Виросли на Майдані. Волонтерські ініціативи два роки потому: Психологічна служба Майдану

Психологічна-кризова-службаУкраїнська правда. Життя” підготувала спецпроект про те, чим зараз займаються волонтерські ініціативи, які з’явилися на Майдані. Більше історій читайте тут.

Психологічна служба Майдану

Після розгону студентів на Майдані Незалежності в ніч з 29 на 30 листопада київський психолог Володимир Погорілий звернувся у Facebook до колег по цеху з пропозицією вийти на вулицю і професійно допомагати учасникам протесту.

Спершу до нього приєдналися близько десяти психологів – серед них Галина Циганенко, Наталія Шапоник, Катерина Фастовець, Валентина Буковська. Пізніше кількість професійних психологів зросла до 100, волонтерили 300 осіб.

Волонтери психологічної служби самостійно шукали місця для проведення консультацій, вручну робили вивіски, малювали стрілки, розвішували по Майдану власні номери телефонів.

Щоденно там працювало 7-9 пунктів психологічної допомоги, куди приходило від 100-300 відвідувачів на добу.

Психологи, які пізніше приєднувалися до нас, просто знаходили когось у пункті й говорили, що також хочуть допомагати. Кожен, хто був на чергуванні, знав, що є закрита група у Facebook, вони приєднувалися, там були створені графіки чергувань по пунктах, люди себе записували, коли їм зручно, і працювали, – розповідає Буковська.

Також на Майдані функціонували мобільні бригади, які складалися з психолога, психіатра, психотерапевта та священика. В такому складі вони підходили до скупчень людей і намагалися проводити консультації та надавати поради.

Це було, напевно, вперше, коли не клієнти йшли до психолога, а психолог ішов до потенційних клієнтів. Ми піднімали психологічну культуру Майдану, – з гордістю пригадує Буковська.

За її словами, масовою проблемою тих подій була агресія людей щодо політиків, постійної напруги й безпорадності.

Ще одна з найпоширеніших психологічних проблем Майдану – різні бачення і непорозуміння у сім’ях.

Сім’ї фактично розділювалися, – підкреслює Буковська.

Іншою стороною медалі була втома і розлади серед самих психологів.

Неможливо повністю відділити свою громадську і професійну позицію. Були випадки, коли психологи починали теж хворіти, бо почали себе наскільки віддавати, що організм не витримував. Немає сенсу заперечувати: були моменти професійного вигорання, коли психологу треба було піти з Майдану і декілька днів перепочити, – зізнається психолог.

Після перемоги Психологічна служба Майдану переформатувалася у “Психологічну кризову службу“. На сьогодні організація нараховує близько 500 спеціалістів, які працюють в 20 містах України.

Служба надає допомогу родинам загиблих на Майдані та в зоні АТО. Велика частина роботи психологів припадає на підготовку бійців.

Ще один сегмент праці – це родини військовослужбовців, які перебувають на передовій.

Робота з родинами, дітьми – це дуже важливий елемент, тому що сім’я зустрічає вже абсолютно іншого чоловіка: це людина, яка пройшла війну, і він не може бути таким, яким ішов в АТО, – пояснює Буковська.

Також “Психологічна кризова служба” проводить роботу з мирним населенням у постраждалих від війни регіонах.

Вони не переселенці, але також відчули на собі багато чого, багато бачили, самі не постраждали, але емоційний стан є важким, – підкреслює психолог.

Також організація займається проведенням тренінгів-семінарів для соціальних працівників та шкільних психологів, які працюють з дітьми переселенцями і дітьми бійців АТО.

Існує “Психологічна кризова служба” частково на донорські кошти, частково – на волонтерських засадах.

Серед донорів “Карітас Україна”, посольство Франції, канадсько-українська фундація, Фонд Східної Європи, благодійний фонд “Відродження”, благодійний фонд “Розвиток України”, міжнародна організація “Мальтійський орден” та інші.

На запитання, чому врешті психологи вирішили вийти працювати на Майдан, Буковська відповідає, задумуючись:

Ми собі самі намагалися відповісти на це запитання… Перший раз, коли я йшла на Майдан, я розуміла, що я психолог і більш корисно буде, якщо я комусь допоможу заспокоїтися, а не просто розливатиму чай. У тому й полягав героїзм кожного майданівця – кожен робив те, що він міг найкраще.