Життя після війни

Зовсім недавно до нашого міста на постійне місце дислокації зайшли бійці 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Минулого тижня представники прес-служби цієї бригади завітали до редакції «НК». Розмова з військовими стосувалася їхнього побутового облаштування в нашому місті, вражень від новокаховської самобутності. Також ми говорили про проблеми української армії, запитували про потреби, обговорювали проблеми, у вирішенні яких військові могли б взяти участь і допомогти. У подальшому плануємо розміщувати на шпальтах «НК» публікації про визначних військовослужбовців, які проходили службу у бригаді, і про тих, хто зараз служить у лавах ВСУ. Наразі пропонуємо інформацію стосовно психологічної реабілітації військових.

Однією з проблем, з якою сьогодні стикаються військовослужбовці бойових підрозділів, є повернення до мирного життя.

Кожна ротація в зону ведення бойових дій залишає свій відбиток. Людина адаптується до нових умов. Починають вироблятися механізми психологічного захисту. Змінюється характер, який є набутою властивістю кожного індивіда і формується та змінюється протягом усього його життя під впливом умов оточуючого середовища. Змінюється світогляд і цінності. Іншими словами – додому, в колись звичне для себе середовище, повертається «інша» людина. З одного боку, з неповторним індивідуальним досвідом, набутим в «інших» у відриві від рідних невідомих для них умовах, а з іншого, за час її відсутності «звичайне середовище» також змінювалося під впливом певних суспільно-політичних та індивідуально-особистісних умов, в яких перебували її рідні та близькі.

І тут починаються непорозуміння, які є наслідком розбіжності очікуваного та реального.

Попереду нелегкий шлях повернення, і пройти його повинен кожен з нас самостійно. За цей час ми звикли адаптуватися до критичних ситуацій, коли є чітка межа між чорним та білим.

Тепер, для того, щоб рухатися далі, варто зупинитися, абстрагуватися від того, чим займався останні роки, та об’єктивно, без самовиправдання чи то навпаки, без перебільшення своєї виняткової ролі у тому, що відбувається навколо, «розкласти все по своїх місцях». Усвідомити те, що ніхто в цьому світі нам нічого не винен, і наше щастя чи нещастя залежить лише від нас.

Життя складається з безлічі соціальних ролей, які суспільство покладає на нас – одна й та сама людина одночасно є «сином/донькою», «батьком/матір’ю», «чоловіком/дружиною», «підлеглим», «начальником», «командиром», «другом», «спеціалістом в певній галузі», і важливо розставляти чіткі межі кожної з них та завжди пам’ятати, що усі, хто трапляються на нашому життєвому шляху, змінюють нас та змінюються самі. І в залежності від адекватності виконання нами своїх соціальних ролей залежить психологічний стан оточуючих.

Тому варто пам’ятати, що кожна людина має право на гідне ставлення та повагу до себе, але також не варто забувати, що людина, яка сама не поважає оточуючих та нехтує їх правом на гідність та повагу, автоматично опиняється в групі ризику. Така поведінка в психології називається «віктимною». І про це іншим разом.