Свобода слова та Кримінальний кодекс

blogi_10_sliderУ лютому Президент Петро Порошенко підписав Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу щодо удосконалення захисту професійної діяльності журналістів», який вже набув чинності.

Отже Верховна Рада постановила:

— частину другу статті 163 викласти в такій редакції: «Ті самі дії, вчинені повторно або щодо державних чи громадських діячів, журналіста, або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, — караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років».

— статтю 171 викласти в такій редакції:

«Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів

  1. Незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв’язку зі своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб’єкта владних повноважень, а так само будь­яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності — караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
  2. Вплив у будь­якій формі на журналіста з метою перешкоджання виконанню ним професійних обов’язків або переслідування журналіста у зв’язку з його законною професійною діяльністю — караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до чотирьох років.
  3. Дії, передбачені частиною другої цієї статті, якщо вони були вчинені службовою особою з використанням свого службового становища або за попередньою змовою групою осіб, — караються штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого».

У зв’язку з цією законодавчою ініціативою парламенту, яка набула чинності, згадалися деякі недавні події. Ось початок осені 2014 року. До редакції вривається натовп збуджених осіб, на чолі з «народною фронтовичкою», яка довгий час марить посадою мера (та добре, що тільки у сні, бо люди на кожних виборах «гідно» оцінюють її здібності). У перших рядах невдоволених — сьогоднішні депутати від «совістливих» і «укропатріотів», які полюбляють останнім часом хизуватись на фоні труни, та відома всьому місту козопаска­-велосипедистка в капцях кольорів національного прапора, коли один — блакитний, а другий ­жовтий. Вона зайшлася криком на журналіста: «Ти, погань! Пиши заяву про звільнення!». Відома всім «патріотка» з Дніпрян голосила: «Тебе звідси вперед ногами винесуть!». Долучилася до погроз скандальна на все місто аптекарка: «Я покажу тобі закон!». Так ці особи вирішили поквитатися за публікацію, яка їм не сподобалася.

Своє право запровадити в місті охлократію ті ж персонажі спробували донести до нашого редактора, влаштувавши йому судилище. Найбезглуздішим в цьому нехтуванні Закону «Про пресу» було те, що серед тих, хто прийшов заткнути рота газеті, була персона, що носить прізвище незабутньої пам’яті Юрія Олексійовича Захарова. На посаді заступника міського голови він зробив чимало задля становлення нашої газети. Разом ми написали не одну правдиву статтю заради її величності —  Істини. І навіть перед судом відстоювали свою правоту. Без сумніву: з того часу, як ця прекрасна світла людина пішла в інші світи, місто осиротіло. На жаль, було б, звичайно, краще, якби ми його ім’я згадували з іншого приводу.

А ось інший приклад з життя провінційної журналістики: колишній заступник мера, який нині одягнув вишиванку і самозабутньо викрикує: «Слава Україні!», заборонив друкувати нашій газеті статтю про те, як експерт з науково­дослідного інституту Запоріжжя оцінив початковий етап реконструкції Палацу культури, що вівся під кураторством цього саме заступника. Запорізький науковець прийшов в неймовірне здивування: «Тридцять років працюю, але такого ще не бачив!». Мова йшла про порушення в будівництві, які приховали від громадськості — потім їх довелося виправляти. А тепер той «куратор», як «справжній демократ», тусується в перших рядах міської «опозиції».

І таких прикладів за останній час — не один і не два.

Посилення покарання за перешкоджання роботі журналістів, переслідування працівників ЗМІ за професійну діяльність, може, зупинить тих, з тоталітарною самосвідомістю, які ніяк не зрозуміють, чому так добре, на відміну від нас, живуть, наприклад, такі європейські країни, як Фінляндія, Швейцарія та їм подібні. Відповідь проста: в рейтингу міжнародної організації «Репортери без кордонів» щодо гарантій свободи слова вони займають перші місця. Ось причина високорозвиненої економіки, притоку інвестицій, соціального багатства. Допоки у нас будуть плюндрувати Конституцію та базовий принцип демократичної держави — свободу слова — ми залишатимемося таким собі європейським «Сомалі».