Згадаймо про швейцарську Основу

Початок існування селища датується 1889 роком, коли швейцарські колоністи, обравши для поселення Олешківські піски, оселилися тут. Виноградарство – основне заняття поселенців – дало початок новому життю у піщаному степу, звідси і назва – Основа.

А про те, як це було, – у розповіді мешканця селища Основа, члена Національної спілки краєзнавців України Анатолія Неділька.

Якщо їхати з Нової Каховки у бік селища Дніпряни, то на околиці міста, відразу за колишнею школою-інтернатом, починаються землі старовинного поселення Основа і винрадгоспу «Перемога наймитів». Межею розділу завжди слугував унікальний природний об‘єкт – з-під кам’яної кручі з ревом б‘є неймовірної сили потік, який, наче маленька Ніагара, з шумом падає в Дніпро. Звідки бере початок це потужне джерело і чому до нас не дійшла його старовинна назва – невідомо. Старожили розповідали, що підземний потік йде по руслу давньої річки, вона колись протікала в цьому місці, яке за часів Кримського ханату носило назву Гола пристань. Плоский рівнинний рельєф, який з’являється перед очима сучасного подорожнього, є штучним, бо всі піщані пагорби (кучугури) разом з виноградниками й старовинними будинками були знищені бульдозерами на початку 1950-х років, що перетворило місцевість до невпізнання. Проте саме піщані кучугури, що тягнулися широкою грядою від Каховки до Олешківських пісків, стали першим притулком переселенців-швейцарців з кантону Во, які в 1889 році придбали у поміщиків Панкєєва і Нестроєва біля 1000 десятин незручної землі при Британі.

Колоністи серед пісків

Причини появи швейцарців-виноградарів у наших краях вивчала німецька дослідниця Генріетта Гeтте. За однією версією, група швейцарців з бессарабської колонії Шабо, що була заснована в 1822 році, випадково приїхала на полювання до нас, і місцевість так їм сподобалася, що вони вирішили оселитися тут назавжди. За іншою версією, швейцарці були змушені шукати нові землі, вільні від филоксери, яка нищила всі плантації винограду. В будь-якому випадку нам слід дякувати долі за те, що у нас на дніпровських пісках невтомні швейцарські виноградарі заклали основу масштабного виноробства і створили повністю новий напрям у виноградарстві – виноградарство на сипких пісках. Сам факт того, що земля була придбана швейцарцями при Британі, ще не говорить про те, що вони відразу оселилися в самому Британі або Основі. На підставі багаторічних досліджень встановлено, що перші житла швейцарців з’явилися не на березі Дніпра, а за декілька кілометрів від берега, серед кучугур. Тому можна стверджувати, що в 1889 році швейцарці заснували хутори, що згодом стали частиною поселення Основа, а в наші часи – селищами першого і другого відділків винрадгоспу «Перемога наймитів». Саме ж селище Основа на березі Дніпра, яке в документах 1950-х років дуже красиво названо Основа-на-Дніпрі Ново-Маячківського району, швейцарці заклали дещо пізніше. Як стверджують свідки, це був 1892 рік. Саме до цієї дати приурочене виникнення інших сусідніх поселень, що були засновані німецькими переселенцями – хутори Вурстера і Мюльбрунна (за більшовиків вони були названі селом Ключове), Кюннеля, Штромата ін. Таким чином, швейцарці надали поштовх до масового заселення Нижньодніпров‘я іноземцями.

Втрачене надбання

За короткий проміжок часу поселення іноземців були повністю інтегровані до життя волості, повіту й губернії. Завдяки титанічній праці піонерів виноробства наша «придніпровська Швейцарія» не тільки стала центром виноробства Дніпровського повіту, але й значно допомогла місцевому земству в укріпленні пісків і створенні необхідної інфраструктури. Цілком природно, що досить скоро і швейцарці, і німці зайняли низку ключових посад в земських і державних органах.

Яку ж спадщину нам залишили швейцарці і як ми зберігаємо її? На превеликий жаль, майже вся швейцарська і німецька спадщина, що створювалася протягом десятиліть, була безжально знищена за роки комуністичного режиму, а також пізніше. Для нашого регіону, який претендує на статус району розвинутого виноградарства, особливо гіркою втратою є повна відсутність найменшого натяку на будь-які технології виноградарства і виноробства, що свого часу були в ужитку серед швейцарців і німців. Втрачені не тільки секрети виноградарства і виноробства, назавжди зникли знання про будівництво глибоких колодязів, просторих винних льохів, міцних будинків, кованих воріт, надійних дубових бочок і багато іншого. Процес втрати проходив повільно, але все, що можна було залишити для майбутніх поколінь, продовжували планомірно і вперто нищити. На відміну від села Ключового, від котрого будівники нового соціалістичного міста буквально за декілька днів не залишили й каменя, в Основі досить довго зберігався первісний вигляд, в тому числі й будинки швейцарської забудови. Як відомо, після кривавої бійні 1929 року швейцарці, німці й інші власники земель і нерухомості на хуторах і в Основі-на-Дніпрі були пограбовані, репресовані і вислані до Сибіру. Проте їхні будівлі, споруди, обладнання ще довго використовувалися у винрадгоспі «Перемога британських наймитів». Як в Основі, так і в Британах, досить довго зберігалися цілісними житлові будинки, виробничі будівлі, колодязі, що були побудовані швейцарцями і німцями. Всі вони за стилем дуже різнилися від будівель місцевого населення (інша форма стріхи і вікон, різне планування кімнат і елементів ансамблю, абсолютно інша конструкція пічок і коминів, застосування інших металевих декоративних елементів і фурнітури тощо). Розкопки виявили наявність водопровідних і навіть каналізаційних труб біля швейцарських будинків. В багатьох приватних будинках були навіть окремі винні кімнати, які слугували для невідомих нам обрядів, присвячених вину і дегустації вин. В Основі таких будинків збереглося найбільше – це будівлі білої та червоної виноробок, контора господаря, два великих господарських будинки, кілька будинків для робочих, колодязі, конюшні і, напевно ж, численні підвали, котрі по Основі розкидані буквально на кожному кроці. Найбільш відомі з підвалів – з кладкою в готичному стилі, з гвинтовими сходами (під колишнею «Фортецею», під «Бахусом» и під основським клубом) – з успіхом використовуються й досі, але доля численних льохів на території винзаводу невідома.

Згадки про швейцарський стиль

Велику заслугу в збереженні швейцарської спадщини у післявоєнний час має директор винрадгоспу «Перемога наймитів» О.К.Оскома, він спромігся інвентаризувати всю нерухомість села Основа. Доля багатьох швейцарських будівель, які колись прикрашали Основу, стала трагічною – майже всі вони (за винятком будинку Берте, будинку біля клубу і будинку для робочих біля парку) були знищені внаслідок масової соціалістичної забудови, яка почалася у винрадгоспі в середині 1960-х років (повна реконструкція винзаводу, житлове будівництво в Основі) і тривала до початку 2000-х років. Проте, майбутнє тих небагатьох швейцарських будівель, що дивом залишилися цілими, знаходиться під великою загрозою – впродовж багатьох років їх постійно перебудовують, добудовують, вставляють пластикові вікна і т.п. В районі стихійного базару можна побачити залишки кладки старої Основської школи, що колись будували швейцарці, такі ж залишки видно біля колишнього захоронення воїнів, яке було в центрі Основи, і в інших місцях. Цінні історичні споруди швейцарської білої й червоної виноробки, старої бондарні, старої конюшні, і колишнього маєтку родини Гехлер, які могли б зараз створити основу для найцікавіших туристичних маршрутів, назавжди втрачені внаслідок бездумних дій влади. Засмічені і покинуті швейцарські колодязі час від часу нагадують про себе незрозумілими проваллями, котрі знову засипають, але всім відомо, що вода в колодя зі завжди неспішно робить свою справу.

Унікальність без збереження

Одним з вцілілих швейцарських об’єктів є ковані ворота, котрі колись прикрашали садибу родини Гехлер. Це диво ковальського мистецтва до сих пір знаходиться в центрі села Основа. За весь час свого існування (за нашими даними, масова забудова села швейцарцями почалася біля 1902 року) ворота, що пережили потрясіння 1929 року і гітлерівську окупацію, після реконструкції Основського клубу в 1958 році пережили кілька трагічних змін – спочатку їх вкоротили на 30 см, а потім стали видаляти «зайві» елементи. Не зникає загроза для існування воріт і в наш час – в 2015 році ворота були повалені і майже розвалені від того, що в них в’їхала автівка. На цей час швейцарські ворота знаходяться в жалюгідному стані. Після того, як фото воріт побачили фахівці кафедри історії архітектури Цюріхського університету, один з професорів вигукнув: «Це просто унікальний об’єкт, але чому його досі не відреставрували і не покрили захисною фарбою?». Слід також відмітити, що завдяки О.К.Оскомі, який мешкав в Основі, вдалося не тільки зберегти багато швейцарських об‘єктів, а й зробити їх частиною усього архітектурного комплексу селища. Так, за аналогією з огорожею воріт, були побудовані додаткові елементи огорожі, яка простяглася аж до в’їзду в Основу. А в парку Слави поставили такі ворота, які нагадують за композицією старі, своєрідний дублет, що створює унікальний архітектурний ансамбль, який дуже прикрашав Основу. Недавно невідомі знищили частину огорожі з правого боку Основського клубу і вивезли трактором всю огорожу, паркан не відновлений до цього часу. Говорячи про значення швейцарської спадщини, дуже хотілося б нагадати про важливість природних об‘єктів, які вже також майже знищені. Останній піщаний пагорб біля села Райське вже майже розритий підприємцями. Про небезпечність таких непродуманих дій вже не раз розголошували екологи, але хіба що-небудь змінилося? На сьогодні від минулої величі швейцарської Основи залишилося небагато, і якщо не врятувати від знищення хоча б цю купку об‘єктів, що залишилися, то через декілька років про Основу можна буде розповідати лише за допомогою віртуальних презентацій. Хотілося б все ж, щоб місцева громада прийняла більш активну участь в консервації і реконструкції об’єктів швейцарської архітектури. Тим більше, що дуже успішний приклад у нас прямо під боком – в селищі Шабо зуміли зберегти чимало швейцарських об’єктів і навіть створили окремий музей швейцарської культури. А що (чи хто?) заважає нам створити те саме у нас в Основі?