Володимир Коваленко: «Життя буває і після виборів…»

Коваленко-1Наступив вересень. Отже осінній політичний сезон вже задає темп роботи, а жовтневі вибори до органів місцевого самоврядування провокують на блюзнірство тих, хто, запевняючи, що буцімто вони громадські активісти, просто націлені на захоплення мерського крісла і місць у раді задля вирішення лише особистих проблем.
Як працюється в обстановці брехні, наклепів і відвертих образ міському голові Володимиру Коваленку, чи виставить він знов свою кандидатуру на посаду міського очільника (адже хоча б рівної йому за масштабом особистості серед громадських діячів міста щось не видно)? Які завдання ставить перед собою і міською радою на осінь, – про все це Володимир Іванович цілком відверто розповів в інтерв’ю газеті «Нова Каховка».
– І рада, і виконком, і я особисто працюємо, як завжди, в сталому режимі, готуючись до зими, до формування бюджету міста на 2016 рік, адже вибори виборами, а міське господарство повинно працювати, як годинник. У своїй роботі маю добру підтримку не тільки більшості депутатського корпусу, але й активістів значної частини міських осередків політичних партій, у тому числі і президентської, із членами якої маємо спільне бачення щодо життя Нової Каховки. Це поступовий сталий розвиток, спокій, благополуччя усіх новокаховчан. Маю тісну співпрацю із партією «Удар» Віталія Кличка, зокрема, на рівні благодійницької роботи. Маю порозуміння з активістами Радикальної партії, «Опозиційного блоку», партії «Свобода» тощо.
– Розкрийте секрет, Володимире Івановичу, чи пропонували вам представники цих або інших партій балотуватись від них знов на посаду міського голови?
– Пропонували, в тому числі від президентської «Солідарності». Але я маю намір балотуватися на посаду міського голови самовисуванцем. Це – моє кредо: ніякої політики, лише щоденна копітка робота задля благополуччя громади по 12 годин у день без вихідних. Якщо вдасться, то так і буде, бо не все залежить від мене.
Одне з першочергових зобов’язань перед новокаховчанами у вересні – звіт за роботу впродовж року згідно Закону «Про місцеве самоврядування» та на правах, наданих мені Законом «Про статус міського голови». Як і в минулі роки зустрічатимусь із трудовими колективами, громадськістю та звітуватиму щодо зробленого. Хочу підкреслити: мені є з чим іти до людей, тож звітуватиму з великим бажанням поспілкуватись із земляками.
– І що ж ви скажете людям, Володимире Івановичу?
– Звичайно, рік був нелегкий, відбулось чимало подій. Головне – хоч і повільно, але у країні розпочався процес реформ. Одне із нововведень – зміни до порядку наповнення міського бюджету, адже становий хребет будь-якої громади – то її фінанси. На сьогодні перевиконання плану надходжень становить 9 млн. 605,5 грн.
Маємо, щодо наповнення бюджету, власні і делеговані повноваження. Так, вкотре підкреслюю: виплачувати пенсії 21-й тисячі пенсіонерів міста, виконувати соціальні зобов’язання щодо сімей з дітьми, інвалідів, малозабезпечених, а також навчати і лікувати, підкріплюючи процес фінансами, – то повноваження держави.
Розуміючи свою відповідальність, наприклад, в системі медицини, ми з депутатами вирішили замість держави допомогти лікарні грошима з міського бюджету на харчування пацієнтів, пільгові ліки для онкохворих, бійців, які повернулися з АТО, частково – чорнобильців… На потреби міської лікарні витратили майже чотири мільйони гривень, у тому числі на комунікації лікарняних комплексів та ФАПів (електропостачання, водопровід та водовідведення, частково – покрівлі тощо). Тобто ці делеговані повноваження, не забезпечені державою, ми перекрили міським бюджетом.
В галузі освіти місцевий бюджет витратив ще більше коштів, також перебравши на себе повноваження Державного, яким не були передбачені кошти ані на харчування учнів у школах, ані на перевезення дітей сільської місцевості на навчання, ані на придбання підручників, ані на ремонти і лише частково – на оплату енергоносіїв.
На освіту додатково з міського бюджету ми витратили більше 8 млн. грн. Вдумайтесь в цифру: місту держава не додала на навчання наших дітей аж 8 млн. грн.!
Наше завдання – зберегти систему шкільної, дошкільної та позашкільної освіти, – до кінця року на це будуть витрачені додаткові кошти. Ми не пристаємо на пропозицію уряду щодо закриття некомплектних закладів, аби під зав’язку набити ті, що залишаться. Ми на це не йдемо вже багато років, тому маємо додаткові витрати. Таке вже було, наприклад, 2005 року, коли нас теж заставляли піти на скорочення. І що ж? Збільшилась народжуваність – заповнились місця у садках і школах. Нині така ж сама ситуація – народжуваність в країні і місті знизилась, але я вірю у кращі часи. Збережемо мережу – тридцять років не буде проблеми із місцями у дитячих закладах, ми це чітко прорахували.
До речі, ми не просто зберігаємо мережу закладів, ми її розширюємо! Яке свято було в Обривці з нагоди відкриття дитячого садочка! Це був чи не єдиний приклад в Україні нинішнього року!
Ми вистроїли системну роботу не тільки в освіті, але й в культурі, спорті, в тому числі і в тих 9 населених пунктах, які входять до складу місцевої ради. А ще ми не підняли вартість навчання в школах естетичного виховання, бо знаємо, як нині важко живеться сім’ям, де виховують дітей. Зберегли творчі колективи управління культури і туризму. Це – принципова позиція моя як міського голови, депутатського корпусу.
Щодо спорту можу сказати – на території ради розвиваються 43 дисципліни, які ми підтримуємо в тій чи іншій мірі. Наші спортсмени і тренери мають конкретні досягнення на обласному, республіканському і міжнародному рівнях, входять до збірних країни, здобували призові і перші місця на чемпіонатах континенту і світу, Олімпійських іграх.
– Складова частина роботи – благоустрій міста. Що зроблено останнім часом щодо впорядкування вулиць, скверів, парків, прибудинкових територій?
– Чимало людей кажуть: та який там благоустрій, нам би кінці з кінцями якось звести нинішнього часу! Але ми з депутатським корпусом, виконавчим комітетом чітко розуміємо: благоустрій – то елемент привабливості території, запорука її подальшого розвитку і розквіту.
По-перше, відбувся черговий етап реконструкції прибережного парку. Ми впорядкували центральну алею. У планах – впорядкування площі під атракціонами, також буде викладений плиткою майданчик, де відпочивають літні новокаховчани, танцюючи під духовий оркестр.
Наступний крок – повна реконструкція від Палацу культури до прокуратури, відповідний проект вже затверджений. Взагалі вздовж усього парку від шлюзу до рибінспекції буде впорядкована широка велосипедно-пішохідна доріжка. Це буде рекреаційна зона, і більше ні в кого не повернеться язик сказати, що ця земля продана.
Таким чином, щодо благоустрою у нас вистроєна цілеспрямована системна робота. Я вже не кажу про те, що ведеться систематична робота з реконструкції пр.Дніпровського: ми пройшли перші півтора кілометра, заасфальтувавши проїжджу частину від спортзалу «Будівельник» до магазину «Сніжинка». Впродовж наступних 2 років закінчиться асфальтування до школи-інтернату останніх 2,5 км дороги. Планово, за наукою, на центральному проспекті, як і на інших вулицях, висаджуємо нові породи дерев поряд або замість тополь.
Оновлюються вулиці Першотравнева (заміна освітлення, паркану біля проїжджої частини, зелених насаджень, адже старовинні тополі вже віджили вік, замість яких висаджуємо довгожителів – катальпи, дуби, липи), Щорса, Горького, пр.Перемоги (ніхто вже і не згадує, що на проспекті майже не було дерев, тут не було жодного пам’ятника, а на місці так званої реанімації, де збиралась відповідна публіка, нині радують новокаховчан популярні «Піраміда», «Соняшник», «Перлина», впорядкована робота МАФів). А скільки було суперечок щодо обладнання зупинки біля будинку №13 по пр.Перемоги! І от наслідок: як гармонічно зараз поєднуються магазин «Українські ковбаси» та автобусна зупинка!
А ще ведемо постійну роботу з встановлення на вулицях лавочок – на Букіна, пр.Дніпровському тощо. Вважаю, що спілкуватися з новокаховчанами по дорозі на роботу або додому, – то дуже корисна річ. Якось одна літня жіночка поскаржилась: такий поганий тротуар на вул. Дзержинського, так важко ходити! Ми і перекинули гроші із запланованих для реконструкції пр. Дніпровського.
Принциповим для нас було впорядкувати до 70-річчя Перемоги над фашистськими загарбниками парк Слави – це було проявом поваги до історії, до ветеранів.
Нинішньої осені проведемо реконструкцію куточка на Першотравневій, де колись стояв Знак якості. На День вчителя плануємо відкрити тут пам’ятник вчителям-наставникам.
Ну і головна моя заноза, яка не дає спокійно жити вже восьмий рік, – відновлення Палацу культури. Взагалі замість будівлі, яка почасти складалась із саману і дранки, ми побудували по суті новий об’єкт на 14 млн. грн. із міського та 3 млн. – Державного бюджетів. Фондом регіонального розвитку за постановою Кабміну передбачено 11 млн. 250 тис на завершення ремонтних робіт. За розрахунками, коли все зійдеться, якщо у повторному тендері претенденти уникнуть помилок при оформленні документації, щодня тут працюватимуть 150-200 робочих, щоб освоїти гроші. Тож тому, хто виграє тендер, доведеться залучати інші будівельні організації. Сподіваюсь, що гроші надійдуть вчасно, разом із обласним управлінням капітального будівництва створений графік отримання коштів у жовтні-грудні.

– Сталий розвиток міста – це, без сумніву, – будівництво і успішна робота промислових підприємств. Які перспективи у Нової Каховки в епоху деіндустріалізації?
– Ведучі підприємства міста переживають не найкращі часи не з вини керівництва або колективів – так з відомих причин склалася ситуація в країні. Але органи місцевого самоврядування не мають конкретних можливостей впливати на ситуацію на підприємствах. Із позитиву – останні чотири роки Нова Каховка будує достатньо житла, три роки – виконує план по його здачі за всю область. Слід зазначити, що зводиться лише комерційне житло, хоча держава має зобов’язання щодо забезпечення квартирами воїнів-афганців, нині – учасників АТО. У місті зарезервовані 4 ділянки під багатоповерхівки. Щодо індивідуального житла – це західна частина Нової Каховки. Правда, з тих, хто отримав землю під будівництво 7 років тому, деякі не будуються, а хочуть реалізувати свої ділянки.
У нас є базові підприємства у всіх сільських населених пунктах, тому вони більш менш розвиваються.
– Підсумовуючи роботу впродовж п’яти років нинішньої каденції, охарактеризуйте, будь ласка, роботу депутатського корпусу.
– Нинішнє скликання – вже третій депутатський корпус, з яким працюю. З кожним ми розділяли відповідальність за громаду, співпрацюючи тісно і плідно. Останньому особливо вдячний, бо йому дісталися нелегкі часи. Але народні обранці – представники інтелігенції міста, керівники підприємств, громадських організацій, робітники, відповідальні громадяни, яким партійна приналежність особливо і не потрібна, – працюючи з підвищеною мотивацією, зуміли зберегти спокій в місті, забезпечити сталу роботу комунального господарства. Більшість депутатського корпусу дуже відповідально віднеслись до виконання своїх обов’язків на тлі тієї купки галасливих людей (правда, їх не так вже і багато), яким здалося, що вони мають право судити всіх, коли самі абсолютно не розуміють суті державного управління, основ місцевого самоврядування, не знають економічних законів розвитку. Натомість бешкетували, навішували ярлики та ображали колег, мотивуючи, мовляв, ми більші патріоти, аніж інші. Але патріотизм – це дещо інше, аніж вони собі уявляють, адже це – і вихованість, у тому числі твоїх дітей, і чесна сплата податків, як то прописано у Конституції, і повага до історії, до символів держави, а не їх дискредитація шляхом розфарбування стовпів, парканів і навіть урн для сміття тощо.
Тож низький уклін усім депутатам трьох скликань, з якими довелось працювати, а нинішньому – особливо. За місяць оберемо новий склад ради, аби в черговий раз впевнитись: життя буває і після виборів.