«Сила людей» визначилась із кандидатом на посаду голови Дніпрянської селищної ради

ВенжегаНим обрана Ганна Венжега. Родом з Вінниччини (с.Бджільна), та батьківщиною Ганни Іванівни вже давно стало мальовниче селище Дніпряни, де вона проживає з 1974 року. Тут закінчила школу, а здобувши професію (за освітою – бухгалтер) повернулась до рідного селища. З 1986 року аж до 2003-го працювала у ДП ТОВ «Югтара» Дніпрянська аграрна фірма ім. Солодухіна». З 2003-го і донедавна займалась підприємницькою діяльністю.

На наше питання: «З якими програмними засадами та ініціативами ви йдете на вибори?», Ганна Венжега відповіла:

– Балотуючись на цю відповідальну посаду, звісно, прагну одного – процвітання й добробуту кожного мешканця сільради. Я не буду роздавати гучних і солодких обіцянок, як це у нас завжди буває перед виборами. Це суперечить моїм життєвим принципам, адже переконана: не можеш зробити – не обіцяй. Як жительці Дніпрян, мені достеменно відомі найзлободенніші проблеми нашого села і ще трьох населених пунктів ради. Непереборне прагнення їх вирішити і спонукає мене до дій. Сидіти й чекати допоки усе вирішиться саме собою вже неможливо, а просто звинувачувати когось і тонути в злобі – то марна справа. Треба брати відповідальність на себе, а не займатися популізмом.

Найголовніше – у людей має бути робота. Буде робота – буде й добробут. Думаю, що в першу чергу зелене світло зі сторони влади має бути дане підприємцям. Якщо малий і середній бізнес розвивається – робочі місця також з’являються. На жаль, славнозвісний колись консервний цех у Дніпрянах стоїть. А якби працював – уявляєте, скільки б там людей мали змогу працювати.

Одним із наболілих питань у наших селах є водопостачання і забезпечення електроенергією. Заміна центрального водогону у Дніпрянах – це просто кричуща проблема, яка з року в рік ніяк не може дійти до стадії вирішення. Усе лише планується, планується… А роботи ніяк не розпочалися. Зі світлом, на щастя, питання вирішене, але, знову ж таки, не всюди. У Нових Лагерях, Піщаному необхідно міняти лінії електропередач, так як вони у вкрай поганому стані. Відсутність у такому великому населеному пункті (Дніпряни – авт.) ФАПу – це взагалі нонсенс. Якщо терміново щось потрібно – вихід один: їхати у місто, а таку можливість мають не всі.

Потреба номер один у Корсунці сьогодні – це дитячий садок. Людям доводиться возити дітлахів до садків у інші села. І мешканці самі пропонують допомогу у реконструкції приміщення, яке вже впродовж багатьох років стоїть пусткою. Варто лише зайнятися цим питанням.

А молодь. Що в селі сьогодні бачить вона? Дніпряни – живописне місце, на березі Дніпра. А от з благоустроєм – проблеми. Дітям, мамам з дітками просто нікуди піти. У центрі Дніпрян є дитячий майданчик. Довкола нього можна розбити цілий парк – чим не місце для відпочинку? Дуже серйозно варто піднімати питання щодо роботи сільського клубу. Сьогодні він, можна сказати, постає з руїни завдяки зусиллям нового керівника та допомозі спонсорів. Але й цього не достатньо. Треба заохочувати молодь, надавати їй змогу проводити дозвілля в творчості, а не за байдиками та комп’ютером.

Хвилюють мене, як жительку селища, в першу чергу питання чистоти довколишнього середовища, безпеки й охорони громадського порядку. Громада велика, 4 села – а жодного власного опорного пункту міліції нема. Найближчий – лише в Основі. Над усім цим я й планую працювати у випадку обрання мене на посаду селищного голови. Звісно, не все може вирішитися водночас, не все залежить від одного лише керівника. До усіх вищеокреслених питань слід підходити професійно, системно, ґрунтовно. Але ж люди сьогодні активні і свідомі, вони готові докладати чималих зусиль. Тож зі сторони влади їм просто необхідно допомагати, а не відгороджуватися.

Ганна Іванівна має велику й дружню родину. Її надійні соратники і опора в житті – чоловік, син, невістка, двоє маленьких онуків, батьки. Саме на сімейній раді було вирішено, що маму треба відсторонити від домашніх клопотів і дати їй можливість втілити усі задуми й плани в життя. З іншого боку – її підтримують однодумці з політичної партії «Сила людей», хоча кандидат на посаду селищного голови завжди була безпартійною і дотепер не приєдналася до жодної фракції. Свою позицію пояснює просто: «Наявність партійного квитка – не головне. Важливо, яку громадянську позицію ти займаєш і що готовий зробити на ділі, а не на словах».

– Я заручилась підтримкою партії «Сила людей», так як її принципи близькі моїм особистим світоглядним позиціям. Головна її рушійна сила – це молодь. А значить, енергія, інтелект, оновлення, незаангажованість, – вважає Ганна Венжега. – Незважаючи на свій відносно немолодий вік (але 53 – то лише у паспорті!), відчуваю потребу змін і силу, аби їх реалізувати. Молода і активна команда однодумців під назвою «Сила людей» – це громадяни, які втомилися пасивно дивитися як свої ж земляки, яким бажання наживи затьмарило геть усе, обкрадають наше майбутнє. Саме тому вони об’єднуються в політичну силу, щоб побудувати суспільство, де найвищою цінністю є Людина. І я з цим повністю погоджуюсь. Усі разом ми можемо вирішити більшість проблем, адже, як говорить народна мудрість, безвихідних ситуацій не існує. Моє кредо просте: сильне і багате село – це сильна і заможна держава. Невже ми не можемо стати повноцінною активною громадою, яка живе й працює заради власного блага та добробуту своєї Батьківщини? Звісно, можемо. Усе в наших руках!