За 25 років обсяг вантажоперевезень річками України скоротився у 14 разів, а пасажирські перевезення – у 50 разів

Державна монополія на річкові перевезення в Україні привела до того, що сьогодні 2 млрд. грн. щороку надходить до Адміністрації морських портів України від канальних зборів. За думкою експертів 10% цих зборів можна без шкоди для інфраструктурної галузі переказувати на потреби внутрішніх водних шляхів. 

Альтернативой існуючій системі управління повинен стати центральний орган виконавчої влади з безпеки судноплавства (на відміну від запланованої урядом Адміністрації внутрішніх водних шляхів, якийрегулятор, який здійснюватиме управління структурою внутрішніх водних шляхів і не повинен мати права на отримання прибутку.

Сьогодні штучно відокремлені від станцій шлюзи ГЕС, за логікою, мають утримуватися за рахунок ГЕС. Внутрішні водні шляхи можуть одержувати часткове фінансування (наприклад у розмірі 5%) з Дорожнього фонду України. Жодних додаткових поборів з бізнесу не повинно бути.

Ще одна серйозна галузева проблема — наявна монополія на послуги лоцманів. Лоцманом може стати виключно громадянин України, який працює у лоцманському підприємстві-монополісті, а Міністерство інфраструктури на свій розсуд може звільняти окремі судна від лоцманського проведення. Цю проблему можна вирішити, запровадивши європейську систему лоцманських перевезень, де лоцманом може стати будь-яка особа, що відповідатиме кваліфікаційним вимогам, а капітан, за регламентом ЄС, може отримати сертифікат лоцмана на частину внутрішніх водних шляхів, де він здійснив не менш як вісім рейсів.

Загальна ситуація у внутрішніх водних шляхах на сьогодні така: володіючи трьома топовими євро-акваторіями (Дніпро, Південний Буг, Дунай), Україна використовує свій потенціал у внутрішніх водних перевезеннях лише на 0,2%. Можна простежити падіння рівня не тільки вантажних перевезень, а й пасажирських: у 2005 р. річкою перевозили 12,8 тис. т вантажу і 2,2 тис. пасажирів під час сезону, а вже 2012-го показники впали до 4,2 тис. т вантажу і 723 пасажирів.

Узагалі за роки незалежності України обсяг вантажоперевезень річками скоротився у 14 разів, у 50 разів впали показники пасажирських перевезень. За підрахунками експертів Київської державної академії водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, якщо залишити сферу внутрішнього водного транспорту без відповідних змін, 156 років знадобиться, щоб досягнути на Дніпрі обсягу вантажних перевезень 1992 р.

 Тож очевидно, що подальший тиск уряду та вибивання грошей з перевізників на рахунки державного підприємства-монополіста можуть призвести лише до занепаду внутрішніх водних шляхів України.