Коваленко: «Камінець, що зірвався з гори, може стати обвалом…»

На сторінках місцевих газет вже не один тиждень триває палка дискусія між спеціалістами КП «Міський водоканал» та деякими представниками громади з приводу підвищення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення.
Аби врешті-решт поставити крапку у цьому важливому для всіх нас питанні, «НК» звернулася до міського голови Володимира Коваленка з проханням прокоментувати ситуацію й висловити власне ставлення до неї:
— Вода у Новій Каховці — наше спільне надбання. Її постачання й споживання — життєва необхідність. Людям дуже тяжко, то ж як можна спекулювати на їх почуттях і вводити в оману? Той, хто не зрозумів, що країна змінила правила гри, займається популізмом і власним дешевим піаром. Людям треба говорити правду. А вона, на превеликий жаль, одна: в країні — біда. І не крайніх треба шукати, а знаходити спільну мову. Але авантюристам сьогодні це не потрібно. Бо у них і в голові одне — наступні вибори. Чому люди аморального способу життя нині стали моралістами? Хто їм дав на це право? Хто дав право принижувати колектив, який щоденно забезпечує для нас цілодобову подачу води?
Пора вже усвідомити, що в тарифі змінилася вартість основних складових, і заробітна плата за цей час теж «не стояла на місці». Комунальне підприємство не має права впливати на утворення тарифів, так само, як і міська влада. У 2011 році 1 кВт коштував 82 копійки, а на даний час — 1,42 грн. Хто цю різницю компенсував підприємству? Ніхто. Вона була компенсована лише частково. Держава відтепер допомагатиме лише бідним. Тих, хто буде отримувати субсидію, стане більше у 3-4 рази. Але навіть це збільшення суми виплат для держави не таке обтяжливе, аніж різниця в тарифах, яку вона платила. Згадайте, кожен «розумник», що йшов на вибори, обіцяв зменшити ціни на комуналку. Із політичної площини тарифи повинні перейти винятково в економічну.
Підприємство веде «білу» бухгалтерію: регулярно робить відрахування до Пенсійного фонду, сумлінно платить податки, адже в іншому випадку буде нарахована пеня, а потім — штрафи. Сьогодні водоканал майже у 100% розмірі збирає абонентську плату, і цих коштів вистачає лише на часткову компенсацію витрат. КП змушене обирати: або сплатити за електроенергію, уникнувши зупинки роботи підприємства, або видати працівникам заробітну плату. Невиплата зарплати — це карна справа. Рік усе трималося лише на моїх дружніх стосунках з директором «Херсонобленерго». Так далі тривати не може! Тим більше, що, відповідно до Бюджетного кодексу, держава заборонила місцевій владі надавати підтримку комунальним підприємствам.
Я дивуюсь місцевим приватним газетам. Ви ж дорослі, відповідальні люди. Чи ви хоч трішечки любите місто, в якому живете? Прийдіть до директора КП і спитайте у нього про реальний стан справ на підприємстві. Вислухайте його думки і висвітліть їх. Допоки ми з вами обговорюємо зміни в тарифах, вартість електроенергії і далі росте. А ще додасться податок у розмірі 1,5% для допомоги військовим. На кого це ляже? На комунальні підприємства, які, на відміну від приватних структур, не «відійдуть у тінь». У цьому повинен сьогодні проявлятися патріотизм. Заплатіть податки, і тоді матимете моральне право комусь дорікнути. Усі комунальні підприємства міста працюють у правилах і в межах законодавства, а не за принципом «як захочу». І закидати обвинувачення на кшталт «той машину купив, той в Італію поїхав за бюджетні кошти» — це безглуздо. До мене прийшла нещодавно начальник КРУ й зазначила: «Такого порядку обліку документів, як на «Водоканалі», не бачила». Я дав доручення усім КП створити сайти, де буде викладатися звіт про кожну витрачену копійчину, а також опубліковані результати усіх перевірок. В той же час громада повинна знати і про проблеми підприємств, аби таких ситуацій більше не виникало.
Я нічого не спущу з рук тим, хто сьогодні наважиться похитнути вистраждану нами стабільність і спокій у роботі комунальних підприємств. Щодня мені доводиться усіх вислуховувати, примиряти. Камінець, що зірвався з гори, внизу може стати обвалом. Нам мало досвіду східних областей? 62 роки тому для нас побудували у пустелі місто: квартири, садки, школи, куди ходили ми, ходять наші діти й онуки. Ми — одна громада. У нас різні думки, але нам треба жити, вирішувати проблеми, готуватися до зими з економією газу в 30%. Про це треба думати, а не провокувати людей. Сьогодні багатьом сім’ям потрібна фінансова допомога. При виконкомі створена спеціальна комісія, яка буде допомагати тим, у кого виникнуть труднощі з оформленням субсидій. Але в той же час є багато забезпечених людей, які повинні платити за послугу стільки, скільки вона реально вартує. Є проблеми — прийдіть, запитайте, з’ясуйте ситуацію. Якщо аргументи вагомі, законні, — погоджуся, будуть вжиті відповідні заходи, а якщо їх немає — не треба займатися популізмом. У нас спільна біда, і пережити її треба разом.