Щодо долі «комуністичної» архітектури в Новій Каховці

dk_stare-misto

Є дві сторони медалі:

1. Усі ідеологічні сліди комунізму в архітектурі, декорі, образотворчому мистецтві в публічних не спеціалізованихих місцях повинні бути стерті з нашої реальності в національному масштабі – метафорично й буквально – надто багато брехні й трагедії вони несуть. Для теперішнього покоління – це сумний досвід, який ми продовжуємо з кров`ю ковтати, а для наступних поколінь не можна лишати шансів на спотворене сприйняття жахливого радянського минулого, не може бути ілюзій щодо того часу. Німці вилікувались, бо тотально стерли нацизм звідусіль. Це принципово й раціонально вмотивовано (якщо треба аргументи – то їх багато, але зараз їх розбирати не будемо). Символам тієї епохи місце хіба що в музеях тоталітаризму чи просто історії. Але!..

2. Нова Каховка в сенсі її комуністичної архітектурної спадщини потребує ретельнішого аналізу, бо:

2.1. це «гімн людині», котра навіть в умовах тоталітаризму, неволі, несмаку, примітивщини змогла в короткий період політичної відлиги створити архітектурні шедеври, щось нове й самобутнє в масштабах світу. Це – подвиг тогочасних зодчих, який варто шанувати.

2.2. архітектура Нової Каховки – це не ода, не ствердження переваг комунізму, а навпаки – це виняток з правила тотальної комуністичної сірості, це демонстрація, що навіть рідкісні (власне, одиночні) чудові прояви в радянській архітектурі не були успішно продовжені, а стали занедбані системою, ба, навіть засуджені нею, як «надмірності в мистецтві» (чи як там?). Ба, навіть Н.Каховка – як заповідник антирадянщини, адже вона так рясно відрізнялася від всього радянського в тисячах кілометрах навколо.

2.3. і основне: Нова Каховка – це архітектурний експеримент, котрий в тоталітарному СРСР зміг відбутися лише в Україні. Так, саме в нашій тоді союзній республіці – і більше ніде – знайшлася достатня кількість оригінальних митців, котрі мислили красиво, по новаторськи і, головне, – свободолюбиво (!), й котрі змогли збудувати щось оригінальне, достойне й світле у вільних українських степах в… мороці тогочасного Мордору. Тобто, Нова Каховка – це ексклюзивний приклад вільного українського духу в імперії рабів.

Зрештою, тільки лінивий не побачить явну яскраву українську стилістику в декорі будинків в Новій Каховці. А які славні українські імена пов’язані з новим містобудуванням – Бойчук, Довженко!.. хто там ще?

Звісно, збереження Нової Каховки в оригінальному вигляді має збалансовано супроводжуватись анти-тоталітарними проектами – на кшталт, монументи, меморіальні дошки й т.п., що показують радянську дійсність в її справжньому злочинному світлі – ті ж пам’ятники голодомору, «розстріляному відродженню», знищеній українській вольниці періоду громадянської війни й т.д… – щоб не було ілюзій щодо темного минулого.

Очевидно, що мають бути застосовані компроміси: наприклад, ліквідувати явні прояви тоталітарного періоду – комуністичні серп і молот, барельєфи радянських діячів заплямованих в злочинах проти людяності, тогочасні дурацькі назви вулиць. Але все решта варто зберегти – інакше втратиться стиль. А навіщо тоді здалося взагалі щось зберігати, якщо порушиться стиль.

Ці тези не є однозначною агітацією за збереження неторканим нинішнього обличчя Нової Каховки – йдеться про ретельніший неупереджений й глибший аналіз ситуації. Оптимальним буде скликати наукову конференцію за участю архітекторів, істориків, етнографів, інших спеціалістів для визначення долі міста. Припускаю, що наукові світила радо долучаться до дискусії, бо нелінійність проблеми є інтригуючою. Вона назріла й виходить за межі Нової Каховки. Поза тим, така конференція стане хорошим маркетинговим інструментом для реклами міста.

Дмитро Вітик, продюсер