Волонтерка переднього краю

  Волонтер із Нової Каховки 32-річна Ольга Данилова збирає і доставляє необхідну допомогу для українських військових просто на передову. Відкрита до людей, привітна й усміхнена жінка-активіст добре відома не лише у рідному місті, а й далеко за його межами. Для багатьох воїнів АТО вона є головною ниточкою, яка зв’язує їх з «великою землею», з рідними і близькими. Волонтерство для неї – річ не нова, пише Центральний друкований орган Міноборони “Народна армія“.

danilova1Про те, що в Таврійську живе тяжко поранений у боях під Іловайськом хлопець, їй розповіла подруга. Військовослужбовець Леонід нікого не хотів бачити, він немов відгородився від усього світу.

— Я прихопила знеболювальні препарати, продукти, флісовий костюм (такі я завжди тримаю для тих, хто перебуває на лікуванні або проходить реабілітацію), і ми поїхали в Таврійськ, — розповідає Ольга. — Зайшла в кімнату і відчула, як земля пішла з-під ніг. На очах були сльози, але я щосили намагалася посміхатися. Переді мною на ліжку лежав скорчений від страшного болю, вкрай пригнічений 25-річний хлопець. Не витримала, підійшла до нього. Кажу: «Льоньо, ти можеш мене вигнати, можеш зробити все, що захочеш, але я тебе не залишу на самоті, буду поряд — подобається це тобі чи ні». Запропонувала зробити знеболювальний укол. Потім потроху розговорилися. З’ясувалося, що він переніс після тяжкого поранення 5 операцій, що в нас є спільні знайомі й друзі, що він — справжній патріот і прагне повернутися до своїх побратимів. Коли Ольга написала про героя АТО в соцмережах, багато людей відгукнулися, надали допомогу. Гроші на лікування для Льоні зібрали також його бойові товариші. Зараз він перебуває в Києві, а попереду — реабілітація в Польщі.

Раніше ця життєрадісна жінка опікувалася здебільшого дітьми-сиротами, а після першої поїздки в зону АТО «перекваліфікувалася» на допомогу військовим. Спочатку брала все з дому, а згодом почала звертатися в усі можливі інстанції — не лише міські, а й міжнародні. Активіст зізнається, що в Новій Каховці немало людей і організацій, які демонстративно і принципово відмовляються надавати будь-яку допомогу армії. На жаль, попри війну на Донбасі, досі певна частина місцевих жителів сприймає окупантів як «визволителів» і мріє, щоб на Херсонщину «прийшов Путін».

— Бувало різне. Погрожували навіть. Недоброзичливих людей вистачає. Рідні дуже за мене хвилюються, тому я віднедавна почала призначати зустрічі з тими, кого не знаю, в людних місцях та більш виважено підходжу до розміщення інформації в соціальних мережах. Раніше півміста знало, що я поїхала на Донбас. Та якось мою машину ледь не скинули з траси. Потім на блокпосту мені розповіли, що в Україні діють диверсійно-розвідувальні групи сепаратистів, які намагаються залякати і прибрати волонтерів, котрі допомагають українській армії, — розповідає Ольга Данилова.

Востаннє Ольга була на передовій напередодні Нового року. В ці ж дні завдяки їй вдалося вивезти з Донецька 47-річного інваліда І групи, котрий потребував допомоги. Чоловік благав: «Якщо ви мене не заберете звідси, я просто помру». Чотири роки тому в Донецьку він повертався з роботи додому. На нього напали, побили і кинули помирати на лютому морозі. Дивом вижив, але залишився недієздатним. А у Райському знайшлася жінка, яка зголосилася прийняти когось, хто потребує допомоги. У неї зараз цей чоловік і живе, оформляє документи. Говорить, що в Донецьк ніколи вже не повернеться.

За словами волонтерки, українські воїни безумовно сильніші за ворога — своїм бойовим духом, адже наші хлопці захищають свою рідну землю.

— Останнім часом ми почали в школах Нової Каховки проводити години патріотизму. Розповідаємо, чим займаються волонтери. Вчимо пишатися тим, що ми — українці. Діти дуже щиро і з захопленням реагують на наші слова, — розповідає Ольга.

Волонтерка вважає, що в АТО беруть участь справжні герої, для яких Україна і спокій на землі — далеко не пусті слова.

— Я й сама понад усе на світі мрію про мир, — зізнається Ольга Данилова. — Про Україну — справжню європейську державу.

Сергій Даниленко