Три скарби

До 95-річчя відомого Народного художника України, Заслуженого діяча мистецтв Костянтина Ломикіна у картинній галереї ім.А.С.Гавдзинського експонуються всього три роботи цього майстра – «Сім’я», «Херсонські кавуни», «В столовій»

Творчий шлях митця дуже цікавий. Пошук себе в ньому тривав все життя. Як згадував колекціонер Гліб Шостаков, «крім великих соціальних полотен, Ломикін працює над ліричними пейзажами, портретом, балетними сценами, натюрмортом. У балет Ломикін був закоханий. Йому постійно позували балерини Одеського театру, а потім беззмінною моделлю стала друга дружина, скульптор Фелія Фельчук. Тема балету була навіяна французькими імпресіоністами, якими Ломикін завжди захоплювався. Його настільними книгами були альбоми Ренуара, Дега, Моне, Бакста»….

Дружба з Альбіном Гавдзинського і Геннадієм Малишевим допомагала розвитку творчості трьох художників. Вони разом ловили бичків на човні «Ластівка», а потім сушили їх на Фонтані у Малишева, разом їздили в село Седнів Чернігівської області в будинок творчості Українського Союзу. На пленері Ломикін працював швидко. Як для всіх представників південноросійської школи головним для нього був стан, швидкоплинне обличчя природи. Коли освітлення змінювалося, злився. Щоб впоратися з плинністю природи, він працював десятком широких кистей – по одній на кожен колір, і цим економив час на промиванні. Така техніка дозволяла йому закінчити картину за один сеанс. Дня не вистачало, і Ломикін працював в сутінках, надівши подарований шахтарями ліхтарик.

В кінці сімдесятих в Одесі з’являються представники японської галереї «Геккосо», а пізніше відомий Рой Майлс, італійці, голландці. Рятувала спадщину від навали іноземців Фелія – без її перегляду жодна робота з майстерні не виходила, і всі шедеври моментально ховалися під ліжко. Клич: «японці їдуть!» означав, що Малишев, Гавдзинський, Ломикін надовго замикалися в майстерні. Ломикін копіював заховані «шедеври». Саме після цих авралів з’явилася така кількість авторських повторів, над якими досі ламають голови мистецтвознавці. Аврали закінчувалися загальним застіллям в майстерні або у Малишева на Фонтанці. Веселилися, переодягалися в костюми, позичені в Одеському театрі.

Останні роботи були виконані художником в 1987-1988 рр. Наприкінці життя взнаки далася спадкова хвороба Паркінсона. Ломикін пручався – намагався малювати лівою рукою, проте останні п’ять років життя був прикутий до ліжка.

Помер Костянтин Матвійович 9 липня 1993 року в Одесі.

Серед представлених в експозиції картин найбільше привертає увагу велика робота «Херсонські кавуни». Так написав про К.Ломикіна у вступній статі до каталогу його творів мистецтвознавець Одеського художнього музею В.Абрамов: «У картині «Херсонські кавуни» (1967) сюжетний розвиток теми зводиться до мінімуму. Композиція будує простір в глибину і вгору від переднього плану, що представляє собою своєрідний натюрморт прекрасно написаних кавунів, до фігур освітлених сонцем усміхнених дівчат і далі до майже силуетного рішення вантажівок на тлі неба. Таким чином, всі елементи композиції максимально приближення до глядача. Ступені образного та емоційного узагальнення відповідає вільна, широка живописна манера і передача ефектів освітлення».

Завітайте в картинну галерею і на власні очі подивіться на це диво!

Олена Михайленко, директор картинної галереї ім.А.С.Гавдзинського