Відлуння зраненої пам’яті…

27 вересня виповнилося 76 років з початку масових розстрілів у Бабиному Яру. До цієї трагічної сторінки в історії України в центральній міській бібліотеці Нової Каховки відбувся вечір «Бабин Яр, який змінив долі», на який завітали учні дев’ятого та десятого класів ЗОШ №4.

Бібліотекарі С. Сембратович   та В.  Акулова  нагадали молоді, що 29 вересня 1941 року в окупованому німецькими загарбниками Києві відбулися численні розстріли – Бабин Яр став місцем загибелі тисячі євреїв. Тільки в перший день було розстріляно понад 30 тисяч євреїв. Протягом двох років (1941-1943) німецька окупаційна влада перетворила Бабин Яр у місце постійних вбивств. За цей період окупанти стратили близько 100-200 тисяч осіб. Жертвами нацистів, крім євреїв, були військовополонені Деснянського та Сирецького таборів, хворі психіатричної лікарні, українські націоналісти, роми, футболісти «Динамо», цивільні мешканці Києва різних національностей.

Всі ці події найбільш реалістично були описані Анатолієм Кузнєцовим у романі-документі «Бабин Яр». Автор книги народився та виріс у Києві, на Куренівці поблизу великого яру. Він сам став свідком тих страшних подій. Писати цей роман почав у 14 років, все побачене та пережите записував до товстого зошита.

Про цю книжку краще за все сказав сам А. Кузнєцов: «Я пишу так, начебто присягаюся за юридичне свідчення на найвищому чесному суді і відповідаю за кожне своє слово. Ця книга розповідає тільки правду – так як це було».

В ході заходу відбулась презентація книги «Бабин Яр» А. Кузнєцова. Присутні переглянули відео «Трагедія Бабиного Яру» та слайд-презентацію по сторінках роману.  Зі щирістю та болем у серці лунали рядки віршів: «Яр» Миколи Бажана, «Бабин Яр» Євгена Євтушенка, «У Бабинім Яру» Абрама Кацнельсона та ін. Особливо зачепила молодь розповідь про смертельну гру футболістів «Динамо» (Київ). Не пройшла поза увагою сповідь свідка розстрілу – Діни Миронівни Пронічевої. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх загиблих від рук нацистських окупантів у Бабиному Яру.

Пам’ятаймо всіх!  Ми не маємо  забувати криваві сторінки своєї історії.