Сергій Підгорний: «Я готовий віддати своє життя за свободу»

20 серпня, Нова Каховка проводжала в останню путь командира 17 сотні Майдану, добровольця батальйону спецназу МВС України «Київ-2» Сергія Підгорного, який загинув на Донбасі.

Сергій

Давайте згадаємо: на Євромайдані сотник Сергій стояв з першого до останнього дня. Його сотня контролювала внутрішній периметр площі, забезпечувала охорону сцени. Брав участь в усіх боях. Формування загубило не одного бійця пораненим, зниклим без вісти.
Після закінчення протистояння на Майдані Сергій дав інтерв’ю російській журналістці Марині Ахмедовій, якій, зокрема, розповів:
— Я тут с 27 ноября. Приехал поддержать свой собственный выбор и выбор подавляющего большинства украинцев с востока и юга. Подавляющее большинство хочет евроинтеграции. Я жил два года в Европе — в Голландии, Италии, Испании, Германии, Польше. Занимался бизнесом.
…Я вам скажу за коррупцию. Когда тебе надо для того, чтобы справку элементарную получить, дать взятку. Когда к тебе приходят из налоговой и трясут с тебя. Там, где нет коррупции, всегда работать проще.
А европейская интеграция — это кредиты оттуда, они подразумевали бы какие-то гарантии, что эти деньги пойдут на то, на что будут даны. А деньги, которые давались Россией, — они давались как взятка президенту. Это, можно сказать, было продажей Украины.
…Я — патриот своей страны. Я — националист. Прошу не путать с нацистом. Я люблю свою Украину. Люблю свой дом. Все вокруг. Свою природу. Реки, озера. Небо. Я люблю наши традиции.
…Я знаю одно — на данный момент нужно создать вертикаль власти как можно быстрее, чтобы контролировать ситуацию и навести порядок в стране.
…Я готов отдать свою жизнь за свободу.
Человеческая жизнь превыше всего. Вечная память погибшим и хвала.
…До этих событий я действительно считал, что украинцы вряд ли уже встанут после майдана-2004. Но я ошибался, и я этому рад. Я горжусь своей нацией.
…Если начнется война, будут убиты чьи-то родные и близкие. Люди будут мстить. Я полностью против этого. Я еще раз повторяю — для меня это неприемлемо. Я этого не желаю. Но это неизбежно.
… Всегда должен преобладать разум. И в наших действиях на Майдане это было очевидно. Мы до последнего старались не допустить кровопролития. Самооборона всегда вставала живым щитом между людьми и «Беркутом». Мы постоянно старались не дать возникнуть конфликтам.
…Я ненавижу носить бронежилет. Зачем он мне? Я хочу мира. Я спокойный человек. Тут все в основном такие. Никто не хочет войны.
… Оскорбления в адрес России я бы и слушать не стал. И я Россию оскорблять не собираюсь. Но мне омерзителен ваш режим. Чем мы вам помешали? Мы платили самую высокую цену за газ. Чего хотите? Что надо?
…Мы надеемся, что разум возьмет верх. Мы не хотим войны.
ПідгорнийСергій не хотів війни, але загинув 18 серпня у боях за селище Чернухіно. Розповідають, що при визволенні будинку, коли побачив мирних людей, не став ризикувати їх життям. Поклав своє.
Після траурної церемонії у дворі рідного будинку і відспівування в церкві Дніпрян траурний кортеж направився на центральну міську площу, де відбулась громадська панахида. Тут майоріли державні стяги країни із траурними стрічками, прапори самооборони Майдану. Сюди зійшлись і з’їхалися численні новокаховчани з квітами, аби попрощатися із 44-річним воїном.
Як зазначив міський голова Володимир Коваленко, такого страшного горя наше мирне місто ще не знало: ховати земляка, який загинув під час антитерористичної операції. Він розповів: колись у травні спілкувався із Сергієм і зрозумів, якої неймовірної сили духу ця людина, як він любить свою землю. Мер висловив щире співчуття рідним і близьким загиблого, пообіцяв допомогти сім’ї у межах повноважень, а також увіковічнити пам’ять Сергія Підгорного.
З Херсона прибув губернатор Юрій Одарченко, аби взяти участь у траурній церемонії.
Бойові побратими подякували громаді за чудового патріота, вірного товариша, за підтримку Збройних Сил та Національної гвардії.
Сотник 3-ї сотні самооборони Майдану Олександр Ярощук, проводжаючи в останню путь свого бойового товариша, з яким, як розповів, був знайомий з грудня і пройшов все пекло Майдану, зізнався: «Ми багато мріяли, багато думали про майбутнє. Були впевнені, що змінимо систему влади, змінимо ставлення всього світу до України. Сподівались: переможемо ворога, повернемось додому. А тим перефарбованим, перемальованим, які десь сховались, не дамо спокійно жити. Але Сергій загинув. Загинув за нас з вами, за Україну. Наш обов’язок — продовжити ту роботу, яку ми почали, яку почав Сергій». Олександр Ярощук від імені своїх побратимів пообіцяв, що ніхто не відвернеться від покарання, яке буде незворотнім: чи сепаратист, чи той найманець, який перетнув кордон нашої держави і вбиває кращих наших синів, наших побратимів, змушує нас братися за зброю. «Сергій, як і всі ми, вважав: захистити Батьківщину — це наш обов’язок. Він був переконаний, що завжди має бути першим, кращим. І залишився прикладом для нас усіх», — зазначив він.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблого новокаховчанина.
Батько Сергія, ледь стримуючи сльози, подякував усім, хто прийшов попрощатися із його сином. А площа у відповідь скандувала: «Герої не вмирають!» та «Дякуємо за сина!»
Багато хто з присутніх беззвучно плакав, потайки витираючи сльози, хоча, мабуть, більшість з них навіть не були знайомі із загиблим бійцем, — адже істинна скорбота завжди непоказна. На жаль, були тут і ті, в основному жінки, які намагалися перетворити похорон на мітинг та попіаритися на горі усього міста. Хай їм Бог буде суддею…
І от похоронна процесія направляється на міське кладовище. Після траурної церемонії, яку провів отець Віктор із Дніпрянського храму, її учасники попрощались із загиблим. Звучить гімн України, спецпідрозділ міліції «Грифон» тричі салютує бійцю підрозділу МВС «Київ-2», і труну з тілом покійного опускають у могилу. Останнє «прощавай!» у вигляді жмені землі, і похорон добігає кінця. От і все. Світить сонце, голубіє небо, а його вже немає серед нас. «Ти завжди будеш у наших серцях, Сергію! Герої не вмирають!» — обіцяють його бойові товариші, друзі і всі новокаховчани.

Олена Совенко
На знімках: траурна церемонія на центральній площі міста