У Новій Каховці відбувся волейбольний турнір на кубок ветерана-ювіляра Юрія Ковалевського

У понеділок, 25 грудня, в спортзалі Новокаховського ПТУ-14 відбувся відкритий турнір з волейболу серед ветеранів, приурочений до 70-річчя з дня народження  новокаховського волейболіста Юрія Івановича Ковалевського.

У змаганнях взяли  участь команди з міст: Кам’янське (Дніпродзержинськ), Херсон, Каховка, Нова Каховка.

На урочистому відкритті ювіляра та учасників привітали керуючий справами міськвиконкому Василь Акуленко, директор Новокаховського ВПУ Микола Зальвовський та інші. Усі зичили  Юрію Івановичу здоров’я, довголіття і наснаги для подальших досягнень, а учасникам –  чесної та цікавої боротьби. Звісно, не обійшлось і без подарунків для головного винуватця спортивного свята у нашому місті.

У запеклій, азартній і в той же час  дружній боротьбі І місце та кубок ювіляра  вибороли спортсмени з Нової Каховки (волейбольний клуб «Борисфен»), «срібло» завоювали херсонці, «бронзу» – волейболісти з Каховки. Кращим гравцем турніру  суддівська  колегія  одноголосно визнала Юрія Ковалевського.

Енергії та запалу цієї людини можна лише позаздрити. У свої 70 років Юрій Іванович не пропускає жодних змагань, веде активний і здоровий спосіб життя та своїм прикладом демонструє, наскільки можна бути відданим улюбленому заняттю.

Грати у волейбол він почав ще в сьомому класі і відтоді його життя нерозривно пов’язане з цією грою. Виступав у складі команди електромашзаводу, а згодом – таврійського м’ясокомбінату. У скрутні 90-ті  дружнє плече волейболістам-ентузіастам підставив Микола Зальвовський, нинішній очільник Новокаховського Вищого професійного училища, де відбувалися постійні тренування, навіть влітку. З  2011  Юрій Ковалевський грав за ветеранську збірну Херсонщини у віковій категорії  «60 +». Географія  змагань, до яких долучався наш земляк за останні роки доволі масштабна: Коблево, Маріуполь, Кам’янське, Запоріжжя.

Цьогорічний турнір припав до душі всім учасникам, і  вони вже в очікуванні нового та мають надію, що  змагання стануть традиційними, щорічними. На що Юрій Іванович з посмішкою зазначає: поживемо – побачимо!