В.Коваленко: Коли ж деякі з депутатів зрозуміють різницю між «хочу» та «маю право»?

Одне з пересічних та далеко не принципових питань порядку денного 30 сесії Новокаховської міської ради «Про дозвіл орендарю ФОП Рєпіній Ользі Борисівні на передачу орендованої земельної ділянки в суборенду» викликало серед опозиційних міській владі депутатів шквал емоцій та невдоволення запропонованим проектом рішення.

Суть справи проста: орендар, яка в законний спосіб, отримала в оренду, оформила належним чином та сплачує у встановлені терміни та в повному обсязі орендну плату за користування земельною ділянкою, що належить міській громаді, звернулася до ради з клопотанням дозволити їй здати цю ділянку в суборенду іншому підприємцю. Ці дії входять до переліку дій, які передбачені діючим законодавством під поняттям «вільне розпорядження» орендованою землею.

А ось депутатка від партії УКРОП В.Дунда виступила різко проти надання згоди орендарю на здачу ділянки в суборенду. Мотивація цього спротиву досить хитка: для громади буде вигідніше, якщо орендар спочатку відмовиться від оренди, здасть ділянку владі, а вже потім та здасть її іншому орендареві.

Головуючий на сесії В.Коваленка пояснив, що орендар вже 10 років сплачує за цю ділянку в очікування, коли керівництво агроколеджу, в якому саме і працює пані Дунда, нарешті вирішить питання з своїми гуртожитками щодо їх передачі до комунальної власності. Саме тоді і почне здійснюватися проект будівництва нового об’єкту на цій ділянці. А поки орендар хоче здійснити своє право на розпорядження на свій власний розсуд в межах діючого законодавства, ділянкою, яку вона орендує у громади. І у нас немає законних підстав вимагати у нею щось інше.

Депутатка Дунда залишилась невдоволеною цими поясненнями. У підсумку вона та ще двоє її соратників І.Ісаков та Д.Іваннікова проголосували проти цього рішення.

Знову наші опозиціонери забувають різницю між депутатським «хочу» та «маю право». За півтора роки каденції ради цього скликання ці представники «демократичних сил», як вони себе називають, ніяк не второпають, що посівши місця в міській раді вони повинні вже забути своє «революційне минуле» (хоча, а яке воно в них було?) з його принципом «революційної доцільності». Бо цей принцип у ХVІІІ столітті довів революційну Францію до гільотини і наполеонівської імперії, а у ХХ радянську Росію до голодоморів та ГУЛАГУ.

А позиція «А я все одно проти!» дуже нагадує дії героїні одного супер-популярного мультфільму, що вийшов в радянські часи напередодні Олімпіади 1980 року у Москві. В ньому одна з від’ємних героїнь російських народних казок була завжди проти всього, що було пов’язане з Олімпіадою. І в неї завадити Олімпіаді завжди нічого так і не виходило…

Віктор Васильєв