Заради флори й фауни забудуть про людей?

плавниНагадаємо, що у 2008 році Президент В.Ющенко видав указ щодо розширення мережі національних парків. За часів його президентства Херсонщина отримала два таких – «Джарилгач» та «Олешківські піски». До речі, указ про створення національного парку на території Нижньодніпровських пісків Президент підписав в останній день перебування на посаді – 23 лютого 2010 року. Науковці та чиновники з екології чекали, що такий самий статус отримає дельта Дніпра, адже Законом «Про загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 – 2015 роки» було передбачено, що впродовж 2009-11років буде розроблений проект національного природного парку «Нижньодніпровський», але…

Йшли роки, і здавалося, що про Дніпровські плавні забули. І раптом Мінекології і природних ресурсів отримало відповідний проект – облдержадміністрація Херсонщини в особі губернатора А.Путілова на початку березня погодила документ, підготовлений ХОДА у співпраці з Мінприроди, Держлісагентством, Херсонським держуніверситетом, Національним екологічним центром України, МБО «Екологія-Право-Людина», науковцями та громадськістю. Про що іде мова? Про те, що на території Новокаховської та Херсонської міськрад, Бериславського, Білозерського, Голопристанського, Цюрупинського районів створюється національний природний парк «Нижньодніпровський» площею 80 тис. 177,8 га. При цьому 14479,8 га земель будуть вилучені у землекористувачів та надані парку у постійне користування, плюс 65 598 га земель державної власності, що включаються до території «Нижньодніпровського» без вилучення. У Мінприроди обіцяють: фахівці міністерства зроблять все можливе для того, щоб найближчим часом проект указу був належним чином погоджений та поданий на підпис Президенту. Все було б добре, якби не було вчинено, як завжди. Ті, хто з діда-прадіда живе на берегах Славутича, рибалить тут, полює на дичину, випасає корівок-годувальниць, заготовляє сіно, очерет, впорядковує городи та просто відпочиває на лоні природи, виявилися… зайвими у цій боротьбі за збереження дніпровської дельти. Першими захвилювалися лісники. Хоч їх керівництво, погодило проект парку, вони не забули, як їх обдурили при створенні «Олешківських пісків». Мовляв, не хвилюйтеся, усі будете працевлаштовані і продовжите займатися тим, чим і раніш, – охороняти ліс. Дарма повірили, їх усіх залишили без роботи, мабуть, міркуючи, що доля якихось конкретних лісників – це ніщо перед величною ідеєю збереження пісків для майбутніх поколінь. Услід за лісниками забило на сполох обласне товариство мисливців і рибалок, яке об’єднує близько 15 тисяч членів. Лісники поділилися досвідом своєї легковірності, і ті почали стукати в усі двері. Зокрема, голова Новокаховської організації УТМР Іван Рожанський розказав «НК», що з цього приводу усі 22 районних товариства та Новокаховське і Херсонське міські провели термінові позачергові збори та прийняли відповідні листи до голови Херсонської ХОДА А.Путілова, прем’єр-міністра, Президента, керівництва Мінекології, в яких констатували, що з користувачами мисливських угідь зазначене питання не обговорювалось. І попросили відтермінувати створення НПП «Нижньодніпровський». Що ж хвилює членів УТМР? Вони пояснюють, що не просто полюють та ловлять, задарма користуючись дарами природи, а займаються господарською діяльністю щодо збереження та відтворення державного мисливського фонду. Недарма обласна організація УТМР визнана однією з найкращих в Україні! Наприклад, нещодавно новокаховськими членами товариства на Казначейському та Фроловському лиманах встановлено 250 штучних гнізд для нересту риби, адже нинішнього року води дуже мало, і рибі нема де відкладати ікру ( в минулі роки вона навіть заходила на покоси – так широко розливався Дніпро). Крім того, випущено у природу 55 фазанів, яких закупили у фермера Миколи Стукана за добровільні внески. Крім того, мисливці та рибалки турбуються за своє майно: в угіддях – на берегах річок, на островах розміщені єгерські кордони, будинки мисливців і рибалок. Що буде з цим добром? – запитують вони. А відомий качкорозплідник нашої міської організації? На фоні майже всіх, які в Україні вимушені були припинити свою діяльність, він щороку випускає у природу близько півтори тисячі пернатих! Піклуються члени товариства і за своїх земляків. Тому написали у своєму зверненні, що від греблі до Дніпровського лиману знаходяться десятки населених пунктів, безліч баз відпочинку, садоводчих кооперативів, проживають, працюють десятки тисяч громадян. Тут побудовані елеватори, насосні станції тощо. Вони зазначили, що берегова лінія інтенсивно експлуатується населенням впродовж кожної пори року. Тут випасають худобу, займаються заготівлею сіна, очерету, працюють на садових ділянках. Територія, яку забирають під парк, підкреслили члени УТМР, – остання щодо водно-болотних угідь, якими може користуватися населення, зокрема мисливці та рибалки чотирьох районів області та Херсона і Нової Каховки для реалізації конституційних прав на активний відпочинок. Іван Рожанський, житель Корсунки, розповів односельцям, які зібралися на сходку, що їх чекає, коли виявиться, що угіддя, де вони завжди випасали корів, заготовляли сіно та відпочивали, – вже заповідні і охороняються вартою нацпарку. А потім завітав до депутатів Дніпрянської селищної ради, які минулого тижня, 23 квітня, стурбувались збереженням плавневої зони, яка знаходиться у користуванні громади, та розглянули це питання на черговій 19 сесії. Участь у роботі сесії також взяли секретар Новокаховської міської ради Олександр Лук’яненко та депутат обласної ради, радник міського голови Вадим Мерзлов. Мова йшла про те, що багато років тому, у 2007-у, у Нову Каховку приїздили науковці, розповідали про парк, до якого увійдуть землі, починаючи від греблі. У міськраді порахували, що це зачепить інтереси мешканців усіх наших населених пунктів – Таврійська, Райської та Дніпрянської рад, і… не погодили включення земель територіальної громади до нацпарку, незважаючи на тиск губернатора Силенкова. Було підкреслено, що створення національного парку заради збереження флори і фауни – це, звичайно, добре. Але не за рахунок членів громади – селян, мисливців, рибалок тощо. На сесії Дніпрянської ради говорили, що треба ініціювати сходи мешканців Дніпрян, інших населених пунктів, прийняти звернення до облдержадміністрації, Верховної Ради, уряду і, найперше, до Президента. О.Лук’яненко та В.Мерзлов запевнили: сесія міськради готова підтримати, адже ситуація серйозна – кордони встануть від останньої автобусної зупинки Дніпрян і аж до моря. До нацпарку відійдуть усі плавні за селищем і Корсункою. Але найважливіше, що розмови і обіцянки ініціаторів проекту про те, що місцеві будуть і корів випасати, і сіно заготовляти, розбиваються об один-єдиний документ – Закон «Про природно-заповідний фонд України». Згідно статті 7 цього акту на землях природоохоронного та історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно вплинути на стан природних та історико-культурних комплексів та об’єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Випасати худобу на землях національних парків заборонено. І рибу також не половиш, і з рушницею не походиш. І буде, як в Асканії: квиточок купив, екскурсійним маршрутом пройшов, а все інше – зась. – Ми тут жили, відпочивали, і люди до нас приїжджали, а так від мосту у Корсунці і від кінцевої зупинки у Дніпрянах – усе буде перекрито. Заїдеш машиною, запливеш човном – конфіскують, – звучало на тій сесії. Депутати прийняли лист-звернення до можновладців, вирішили запропонувати підписати його селянам. До речі, мисливці і рибалки вже збирають підписи. Подейкують про перекриття, у разі ігнорування їхнього прохання, Антонівського мосту та Каховської греблі. Почала підніматись уся прибережна Херсонщина: не дамо відібрати те, чим користуємось споконвіку! За селян заступились «Сільські вісті». Минулого тижня газета надрукувала статтю Василя Піддубняка, який справедливо стверджує, що поспішне рішення влади може спровокувати соціальний вибух. А першими почали протестувати мешканці села з дуже красномовною назвою – Геройське (Голопристанський район).

Вони не вірять обіцянкам чиновників від екології, які м’яко стелять: мовляв, селу, яке годує лише риболовля, буде дозволений навіть промисловий вилов риби. Два телеканали показали сюжети про те, як рибалки, навчені гірким досвідом (в них раніш вже забрали 3,5 тис. га до буферної зони Чорноморського біосферного заповідника, і вони втратили вільний доступ та можливість ловити бичків) обурюються: ані корів пасти не зможемо, ані сіна не накосимо, ані грибів не дадуть назбирати! Селяни волають: але ж люди з цього живуть! До того ж не дорахуються реальних коштів бюджети громад, які не зможуть отримувати гроші за відібрану землю, яку наприклад, нині здають в оренду. Розвиток туризму ці втрати не перекриє, кажуть вони. Чи значить усе це, що люди – проти збереження багатств Дніпра та його узбережжя завдяки створенню парка? Виявляється, зовсім ні, хоч і дивуються: «Нижньодніпровський» буде утримуватись за бюджетні кошти, мати штат до 150 співробітників – і на все це у нинішній складній економічній ситуації у держави є гроші? Селяни, мисливці та рибалки пропонують врахувати біологічну, економічну та соціальну ситуацію та віднести до заповідних плавневі зони в пониззі, значно нижче від Херсона, – ті, які не прилягають до материкової берегової лінії. Найголовніше – узгодити межі парку з місцевими громадами та користувачами мисливських угідь. Щодо останнього, пам’ятається, ще у 2009 році на одному з засідань «круглого столу», на якому обговорювався проект створення парку, чиновники від екології раділи, що, на їх щастя, були внесені зміни до Земельного кодексу, тож відтепер не треба ніяких погоджень з 31 зацікавленою сільською радою – лише з первинними землевласниками та землекористувачами, причому листом, а не рішенням. А тапер висновок-питання: мабуть, на цьому святі турботи про природу зайвими виявилися люди – чому їх не спитали?

Тамара Путілова