Світлій пам’яті вчителя…

Пішла з життя викладач української мови та літератури, Педагог з великої літери, відмінник освіти України, ветеран праці Новокаховського політехнічного коледжу Тамара Гаврилівна Політицька.

Життя викладача раптово обірвалося в розквіті творчих планів. Тяжкої, непоправної втрати зазнали коледж, сім’я, друзі, колеги, студенти.

У 1970 році в Новій Каховці відкрилося денне відділення Новокаховського електромеханічного технікуму, у цьому ж році після закінчення Дніпропетровського університету до міста приїхала молодий спеціаліст, викладач української мови і літератури Тамара Гаврилівна Політицька. Саме у цьому навчальному закладі розпочинає вона свою викладацьку діяльність. У далекому 1970 році були зроблені перші кроки педагогічної діяльності, а сьогодні ми втратили талановитого та ерудованого педагога, яка досконало знала свою навчальну дисципліну, мала високий рівень професійної майстерності. Багаторічний досвід, здатність бачити перспективу, знаходити шляхи розв’язання непростих проблем освіти, інноваційність у вихованні студентів — складові успіху Тамари Гаврилівни. У наш непростий час, коли руйнуються орієнтири та змінюються гасла, на уроках літератури і мови Педагог виховувала бажання вірити у вічність загальнолюдських цінностей. Результативність роботи викладача проявилася у вмінні знайти матеріал, який був би цікавий студентам, умів захопити їх тематикою висловлювань, наблизити до інтересів молоді, забезпечити різні види діяльності на занятті, які сприяють розумінню законів мови.

Допомогти дітям виявити свої здібності, підтримати тих, хто в майбутньому стане освіченою цивілізованою людиною і справжнім патріотом своєї Батьківщини — що може бути потрібніше і благородніше? Поруч з нею студенти не відчували себе сиротами, бо її серце завжди випромінювало надзвичайно багато тепла, материнської ласки, турботи. Як ніхто, відчували ту турботу студенти, недаремно називаючи її «другою мамою». Скільки років вона заходила до аудиторії і ласкавим поглядом окидала своїх студентів. І де вони взялися оті літа, що так непомітно позначалися на її життєвому шляху? Літа… Але ж скільки енергії!

«Діти надають цю енергію», — говорила Тамара Гаврилівна. Вона належить до тих особистостей, спілкуючись з якими лише кілька хвилин, відразу відчуваєш довіру. Завжди зустрічала людей із щирою посмішкою, пам’ятала ім’я кожного студента й обов’язково знаходила час для довірливої розмови.

Пішла від нас Людина, велика трудівниця, вірний товариш, наставник, Педагог.
Світла пам’ять про Тамару Гаврилівну Політицьку назавжди збережеться в серцях колег, друзів, студентів, працівників коледжу.