Володимир Коваленко: Життя сьогодні – це діалог міського голови з усім світом. І я в цьому діалозі знаходжуся постійно

Щорічно новокаховський міський голова Володимир Коваленко за підсумками року звітує перед громадою. Традиційно він зустрічається з трудовими колективами міських підприємств, також відвідує навчальні заклади і спілкується з молоддю. Цього року, зважаючи на виборчу кампанію, звіт міського голови розпочався на місяць раніше, у вересні. На декількох зустрічах Володимира Івановича був кореспондент «НК». А розмова з ним відбулася після його повернення з засідання регіональної Асоціації міст України (АМУ), що відбулося у Генічеську 25 вересня.

Можливо, не всі містяни знають, що наш мер є одним з 9 міських голів, які співпрацюють з Міністерством фінансів на предмет остаточного формування бюджету країни. Загалом до АМУ входять 908 сіл і міст України, а 42 їхні очільники є членами цієї потужної організації. Херсонщину представляє Володимир Коваленко і, за його словами, міські голови вже кілька років постійно спілкуються в профільних міністерствах, в Кабінеті Міністрів з приводу тих чи інших ініціатив, які не завжди можуть бути корисними громадам. Тільки цього року виконавча дирекція АМУ відстояла для всієї України 148 млрд.грн. акцизного збору та інших бюджетних надходжень. Вже зараз сформовані проекти бюджету на наступний рік і знову є наміри забрати у громад акцизний податок, покласти на місцеві органи забезпечення транспортного руху, безпеку транспорту та ін. Працювати є над чим, говорить Володимир Іванович, а головне – є для кого, бо новокаховська громада має майбутнє.

Нашому тижневику міський голова розповів про підсумки п’яти років своєї каденції.

– Скажіть, будь ласка, що було найскладнішим за період п’ятирічної роботи, і, навпаки, що вдалося зробити легко?

– Озираючись на п’ять років назад, навіть не помітив, що вони пролетіли, як один день. Чому? Через те, що я постійно в роботі. Найважчими були перші два-три місяці після виборів 2015-го. Треба було сформувати нормальну роботу міської ради і стабільно працюючий виконавчий комітет. Сьогодні, коли дивишся на ту ситуацію, розумієш: ті безпідставні претензії представників політичних сил один до одного абсолютно не потрібні. Завжди кажу і буду казати: у нас добрим думкам і добрим справам обов’язково знайдеться місце, тільки не політичним амбіціям, яким я ніколи не дозволю реалізуватися. Забезпечення умов праці – це зажди є найтяжчим, тим більше у такому надто розшарованому суспільстві, як у нас. Я завжди намагаюся мирити людей.

Дуже непростою для мене в ці роки була праця як члена правління Асоціації міст України. По-перше, вона потребувала великої кількості знань, в тому числі законодавчої бази, бюджетного кодексу. Однак я б не сказав, що мені було складно, тому що завжди представляв інтереси Херсонської області. Тим більше, коли треба відстоювати питання, наприклад, з фінансовим забезпеченням, бо кожного року одне й теж – центральна влада намагається забрати якомога більше коштів у місцевих бюджетів і при цьому навантажити їх додатковими функціями.

Ви знаєте, ми дуже легко пройшли процес децентралізації. Тому що цей принцип формування громади усвідомили сільські, селищні голови, мешканці навколишніх сіл і селищ. Єдине, що зараз нам невідоме, – це вибір таврійчан.

До речі, найтяжчим у роботі було і є дотепер – протистояти брехні, розвіювати сумніви по «Дружбі», по «Н2О», стосовно паркової зони. Ці розмови – це все міфи. Ну і, звичайно, розмови з приводу того, що міський голова знову в іншій партії. Хочу сказати, що кожного виборчого циклу я завжди співпрацював з тією політичною силою, яка на момент виборів була ведучою і формувала правила взаємовідносин між центральною владою і органами місцевого самоврядування. Адже ця політична сила впливає на механізм надходження коштів, виконання програм Кабінету Міністрів на тій чи іншій території. Жодного разу я не входив ні до якої з партій і сьогодні не є членом ніякої з них. Представники Слуг народу запропонували мені свою підтримку, і сьогодні є необхідність співпраці з цією партією для нашої громади.

– Порівнюючи економічні показники 2015-го і 2020-го, чи можна говорити про стабільність в економічному секторі Нової Каховки?

– За п’ять років наповнюваність міського бюджету зросла в 2,5 рази. Чому я почав з бюджету? Тому що це є результат діяльності. Однак прикро визнавати, що надходження від виробничої діяльності знизилися. Сьогодні надходження від виробників і бізнесменів діляться порівну, а на передній край вийшли бюджетні організації. Найбільшим платником податків в місті є 57-ма окрема мотопіхотна бригада, а також вчителі, лікарі, працівники виконавчих органів влади. Враховуючи той факт, що економіка України була інтегрована з економіками колишніх республік Радянського Союзу, вітчизняні підприємства мають проблеми з реалізацією продукції. Суттєве напруження відчуває сфера виробництва. У деяких немає державних замовлень. Хоча якось дивно, чому одне з виробничих міських підприємств, що обслуговує гідроелектростанції, за п’ять років не отримало жодного замовлення.

Якщо взяти будівельну галузь, то за останні три роки Нова Каховка займає передове місце у Херсонській області – 33% будівельних робіт від обласного показника. Для території з 73 тис. населення з 1 млн. 20 тис. в регіоні – це вагомий показник. Щороку в нашому місті здаються в експлуатацію один-два житлових будинки. Так, вони будуються не за державні кошти, однак ми живемо в державі з приватною формою власності.  Взагалі розвиток нашої території йде в ритмі з часом і ми не зменшили жодного показника. Та все ж таки хочу сказати, що інвестиції сьогодні шукати дуже непросто. В нинішній час не так багато підприємців і підприємств, готових вкладати кошти. Інвестор вкладе кошти тоді, коли буде знати, що міський голова розуміє задачу і разом з депутатами створить відповідні умови. За п’ять років ми змінилися і тільки в якісний бік. Проте є один показник, який зменшується по всій Україні, – це народжуваність.

– В сенсі наповнення міського бюджету найуспішнішим був 2019 рік. Чи буде 2020-й, з урахуванням розповсюдження коронавірусної інфекції, не гіршим за минулий рік?

– Звичайно, навантаження на міський бюджет відчувалося. У квітні на санітарні заходи і облаштування ліжко-місць у лікарні було спрямовано 5,5 млн.грн. При цьому ми недоотримали 4,5 млн.грн. через податкові канікули по сплаті за землю, плюс пожежа на Букіна, 20. Вже відомо, що держава не буде надавати кошти на відновлення покрівлі в цьому будинку. Тому місто спрямує близько 3 млн.грн. на ці цілі. Провальними в плані недоотримання коштів від податків були два місяці – квітень-травень. Зараз ми вийшли на заплановані показники і працюємо в сталому режимі.

– День міста святкується разом з професійним святом електромашинобудівників. На часі вже зрозуміло, що таких промислових гігантів як колишній електромаш у нас вже не буде. Як ви вважаєте, чому Херсонщина неприваблива для потенційних роботодавців? Чому зараз більшість підприємств відкриваються у центральних і західних областях країни?

– В цьому питання є декілька аспектів. По-перше, я думаю, що ще на стадії переходу з державної форми власності у приватну було закладено основу для знищення двох потужних підприємств міста – електромашзаводу і заводу «Сокіл». Формування приватного бізнесу відбувалося жорстко і не зовсім справедливо. Зараз південь України викликає певну стурбованість в сенсі стабільності. Мав не одну розмову з потужними підприємцями, але… Окрім цього, в суспільстві є загальнодержавна думка, що Херсонщина – це аграрний край. А якщо говорити про машинобудування, то в державі всі ці роки немає узагальненої державної політики. І це прикро. Ми втратили ринки збуту, і тепер, щоб знову потрапити туди, треба на три кроки вигравати якістю і недорогою ціною. Та попри це, у місті працюють два асфальтні заводи, також заводи з виробництва газобетону, переробки сої. До слова сказати, на наступний рік власники соєвого планують збільшення виробничих майданчиків для переробки насіння соняшника. В нинішній час треба зрозуміти одну річ: підприємство, на якому працюють 50-100 робітників, – це вже добре.

Не забувайте, що нам потрібно буде вкладати кошти в розвиток сфери обслуговування і туризму. У нас є відповідні плани, а в нашій державі ці види діяльності почали займати повноцінне місце. Більш того, зараз ведуться перемовини щодо розміщення прикордонного загону в нашому місті. Також ми намагаємося приваблювати людей розвиненою міською інфраструктурою.

– Володимир Іванович, чи можливо на місцевому рівні створювати програми, наприклад, разом з центром зайнятості щодо працевлаштування молоді?

– В нашому місті створена і працює  Молодіжна рада при міському голові (громадська організація), для якої виділено приміщення в колишньому санаторії «Дружба». Я завжди чекаю від молоді пропозицій стосовно того, що не тільки їй потрібно, а й буде працювати. Нав’язувати нашу думку не будемо в жодному разі. Наприклад,  допомогли влаштуватися на практику до водоканалу. Але, на жаль, до працевлаштування не дійшло – робітничі професії не приваблюють молодь. Погано, що у наших дітей сформована думка про те, що щастя у великих містах, де можна, не напружуючись, мати великі кошти. От нещодавно молоді люди захотіли облаштувати скейт-містечко. Запропонував їм створити громадську організацію, щоб можна було зробити відповідний проект і завершити розпочате. Коли був у Генічеську, де працює таке містечко, сфотографував, покажу їм. Може, щось і вийде, але молодь повинна не тільки пропонувати і вимагати, а й працювати над втіленням запропонованого. А у нас далі балачок справа не йде. Завжди кажу: міський голова – це не месія. Він повинен почути, сконцентрувати, закласти в план і реалізувати. Так було у нас з відновленням спорту. Ми відновили всі види спорту у місті. Треба не тільки пропонувати, а  й сказати, навіщо це робиться і чи буде воно працювати в подальшому.

– Через складну процедуру неузгодженості землевпорядної документації місто втрачає кошти від плати за землю. Чому у нас не визначено межі міста?

– Визначення меж міст призупинилося в той момент, коли було оголошено про децентралізацію. Тоді йшлося про те, що будуть довиділятися і передаватися землі за межами населених пунктів відповідних ОТГ. Разом з цим почався процес створення заповідника «Парк Нижньодніпровський». Щоб не викидати кошти на виготовлення документів, а потім знову їх переробляти, ми призупинили цей процес. Зараз законодавчо змінюються умови по землях, які знаходяться за межами населених пунктів. І коли це відбудеться і ми будемо точно знати, що змін у законі більше не буде, приймемо остаточне рішення по землях.

– Після 25 жовтня Таврійськ разом з селами Каховського району утворить свою громаду. Як сформується бюджет у новоутвореній ОТГ?

– Врахують коефіцієнт спроможності території на самостійне життя. У нас цей коефіцієнт дорівнює більше 0,9, тому Новокаховська ОТГ не отримає державну дотацію. В Таврійську цей показник розрахований як 0,5, тому таврійчани отримають дотацію на своє існування у розмірі 17 млн.грн. Я вам хочу сказати, що з часом на всій території України не буде такої кількості об’єднаних громад, як зараз. Україна обрала польський варіант децентралізації, і відбудеться укрупнення районів, як у Польщі. В результаті утворяться так звані агломерації з певною самостійністю, але більшою територією.

– Якось ви сказали, що через два-три роки вчителі і вихователі будуть бігати за дітьми, аби тільки наповнити класи і групи. Як оцінюєте демографічну ситуацію у нас?

– Найстрашніше те, що міністерство фінансів розраховує кошти на кількість дітей, а не на школи і дитячі садки. У нас сьогодні половина шкіл мають велику кількість вільних місць. А через те, що навчати – це державна функція, то з часом держава буде нас обмежувати у коштах на навчання. Складна демографічна ситуація не дуже приємна з усіх боків: для майбутнього країни і міста, утримання системи освіти, і це треба реально розуміти. Я часто спілкуюся з людьми старшого покоління, які після війни приїхали на будівництво Каховської ГЕС. Повірте, умови їхнього життя були не кращими, але в сім’ях народжувалося по двоє-троє, п’ятеро дітей. Розумію, що в наш час у цьому питання закладено багато страху з приводу соціальної, фінансової нестабільності, ще й політична ситуація додається. Хоча у маленькому місті стабільність створюється від стабільної роботи органів місцевого самоврядування.

– Останнім часом в місті активізувалися «гастролери», які зухвало грабують людей, збут наркотичних речовин відбувається майже відкрито. Складається враження, що злочинці чудово відчувають себе на нашій території…

– Наше місто через транзитне розташування завжди приваблювало людей, які, м’яко кажучи, не товаришують із законом. На жаль, сьогодні ми маємо наслідки певних процесів, що відбулися у нашому суспільстві. Сьогодні кількість штатних поліцейських вдвічі менша, ніж була в радянські часи. Сьогодні не створені умови праці для поліцейських, щоб заохотити і мотивувати їх йти працювати. Немає конкурсу у вищі навчальні заклади. До того ж суспільство стало інакше ставитися до роботи поліцейських. У разі якоїсь події дії будь-якого з них обговорює вся країна, забуваючи про злочинця чи правопорушника. Чомусь так повелося в нашому суспільстві,  свою відповідальність перекладають на когось іншого. Мало хто хоче відповідати за всю територію, на якій мешкає. Рівень цієї відповідальності знизився до конкретної дитини чи сім’ї – і все. Чи багато хто з нас зробить зауваження на вулиці дитині, яка лається, вживає ненормативні слова або розпиває спиртне? Ні. Ніхто не хоче зв’язуватися. Ще до цього додам, що в країні не відпрацьована система покарання. У нашому міському відділі немає пункту тимчасового утримання. Сьогодні ж як відбувається? Затримали найлютішого негідника, а через три години його треба випустити. А якщо поліцейський застосує до нього фізичну силу, завтра вся країна буде обговорювати його перевищені повноваження. Занадто багато ми в суспільстві говоримо про права, і практично ніхто не веде розмову про свої обов’язки і відповідальність. Наркомани ж виросли не десь там, а серед нас. Однією поліцією порядок не наведеш. Деколи чуєш через відкриті вікна, як спілкуються батько і мати з дитиною. Готові вбити. Було б за що? Ми маємо наслідки морального падіння суспільства. Однак не все так погано. Зараз очікується прийняття закону про муніципальну поліцію, яка може мати право підтримувати порядок на своїй території.

– Чого ви очікуєте від виборів?

– Вибори – це змагання інтелекту, розуму, здібностей, професіоналізму, людських якостей. Ми ж чомусь останнім часом перетворили вибори у змагання брехні і безпідставних звинувачень. Хіба за цим майбутнє? Я б хотів, щоб ці вибори пройшли з оцінкою можливостей людей. Важливо зрозуміти, що професіонали сьогодні – це рідкість, особливо люди, навчені системі управління. Найбільший страх нинішніх виборів – прийнятий Верховною Радою новий виборчий кодекс, який може заполітизувати міську, сільську чи селищну раду. Політична складова – це дорога в нікуди, це амбіції не завжди відповідальних людей. Тому я хочу, щоб люди розібралися в новій і непростій системі голосування. Щоб вони знайшли прізвища тих, хто здатен нести відповідальність за громаду разом з міським головою, виконавчим комітетом. Я очікую здорового глузду, активної участі і обрання тих людей, дії і рішення яких стануть продовженням розвитку. Я працював з чотирма депутатськими скликаннями, і всі ці майже 18 років з ними вдавалося знаходити спільну мову. А для прикладу подивіться на сусідню Каховку, де протягом п’яти років депутати тільки те й робили, що з’ясовували стосунки з мером. Чи є від цього користь для громади? Ні, немає. Тому людям треба обирати тих, хто буде працювати для них.

Я хочу сказати, що за п’ять років ми поетапно пройшли всі зміни, які відбувалися в країні, а найкращу оцінку нашій роботі дають гості міста, які приїздять до Нової Каховки. І те, що ми маємо, – це наш спільний успіх. Новокаховська громада – одна з кращих в Україні!

Спілкувалась Лариса Голубєва