, а не плавати по ньому на човнах.

Прес служба Асоціації рибалок України