Велике переселення з Джарилгача

Велике переселення починається на острові Джарилгач у Чорному морі. З тутешнього розплідника протягом найближчих тижнів планують вивезти до лісгоспів та приватних розплідників у Рівненській, Київській, Харківській областях 99 муфлонів, 50 шляхетних (благородних) оленів та 40 ланей.

Це надлишок тварин, котрі добре розмножуються без жодної загрози з боку великих хижаків на кшталт вовків – їх тут просто немає. Тож їх поголів’я треба час від часу проріджувати, аби численні травоїдні не винищили на Джарилгачі усю рослинність – в тому числі не менш рідкісну.

Звісно, оленів, ланей та муфлонів віддають до інших регіонів не безкоштовно. На їх продажу Скадовський лісгосп Херсонщини (у його віданні знаходиться розплідник на Джарилгачі) планує заробити близько півтора мільйони гривень. Вони підуть на закупівлю кормів для підгодовування тварин, їх охорону, висаджування молодого лісу тощо. Але такого переселення недостатньо, стверджує директор Скадовського лісгоспу Валерій Войналович.

— Для переселення замовники обирають молодих та здорових тварин, і це зрозуміло. Але на Джарилгачі є багато старих тварин, котрі «перевантажують» популяцію та ресурси острова. До 40 голів оленя, 50 голів муфлона, стільки ж ланей конче треба відстрілювати. Раніше заможні мисливці, у тому числі іноземні, спеціально приїжджали на острів по трофейні роги, і сплачували за право полювати тут чималі гроші, які теж використовували на розвиток господарства, охорону природи. Так можна робити і зараз – адже Джарилгач то чиста зона, де немає ніякого коронавірусу. Та ще з 2010 року дозволів на селекційні відстріли у межах нашого ж розпліднику ми не отримуємо. Впродовж цього десятиліття раз дозволили дуже обмежений селекційний відстріл. І це було більше п’яти років тому! – пригадує Валерій Войналович.

Нині чиновники з неодноразово реформованого Мінекології України наполягають на тому, що в Джарилгача повинен бути один господар. І весь острів треба передати у розпорядження Національного природного парку «Джарилгацький», який зараз має тут тільки ділянку. Подається пропонована новація так, начебто розчерком пера вдасться вирішити усі проблеми унікальної локації. Однак це не більше, ніж ілюзія. Як і раніше, так і на майбутнє у Джарилгач треба інвестувати кошти, контролювати чисельність популяції копитних, пильно охороняти їх від браконьєрів. Та й стримувати ентузіазм туристів, які в розпал курортного сезону сунуть сюди цілими натовпами, засмічуючи пляжі. Брати з них гроші за право встановлювати намети на території нацпарку і тим обмежуватися вочевидь недостатньо.

Сергій Яновський, Новий день